Ist es der Sinn, der alles wirkt und schaft?

Es sollte stehn: "Im Anfang war die Kraft!"

Doch auch indem ich dieses niederschreibe,

Schon warnt mich was, daЯ ich dabei nicht bleibe.

Mir hilft der Geist! auf einmal sehe ich Rat

Und schreibe getrost: "Im Anfang war die Tat!"

Цікава ця сцена не тільки тим, що Гете-Фауст дискутує тут з Лю­тером, який переклав це речення за допомогою лексеми "слово" ("Im Anfang war das Wort!") і через це поставив Бога над людиною, тоді як Гете вустами свого персонажа зупиняється на лексемі "дія" ("Tat") і таким чином урівнює Бога і Людину. Цікава вона ще не лише тому, що 18 східнослов'янських перекладачів (білоруські, російські, українські) не змогли зберегти її змістову багатошаровість і лінгвальну прозорість. Цікава вона, перш за все, своїм перекладознавчим сенсом, бо що вза­галі відбувається в ній? Фауст-перекладач спробує зрозуміти оригінал (про це свідчать його розумові коливання від першого тлумачення ори­гіналу до четвертого), а потім шукає у німецькій мові відповідників своєму розумінні (на це вказує низка лексем: "Wort-Sinn-Kraft-Tat"). За Гете виходить, що переклад є водночас явищем об'єктивним (на-

явність в оригіналі певної інформації, незалежної від перекладача) і суб'єктивним (пошук перекладачем відповідностей за індивідуальним сприйняттям). Отже, наповненість оригіналу загальноконвенційним, принципово зрозумілим змістом та його суб'єктивне сприйняття пере­кладачем і створюють передумови адекватного перекладу.

Про суб'єктивізм перекладача ми поговоримо в наступному розділі, а от вагомість першої умови (принципова зрозумілість оригіналу) треба акцентувати ще раз, бо тільки її наявність і породжує можливість адек­ватного перекладу, тоді як її відсутність робить оригінал неперекладним (наприклад, фінальне речення постмодерністського опусу російського письменника В. Сорокіна "Кисет": "Молочное endo - это сисло по-тненъко"). Отже, під адекватністю традиційно розглядається відповід­ність перекладу логічному змісту оригіналу та його стильовій манері.