§ 4.4.1. Проблеми перекладу різних процесів: полісемія та омонімія

В основі спілкування як оперування словесною формою лежать се­мантичні процеси зі змістом у певних комунікативних умовах. Вони грунтуються на основних трьох типах зв'язків, що пронизують систему слова. Це - синтагматика (зв'язки, що дозволяють на основі законів

135

134

g litters a river that reveals the direction in which great oceans lie; dumm wie ein Ochse - дурний, мов осел);

3. парафраза полягає у відтворенні метафори необразними засоба­ми ПМ {dumm wie ein Ochse =дурень);

4. компенсація полягає в тому, що неметафоричний елемент оригі­налу замінюється метафорою у перекладі (базіка = geschwдtzig wie eine Elster).

На думку Р. ван ден Брока та У. Кьєр, якщо метафора не містить етнонаціонального компоненту, то найлегше перекласти авторські, дещо складніше - конвенційні, і досить складно - лексичні метафо­ри. Підставою для цього є те, що, хоча останні звично мають певні лексикографічні відповідники, внутрішні форми, на яких будується гра слів, можуть не збігатися {проявлятися, тобто "стати явним" та sich ereignen: "постати перед очима"). Дослідження У. Кьєр, проведене на матеріалі 1600 німецько-датських прикладів, переконливо засвідчили, що переклад зберігає лише 2/3 метафор оригіналу, тобто перекладач в третині випадків застосовує парафразу (спосіб 3). Найчастіше при перекладі метафор уживається спосіб 1 (50 %), менше спосіб 2 (18 %) та 4 (від 3 % до 9 %). Уживання метафор при перекладі, за цим же до­слідженням, значною мірою залежить від самого перекладача.

За спостереженням Н. Любімова, при перекладі метафор слід до­тримуватися почуття міри, тобто і не пригладжувати автора, і не при­думувати нового. Перекладаючи латиноамериканського письменника, він на перший погляд виявив сміливий образ на кшталт раннього Мая-ковського, що буквально означав таке: "Сонце виривало відблиски від стекол автомобіля". Лише згодом, неправомірно акцентувавши цю ме­тафору в перекладі, він збагнув, що цей вираз був звичним штампом типу "сонце відсвічувало".