Нічна пісня мандрівника

На всі вершини

Ліг супокій.

Вітрець не лине

В імлі нічній.

Замовк пташиний грай.

24

25

Не чути шуму бору.

Ти теж спочинеш скоро -

Лиш зачекай.

Хорошим можна вважати й варіант Ю. Шкробинця:

Нічна пісня мандрівника

Тиша над верхами

Вже лежить: Подих між вітками

Чуєш в кожну мить. Птаство задрімало. В гущі суєти. Зачекай ще мало, То заснеш і ти.

Пропонуємо читачеві зіставити останні два варіанти перекладу, звер­таючи увагу на передачу ритміки й духу оригіналу та враховуючи певну присутність закарпатської говірки в перекладі Ю. Шкробинця.

Наведемо те один промовистий приклад. Мається на увазі відомий вірш Г. Гейне "Fichtenbaum":

Ein Fichtenbaum steht einsam Im Norden auf kahler Hцh. Ich schlдfert: mit weiЯer Decke Umhьllen ihn Eis und Schnee. Er trдumt von einer Palme, Die, fern im Morgenland, Einsam und schweigend trauert, Aufbrennender Felsenwand.

Чимало перекладачів намагалися відтворити настрій цього твору, але більшість з них, і у тому числі Ю. Лєрмонтов, не помітили чи про­ігнорували одну важливу інтимну деталь: головне у вірші не лише опис природи, протиставлення холоду півночі південному теплу, а мрійливий

потяг чоловічої статі (Fichtenbaum) до жіночої (Palme). В російській мові, як і в українській, ці обидва суб'єкти жіночого роду (в перекладах сосна - пальма). Тепер стає зрозумілим афоризм Й. В. Гете: "Wer den Dichter will verstehen, soll in Dichters Lande gehen".

Помилки й непорозуміння, пов'язані з міжкультурними відміннос­тями, трапляються навіть на найвищому рівні. Так сталося, наприклад, у 1973 році під час візиту глави радянської держави до Сполучених Штатів Америки та його зустрічей з президентом Ричардом Ніксоном. Щоразу, коли йому щось дуже подобалося, Леонід Брежнєв підносив догори руки і аплодував, намагаючись показати своє прихильне став­лення, як це прийнято в його країні. Проте у США так аплодують лише боксери, що означає: "Я переможець". Можна собі лише уявити, до яких політичних наслідків може призвести подібне незнання елемен­тарних правил поведінки, значення окремих жестів. Останнім часом міжкультурна комунікація стала необхідною складовою частиною під­готовки дипломатів та перекладачів. При цьому значна увага зверта­ється саме на ті особливості невербально!' поведінки, що можуть мати різну інтерпретацію в різних культурах. Скажімо, американський жест "OK" у Франції також означає "нуль". Дуже важливо, зокрема, знати жести, типові для даної культури, зокрема, при вітанні, прощанні, ви­раженні згоди, незгоди. У повсякденному житті ми не завжди свідомо звертаємо увагу на те, що слова в більшості ситуацій супроводжуються невербальними сигналами, хоча підсвідомо ми сприймаємо і врахову­ємо їх. Такі сигнали підтримують інтенцію співрозмовника і тому час­то допомагають слухачеві зрозуміти справжні наміри. Слухач зі свого боку може мімікою і жестами - свідомо чи мимовільно - показати свою реакцію, наприклад, похитуючи головою чи морщачи чоло. Та іноді жести можуть свідчити й про те, що співрозмовник говорить не те, що думає, приховуючи свої наміри, і тоді жести важливіші за слова.

Таким чином, ментальність, як і мова, є продуктом діяльності духо­вних сил народу, що накопичувався протягом століть, і продовжує фор­муватися та безперервно видозмінюватися й сьогодні. Кожна історич­на епоха залишає свій відбиток у мові, важливі історичні події здатні змінити мовну картину світу. Дану особливість повинні враховувати перекладачі, насамперед фахівці з художнього перекладу. Ця проблема потребує окремої уваги.

26

27