§ 6.3. Загальні принципи перекладу порядку слів у простих та ускладнених реченнях

До основних характеристик простого та ускладненого речення на­лежать його синтаксична й семантична структура, порядок слів та ін-

322

323

т онація (особливо при усному перекладі). До синтаксичної структури належать словоформи, які в першу чергу виражають суб'єкт і предикат дії, які не завжди збігаються з підметом та присудком, що необхідно враховувати при перекладі (йор. Блискавка ударила в дерево та Блис­кавкою ударило в дерево). Такі структурні схеми мають національну специфіку, як, наприклад, безособова частка es при вираженні німець­кого пасиву. Семантична структура цього речення ґрунтується на про­позиції, що має певний денотативний зміст, який при перекладі вира­жається певною лексикою (див. розд. 3). Тому детальніше зупинимося при описі на порядку слів.

Як відомо, німецьке речення відзначається фіксованим порядком слів (прямим чи зворотним): підмет + відмінювана частина присудка + обставини + невідмінювана частина присудка, утворюючи т. зв. повну рамку: Ich bin auЯer mir vor Freude: я сповнений радості.

При перекладі необхідно врахувати:

1. Якщо ж якась частина речення виноситься за межі рамки, це сиг­налізує чи про експресивне підкреслення цієї групи слів, чи про розмовність висловлювання: Nein, ich bin nicht geboren in Indien: "Ні, я народився не в Індії". Перекладач відтворив слова Гайне, наслідуючи живу недбалу розмовну мову.

2. При прямому порядку слів речення починаються з підмета. При зворотному порядку на першому місці стоїть обставина, на яку саме слід звернути увагу: Im Jahre 1408 wurde zum ersten Mal Czernowitz urkundlich erwдhnt: У 1408 р. у грамотах вперше зга­дали Чернівці.

3. Інколи підмет пересовується аж на четверте місце, чим досяга­ється особливий ефект: слухачеві повідомляють, коли і де щось відбулося, але що саме він не знає аж до самого кінця речення. Для цього в казках часто вживають частку es, переклад якої має трафаретний варіант: Es war einmal ein junger Jдger: Жив-був собі молодий мисливець.

4. Речення може налічувати кілька обставин, що мають бути розмі­щені в різних частинах чи разом після присудка. Як правило, об­ставина часу з'являється на початку речення, а обставина місця -в кінці. Якщо ж дві обставини стоять після присудка, то першою

324

розміщується та обставина, якій ми надаємо меншого значення,

а другою та, яку вважаємо важливішою за значенням: Von Goslar

ging ich den anderen Morgen in frцhlicher Stimmung weiter: Із Гос-

лара я вирушив у дорогу наступного ранку з радісним настроєм.

Іншими словами, поява обставини на третьому місці менш екс-

HptH'iiiHic, ніж її вживання на четвертому чи винесення її за рамку, що

іуііроводжується логічним наголосом, що інколи вимагає лексичного

ІІДтнорення: Ich lese dieses Buch mit Interesse: Я читаю цю книгу з ве-

іїішіім зацікавленням.

5, У німецькому реченні додаток стоїть на третьому місці (після відмінюваної частини присудка) або експресивно на четвертому (після обставини): Der Schьler antwortete falsch auf meine Frage: Учень відповів неправильно на моє запитання. Після дієслова, що керує декількома додатками, важливіший дода­ток стоїть після менш важливого, що й враховується при перекладі: Er unterhдlt sich mit seinem Freund ьber die Ferien: Він бесідує зі своїм

другом про канікули.

Це правило не стосується додатків, виражених займенниками, коли ііійменниковий додаток передує іменниковому: Ich schreibe ihm einen Brief: Я пишу йому листа.

Підсумовуючи зазначене вище, у перекладі необхідно максимально наближатися до норм рідної мови, керуючись, однак, при цьому зміс­том повідомлюваного.