logo
теорія і практика перекладу (німецька мова)

§ 4.4.2. Проблеми перекладу метафор

Метафоризація стала предметом особливого інтересу для зару­біжного перекладознавства (R. van den Broeck; P. Newmark; U. Kjar; Л. Pisarska; N. Hofrnan et al.). Цим терміном позначають синтагматико-епідигматичний процес, що служить для творення яскравих образів, властивих художньому мовленню. Він ґрунтується на творчо-когнітив-ній властивості мовців знаходити певні аналогові паралелі між незна­йомо-екзотичним та знайомим, часто вираженими певними синтагма­ми, оптимальне відтворення яких постає завданням перекладачів.

За класифікацією Р. ван ден Брока, вживаною в перекладознавстві, виділяють лексичні метафори, образи яких стерлися {anhand, ungesc­horen davonkommen), конвенційні, закріплені в літературному процесі {kдmpfen wie ein Lцwe = боротися мов лев) та індивідуальні, авторські метафори {das Schweigen wuchert). Літературні метафори груп 2 та З, межі між якими досить відносні, відтворюють чотирма різними спосо­бами: точним перекладом, субституцією, парафразою та компенсацією.

  1. точний переклад {sensu stricto): образ вихідної метафори переда­ється повністю засобами перекладної мови (на кшталт kдmpfen wie ein Lцwe = боротися мов лев; M.Frisch: und das Schweigen wucherte, ein Schweigen, das schlimmer war als ein Zank = engl. And the silence proliferated, a silence that was worse than quarrelling);

  2. субституція полягає в заміні образу ВМ типовим образом ПМ (М. Frisch: und in der Mitte glitzert ein grьnes FlьЯchen, das die Richtung nach den groЯen Ozeanen verrдt = while in the centre there

136

137

g litters a river that reveals the direction in which great oceans lie; dumm wie ein Ochse = дурний, мов осел);

  1. парафраза полягає у відтворенні метафори необразними засоба­ми ПМ {dumm wie ein Ochse =дурень);

  2. компенсація полягає в тому, що неметафоричний елемент оригі­налу замінюється метафорою у перекладі (базіка = geschwдtzig wie eine Elster).

На думку Р. ван ден Брока та У. Кьєр, якщо метафора не містить етнонаціонального компоненту, то найлегше перекласти авторські, дещо складніше - конвенційні, і досить складно - лексичні метафо­ри. Підставою для цього є те, що, хоча останні звично мають певні лексикографічні відповідники, внутрішні форми, на яких будується гра слів, можуть не збігатися {проявлятися, тобто "стати явним" та sich ereignen: "постати перед очима"). Дослідження У. Кьєр, проведене на матеріалі 1600 німецько-датських прикладів, переконливо засвідчили, що переклад зберігає лише 2/3 метафор оригіналу, тобто перекладач в третині випадків застосовує парафразу (спосіб 3). Найчастіше при перекладі метафор уживається спосіб 1 (50 %), менше спосіб 2 (18 %) та 4 (від 3 % до 9 %). Уживання метафор при перекладі, за цим же до­слідженням, значною мірою залежить від самого перекладача.

За спостереженням Н. Любімова, при перекладі метафор слід до­тримуватися почуття міри, тобто і не пригладжувати автора, і не при­думувати нового. Перекладаючи латиноамериканського письменника, він на перший погляд виявив сміливий образ на кшталт раннього Мая-ковського, що буквально означав таке: "Сонце виривало відблиски від стекол автомобіля". Лише згодом, неправомірно акцентувавши цю ме­тафору в перекладі, він збагнув, що цей вираз був звичним штампом типу "сонце відсвічувало".