§ 8.4. Військовий переклад2

Методика викладання військового перекладу (ВП) як навчальної дисципліни має інтегрувати найкращі досягнення методики викладан­ня усного і письмового суспільно-політичного й науково-технічного

перекладу, художнього перекладу, теорії мовної комунікації, психо­лінгвістики і базуватися на загальновизнаних принципах і методах на­вчання, оскільки завдяки особливостям ВП на перший план виходить надзвичайно складне завдання - навчити курсантів/студентів вмінню не тільки адекватно передавати загальний смисл вихідних текстів різ­ної тематики і стилів (з чим військовий перекладач стикається щоденно у службовій діяльності), а й точно і грамотно перекладати специфіч­ні військові поняття, терміни, скорочення, прецизійні слова в усній і письмовій діяльності.

На наш погляд, методика навчання основам військового перекладу (ОВП) має передбачати вирішення таких головних завдань курсу:

• безумовне розуміння вихідного тексту (як письмового, так і усно­го) в межах запропонованої тематики;

• розвиток смислового і механічного запам'ятовування (тренуван­ня оперативної слухової і зорової пам'яті);

• формування спеціальних перекладацьких навичок (навичок під­становки, переключення, трансформації, смислового розвитку, моторності, синхронізації слухового/візуального сприйняття і мовлення тощо);

• відпрацювання вміння грамотно оформляти переклад;

• здійснення постійного самоконтролю;

• набуття базових військово-спеціальних знань з основних напрям­ків воєнної політики, оборони, військового будівництва (струк­тури збройних сил, воєнно-політичного і військово-технічного співробітництва, комплектування, військової освіти, проходжен­ня служби, бойового застосування, технічного оснащення тощо);

• формування активного білінгвального (англо-українського) лек-сико-термінологічного мінімуму готових перекладацьких рішень в обсязі 1200 і 2000 одиниць на репродуктивному та рецептивно­му рівнях відповідно;

• ознайомлення з базовими цоняттями часткової теорії військово­го перекладу.

Тут використано фрагмент потенційного підручника колективу Військового інституту. Київського національного університету імені Т. Шевченка "Військовий переклад".

424

425

При відпрацюванні вправ з усного перекладу слід постійно звертати увагу на неприпустимість типових перекладацьких "слабкостей і хво­роб" - буквалізмів, повторів, невпевненості, смисловій або інтонаційній незавершеності. Слід привчати курсантів до щоденної копіткої роботи над вдосконаленням власного усного мовлення (українського й німець­кого), без чого неможливо досягти вершин перекладацької майстернос­ті і професіоналізму. Вправи з усного перекладу також спрямовані на:

• формування вміння публічно (голосно і виразно) читати інозем­ною й українською мовами;

• запобігання монотонного мовлення;

• оформлення перекладу за коректними фонетично-інтонаційни­ми моделями цільової мови;

• вдосконалення плавності, виразності, строкатості мовлення;

• відпрацювання навички грамотно закінчити будь-яку фразу;

- збагачення лексико-фразеологічних ресурсів власного мовлення; ■- розвиток вміння замінювати незнайоме слово синонімом або

описовими засобами.

Зразок тексту для військового перекладу

УЧАСТЬ НІМЕЧЧИНИ В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ ТА БЛОКАХ. СИСТЕМА КОЛЕКТИВНОЇ ОБОРОНИ