§ 5.14.1. Загальна характеристика

Прийменники як допоміжна частина мови, виражаючи відношення між компонентами речення, виконують провідну роль для його адек­ватного відтворення. Відображаючи різні типи просторових, часових, причинних та інших відношень, прийменники можуть з'являтися пере­важно з іменниками та як дієслівне управління. Значення прийменни­ків, які здебільшого внаслідок їх широкого вжитку багатозначні, зви­чайно наводять у двомовних словниках, і мовні навички перекладача простежується в їх правильному виборі, .Німецькі прикметники поді­ляються на 4 основні групи, які визначаються відмінками, що слідують за ними: прикметники з родовим, давальним, знахідним та знахідним і давальним водночас. Якщо останні три групи прийменників були пред­метом активного засвоєння на молодших курсах і особливих трудно­щів (за невеликим винятком) не становлять, то прийменники з родовим відмінком, властиві для письмової мови, вимагають додаткової уваги (див. вправи).

При перекладі речень, що містять прийменники, важливо розмежу­вати вільне вживання прийменників від тих випадків, що визначаються керуванням дієслова (іменника, прикметника, прислівника). Керування відтворюється відповідним керуванням українського (німецького) ді­єслова {брати участь в = teilnehmen an Dat.; пишатися чимось = sto­lz sein auf Akt), а при перекладі незалежного прийменника необхідно враховувати специфіку контексту:

Він у Києві /поблизу Києва : er lebt in / bei Kyjiw.