§ 4.6.4.1. Неологізми

Внаслідок комунікативних потреб суспільства, яке словесно детер­мінує нові предмети, явища^ поняття та факти, в мові з'являються нові слова чи неологізми. Heoncavmufc це закріплені в мові слова та зна-чення, що виражають нові поняття ситу, який розвивається. Кількість таких слів у мові постійно зростає - за матеріалами кожного нового ви­дання ДУДЕН, кожні 3-5 років словниковий склад мови поповнюється новими (6 %) неологізмами. Серед них сучасні лінгвісти розрізняють загальномовні (словникові) та індивідуальні мовленнєві неологізми, зафіксовані в літературних джерелах.

Переклад неологізмів (особливо першої групи) не викликає великих проблем. Вони перекладаються з загальними правилами: чи за допо­могою еквівалентного неологізма, що може вже бути зафіксованим у словнику мови перекладу (внаслідок аналогічного темпу науково-тех­нічного прогресу, властивого розвинутим країнам, та швидкого розпо­всюдження технологічних новинок у більшості мов відповідні терміни з'являються майже одночасно), транскрибуються, чи описуються опи­сово. Значну частину неологізмів, що складають авторські оказіоналіз-ми (на зразок джазостііікість, ракетоподібний), досвідчені перекла­дачі відтворюють, зберігаючи авторську експресивність за допомогою використання адекватних словотвірних засобів.

Як правило, оказіональне слово отримує при перекладі образну внутрішню форму, яку особливо підкреслює контекст. У такий спосіб його значення стає рівнодійною цих двох мовних сил: форми та місця вживання, що має врахувати перекладач. Взірцевим у цьому відношен­ні є переклади Н. Любімова, який, частково калькуючи раблезіанські неологізми, створює еквіваленти: "зайцеїди, куропаткоїди, бекасоїди" (mache-levrauts, mache-pedrix), "осликувати, жеребцювати" {baudoune, rousine), "ділінбомкання дзвонів" (trinqueballer) тощо. Загалом, цей перекладач використовував цікаві лексичні засоби неологічного па­родіювання, творячи нові слова з латинською основою та російською

158

формою (на зразок деамбілюємо, ексгаустний, люстральний) чи росій­ською основою та латинськими формантами (на зразок: перехрестскус, жонолюбус, охочісімо, такум і сякум, очікуюмус і т. п.). Відтворюючи пародійовану Сервантесом куртуазну мову рицарських романів, пере­кладач блискуче передає через найвищі ступені порівняння іспанські новотвори типу: don Quijote der la manchisima, у su escuderisimu panza: Ламанчнійший Дон Кіхот та зброєноснійший Панса.

Якщо в синхронії переклад неологізмів не складає особливої про­блеми, то для діахронної репрезентації неологізмів вона таки значна. Сприйняття канонічного тексту оригіналу змінюється від покоління до покоління. Як відомо, створюючи свій твір, кожен автор запроваджує неологізм з якоюсь певною метою, посилюючи, як правило, виразність та точність мовлення. Проте велика кількість слів, що були, наприклад, в кінці XIX ст. неологізмами, стали для нашого сучасника звичайними словами. Більше того, деякі слова навіть застаріли і стали архаїзмами чи історизмами, тобто взагалі перестали виконувати свою функцію. За­вданням адаптаторів старого тексту стають пошуки оптимального ви­раження авторського задуму з допомогою нових словотворів, якщо ті релевантні.