logo
теорія і практика перекладу (німецька мова)

§ 7.2.1. Сутність поняття і терміна "індивідуальний стиль"

У теоретичній частині підручника вказувалось на те, що лінгвости-льова категорія "ідіолект" має у галузі перекладу два значення: індиві­дуальний стиль перекладача як митця (тобто набір засобів і прийомів для створення тексту) та індивідуальний стиль перекладача як власне перекладача (тобто набір засобів і прийомів для вирішення перекла­дацьких проблем). Якщо згадати при цьому, що єдина мета перекла­ду - це збереження індивідуального стилю автора оригіналу, то стає зрозумілим, наскільки складними виступають тут індивідуально-сти­льові труднощі перекладу. Серед вказаної змістовної тріади ідіолекту у перекладознавстві (індивідуальний стиль автора - індивідуальний стиль перекладача як митця - індивідуальний стиль перекладача як перекладача) найбільш перекладацьки вагомими будуть два останніх компоненти, бо перший породжує загальні проблеми і виступає об'єк­тивним чинником, який не залежить від перекладача і тому повинен залишатись і в перекладі. Інша справа - дві іпостасі в одній особі пере­кладача: ці чинники мають суб'єктивно-об'єктивний характер: суб'єк­тивні вони через те, що, за логічною суттю перекладу як іншомовного переоформлення оригіналу, їх не повинно бути у перекладі; об'єктив­ними є тому, що не можуть не впливати на переоформлення і не за­лишати свого впадаючого в очі відбитка на перекладі. Отже, категорія "індивідуальний стиль перекладача" - це не лише неминуча, але й не­обхідна складова частина перекладу. Звичайно, що вона відчувається в любому функціонально-стильовому перекладі, але виразно унаочнити

її можна лише на значному текстовому матеріалі. Та й на ньому ак­тивніше буде діяти перекладацька іпостась перекладача, а не митця, бо, як вказувалось, рівень художності в усіх функціональних стилях, крім белетристичного, занадто низький. Тому наступні приклади взято з красного письменства.