§ 5.10. Дієслово. Інфінітив як безособова форма: вживання та переклад

Інфінітив як вихідна форма дієслова, що за своїм походженням є віддієслівним іменником, позначає дію поза її зв'язком із суб'єктом, тобто безвідносно з особою, числом, часом та дієвідміною. У сучасній німецькій мові склалася досить непроста система інфінітивів (безосо­бових форм дієслова). Це інфінітив І активного стану (Infinitiv І Aktiv): prьfen, kommen; інфінітив II (Infinitiv II Aktiv): geprьft haben; gekommen

259

s ein; інфінітив І пасивного стану (Infinitiv І Passiv): geprьft werden; інфі­нітив II пасивного стану (Infinitiv II Passiv): geprьft worden sein.

Правила їх вживання, які відомі більшості читачів, прості. За своїм вжитком інфінітиви І стосуються теперішнього часу, а інфінітиви II -минулого часу. Інфінітиви активу засвідчують, що суб'єкт речення сам виконує дію, а інфінітиви пасиву - що дія виконується над суб'єктом. Інфінітивні конструкції конкурують у німецькій мові з підрядними ре­ченнями, що необхідно врахувати в перекладі. Наведемо кілька типо­вих прикладів щодо вживання та перекладу інфінітивних конструкцій.

Ich freue mich, ihn zu sehen (Infi Akt.): я радий його бачити (що бачу його);

Ich freue mich, ihn gesehen zu haben (Inf.II Akt.): Я радий, що (по) бачив його;

Ich bin glьcklich, dort immer herzlich empfangen zu werden (Inf. I Pass.): Я щасливий від того, що мене добре там приймають;

Ich bin glьcklich, dort herzlich empfangen worden zu sein (Inf. II Pass.): Я щасливий від того, що мене там добре прийняли.

З модальними дієсловами з'являється конструкція, дещо ускладне­на як у структурному відношенні, так і для перекладу:

Er ist froh, hier lдnger bleiben zu dьrfen (zu kцnnen; zu mьssen): Він щасливий, що має змогу тут залишитися на довше (пор.: Er bat hier lдnger bleiben zu dьrfen; Ich werde glьcklich sein, Ihnen meine Arbeit bald zeigen zu kцnnen).

2. За місцем розташування інфінітива розрізняють його вживання як частини присудка (er begann zu arbeiten), як підмета (es ist richtig, es mit anderen Augen anzusen), які перекладають, як правило, інфінітивом поряд із змінюваною формою дієслова (чи іменного присудка): На це важливо подивитися іншими очима.

Вживання інфінітива як додатка з попереднім корелятом (man arbei­tete lange daran, einen tieferen Einblick in die Natur zu gewinnen) часто відтворюють через указівний займенник "той" (у відповідному відмін­ку) та сполучник "щоб" (що): над тим довго працювали, щоб досягти глибшого розуміння природи.

Вживання інфінітива як означення (es gibt keine Mцglichkeit, das zu bestimmen) відтворюють чи неозначеною формою дієслова, чи віддіє­слівним іменником: Немає іншої можливості для визначення цього.

і Інфінітив часто з'являється в інфінітивних зворотах um...zu+Inf Шн того, щоб); (an)statt... zu+Inf. (замість того, щоб); ohne... zu+Inf. (не дієприслівник), знання яких належить до шкільного мінімуму. Останній Інфінітивний зворот з Part. І перекладається дієприслівником теперіш-Ньоїх) часу, а з Part. II - дієприслівником минулого часу: Er kehrt nach Hause zurьck, ohne die Prьfungen abzulegen (abgelegt zu haben)= Він по-мертаеться додому, не складаючи іспитів (не склавши іспитів).