§ 2.5.1. Сутність поняття і терміна "фрейм"

Звернення сучасної лінгвістики до нової за формою, але старо­давньої за змістом категорії "фрейм" (від англ. frame - "рама, межа, каркас" тощо) було, як справедливо стверджує Т. А. ван Дейк, один з "батьків" теорії фреймів, спровоковано модною у 1970-ті роки тен­денцією заповнювати мовознавство інструментарієм з галузі штучно­го інтелекту як на той час найбільш точної і, отже, як тоді помилково вважалось майже повсюдно, найоб'єктивнішої науки, до статусу якої, зрозуміло, прагнула і лінгвістика. Якщо в науці про вказаний інтелект фрейм означав набір конкретних знань, пов'язаних між собою тема­тично (тобто "ситуацію", або, на старий лад, "типове", "традиційне", "те, що повторюється без змін" тощо) і його появу було викликано, як і з категорією "дискурс", потребами і вимогами особливого (спрощено­го) керування електронним мозком тільки у запитально-відповідному режимі "так-ні", то до новітньої, когнітивної лінгвістики цей термін увійшов зі значно зміненим змістом (як типовим набором сем для опи­су складного, але цілісного явища) і, як увесь її категоріальний апарат, швидко перетворився на поетизм, накопичивши занадто багато проти­лежних тлумачень, з одного боку, і породивши розмаїття синонімів до самого себе, з іншого.

Сталося це через те, що історія поняття "фрейм" та історія термі­на "фрейм" нараховували різні хронологічні протяжності. Коли у 1974 році "батько" цього терміна М. Мінський запропонував його до обігу у практиці штучного інтелекту, він мав на увазі лише логічний зміст доброї стародавньої лінгвістичної категорії "широкий контекст", або "фонові знання", бо професійно знав, що сприйняття будь-якого ви­словлювання зводиться не лише (та й не стільки!) до розуміння слов­никової і безпосередньої конотативної семантики (вузький контекст), використаних у ньому мовних одиниць, а, перш за все, до урахування тієї типової ситуації соціального спілкування, яка породила конкрет­ний текст і зумовлює його (тобто широкий контекст). Згадавши через 10 років початок історії вказаного терміна, він знову акцентував ваго­мість попередніх знань реципієнта для об'єктивного сприйняття змісту

88

89

чергового висловлювання: "У своїй роботі я висловив здогад, що розум дані будь-якого сприйняття звичайно інтерпретує у термінах раніше набутих структур, пристосованих до опису, - у фреймах". І дійсно: коли, наприклад, німець каже по телефону своєму співбесідникові "Auf Wiederhцren!" або українець звертається до людини, яка споживає їжу, зі словами "Смачного Вам!", або росіянин зустрічає знайомого висло­вом "Здравствуйте!", то всі три мовця (за окремим винятком) мають на увазі зовсім не те, що загальноконвенційно для мови оригіналу ре­презентують наведені словосполучення ("до наступного разу, коли ми знову будемо чути один одного" - у німця, "щоб їжа була смачною" - в українця, "бувайте здорові" - у росіянина), а - відповідно - ситуацію прощання, вітання, зустрічі, і, отже, перекладач має цілковиту підставу передати ці сполучення не словниково, а фреймово (ситуативно), на­приклад: "До зустрічі!" у першому випадку, "Приємного апетиту!" у другому та "Доброгоранку (дня тощо)/" у третьому.

"Батько" терміна "фрейм" називав ним мінімальну за формою, але оптимальну за змістом порцію комплексних розумових (психіч­них) явищ, які прояснюють типовий випадок (ситуацію). Перене­сення ж цього терміна до лона лінгвістики було експериментальним нонсенсом, логічною помилкою, бо розумові процеси, для опису яких М. Мінський і вигадав термін "фрейм", не є адекватними вербальним. У мовознавстві подібну функцію опису потрібної порції необхідних фонових знань успішно виконував і плідно виконує термін "контекст" (широкий і вузький).

Отже, під терміном "фрейм", якщо вже і застосовувати його у лінгвістиці, треба розуміти широкий контекст, ситуацію, фонові зна­ння, тобто набір типових, клішованих висловів, які складають певний фрагмент соціального буття. Таке тлумачення фрейму важливе осо­бливо для перекладознавства, бо дозволяє легко долати перешкоди у тих випадках, коли форма ситуації в оригіналі забарвлена національ­но і не має відповідника у мові перекладу; саме тоді і є сенс викорис­тати фреймовий (ситуативний) переклад, щоб передати не конкретну мовленнєву оболонку, а загальнолюдський логічний зміст ситуації. Не забувати при цьому треба лише про подвійний характер лексеми "фрейм": її належність за формою до найновнішої, когнітивної лінг­вістики, а за змістом - до традиційного контексту. Як справедливо вка-

зав нещодавно В. Манакін, "когнітивна лінгвістика оперує не мовними елементами (це поняття структурної лінгвістики), а одиницями, при чому особливими за своєю природою: вони є провідниками різного роду інформації у мові і через мову. Для назви цих одиниць найчастіше вико­ристовують терміни "семантеми", "фрейми", "концепти", спільним знаменником яких є можливість передавати (...) концептуально-когні-тивну інформацію людей про світ і себе в ньому".