§ 5.3.1. Загальні спостереження

Як відомо, займенники не називають предмет безпосередньо, а вка­зують на нього, тобто виконують дейктичну функцію. Будучи завжди пов'язаними з конкретним мовленнєвим актом (я, ми стосуються мов­ця, ти, еи - слухача, а інші займенники відсилають до певних об'єктів), займенники характеризуються широким колом об'єктів і мовленнєвою перемінністю значення, тобто завжди мають контекстуально зумовле­ний зміст. За блискучим зауваженням філософа С. М. Булгакова, "за­йменник ... нічого не означає, не містить жодного забарвлення буття, та однак все може означати у своїй безликій, безбарвній глибині", що надзвичайно важливо враховувати при перекладі.

Німецькі займенники (Pronomina) поділяються за сферою вживання на:

а) особові, які заміщують особу (ich, du, er, sie es, wir, Ihr, sie, Sie);

б) присвійні (mein, dein, sein, ihr, unser, euer, ihr, Ihr);

в) заперечні (kein, keine);

г) невизначені (einige, viele, wenige, mehrere, etliche, alle, sдmtliche); ґ) вказівні (dieser, jener; welcher, solcher; jeder);

216

217

д ) неозначено-особові {irgendein);

є) питальні {wer, was, wie, wo, warum, welcher, was fьr ein, etc.) та ін.

Групи б), в), г), ґ) та частково д) відмінюються як артикль в однині та множині. Що ж стосується перекладу низки займенників, то вони стандартно відтворюються тими значеннями, що наводяться у словни­ках. Проте в деяких випадках спостерігаються певні варіанти чи пере­кладні відхилення, які розглянемо нижче.