logo
теорія і практика перекладу (німецька мова)

§ 2.8.2. Структура перекладацького впливу на текст як процес

У попередньому параграфі роз'яснювалось, що вплив перекладача на сприйняття тексту має місце на всіх трьох рівнях: рецепції оригі­налу, створення концепції перекладу, порівняння її з першоджерелом. Але ці три впливи мають суттєво різні характери: на рівні сприйняття

у перекладача спрацьовують, крім, звичайно, лінгвістичного чинника (знання мови оригіналу), перш за все "фонові знання", які є у своїй липовій частці екстралінгвальними (етнографічними, культурологічни­ми, історичними, політичними, релігійними, національними, естетич­ними тощо); при цьому щось із змістових компонентів оригіналу ним не помічається (за браком - у кращому випадку - відповідних фонових ііііінь), щось зменшується або збільшується, щось тлумачиться помил­ково - так народжується сенс, задум, концепція перекладу як суб'єк­тивна інтерпретація змістового ядра оригіналу. На рівні вербального втілення концепції перекладу функціонують вже майже виключно мов­ні чинники: знання мови перекладу, оцінка стильової манери автора оригіналу, реалізація власних стильових смаків - так народжується стиль перекладу, де першу скрипку грає індивідуальний стиль перекла­дача, який існує до і після конкретного перекладу і пов'язує всі витвори перекладача в одне стильове ціле. На третьому рівні (порівняння "чер­нетки" перекладу з оригіналом) діють фонові та лінгвістичні знання перекладача, уточнюючи його інтерпретацію та індивідуальний стиль. Наведена нами структура є прагматичною (ближче до дійсності), функціональною (роз'яснює текст як процес, а не статику), логічною (пов'язує всі компоненти чинником необхідності) і наочною (без за­йвих подробиць). Тому неважко зрозуміти: якщо індивідуальний стиль перекладача є чинником об'єктивним, бо проявляє себе неминуче май­же в одному і тому ж вербальному вбранні для кожного окремого пе­рекладача в усіх його перекладах (наприклад, українізація перекладу М. Старицьким або спрощення мови Б. Пастернаком і т. ін.), то інтер­претація як перекладацьке, а не філософське явище є чинником суб'єк­тивним, тобто ненеминучим, бо рівень фонових знань у перекладача може звести її майже нанівець і перетворити на об'єктивний аналіз.