§ 2.1. Нарис проблематики

Хоча назва цього розділу зовнішньо стосується лише оригіналу, внутрішньо вона, зрозуміло, має на увазі водночас і переклад, бо у під­ручнику йдеться ж про перекладознавство, а для нього оригінал має значення не сам по собі, а лише у порівнянні з перекладом. Щоправда, безпосередній специфіці останнього присвячено інший розділ, але й тут важливо постійно пам'ятати про переклад і, перш за все, про те, що ця лексема має в українській мові два значення: "процес" (тобто перекладацька діяльність) і "результат" (тобто її наслідок). Оскільки переклад у першому розумінні є змістовою й формальною переробкою оригіналу, остільки треба спочатку визначити сутність оригіналу як джерела перекладацької праці, котра з цього боку повинна оцінюва­тись як когнітивна й вербальна дія перекладача. У іншому розумінні переклад є матеріалізованим результатом вказаної дії і характеризуєть­ся швидше не як наслідок словесної роботи перекладача (бо це і так зрозуміло і тому не зовсім вагомо для перекладознавства), а як відпо­відність оригіналу.

Кажучи принципово, така відповідність може бути тільки подвій­ною: "відповідає" - "не відповідає". Але традиційно практика і теорія перекладу виділяють ще і третій рівень - т. зв. своєрідну "золоту сере­дину": "відповідає частково". У термінах перекладознавства ці три рів­ні визначаються як "адекватний" ("відповідає"), "вільний" ("не відпо­відає"), "дослівний" ("відповідає частково"). При цьому можна забути зараз про принципову другорядність цілого легіону синонімів до трьох названих термінів: "еквівалентний", "повноцінний" тощо для адекват­ного перекладу, "прикрашаючий", "авторизований" і т. ін. для вільно­го, "буквальний", "підрядковий" тощо, для дослівного. Але пам'ятати треба про те, що практика перекладу давно вже зафіксувала як неза­перечний факт: у залежності від того, як перекладач сприймає статус (прагматику) оригіналу, суттєво змінюється кількісний (та й якісний) бік трьох вище названих рівнів: переклад (при одному й тому ж рів-

ні адекватності, вільності, дослівності) може бути словниковим або текстовим, частковим або повним, комунікативним (прагматичним), фреймовим (ситуативним), інформативним (констатуючим), концеп­туальним (аналітичним), а також функціональним, дискурсним, рецеп­тивним, інтерпретаційним тощо.

Отже, якість перекладу (взагалі, а не конкретного) залежить не тіль­ки - та й не стільки - від здібностей оптимального професійного пере­кладача, а й від об'єктивної зрозумілості оригіналу, від його спромож­ності надавати вказаному типу перекладача, незалежні від останнього, підстави своєї перекладності. Саме про оригінал як перекладацьку ка­тегорію і йдеться у наступних підрозділах та параграфах під особли­вим кутом зору: текст як джерело перекладацьких дій.