§9.2. Засоби перекладу для досягнення адекватності

Фердинанд де Соссюр, як відомо, вважав свого часу, що завдання лінгвістики полягає в її саморозмежуванні та самовизначенні. Тому для перекладознавчих пошуків велику роль відіграє визначення вихід­них категорій та встановлення їх меж. Враховуючи те, що перекладо-знавство (як і лінгвістика тексту) є інтегральним курсом, що поєднує набуті нами знання в галузях теоретичної фонетики, граматики, лекси­кології, країнознавства, необхідність чітко визначити основні категорії перекладу як складної операції, так і його результату значно зростає. Однак, всупереч цьому, в сучасних перекладознавчих студіях відсутнє не лише однозначне розуміння вихідних категорій, але й, щонайменше, бажання інтегрувати категорії (того, що перекладається і за допомогою чого це здійснюється) у виваженій перекладознавчій системі. Більше того, в підручниках та дослідницьких джерелах знаходимо лише деякі фрагментарні або ж часткові розуміння вихідних понять чи їх абсолют­но відмінні дефініції.

Суттєвий різнобій стосується, зокрема, таких важливих категорій як шляхи та засоби перекладу. Тому у теоретичних джерелах досить часто трапляється синонімія вказаних термінів. Внаслідок такої тер­мінологічної плутанини виникають помилки тицу "pars pro toto", що в подальшому ускладнює перекладознавчий аналіз оригінальних та пе­рекладених текстів (тобто текстів із мови оригіналу та перекладу).

Загалом, за образним порівнянням Ю. Найди, переклад можна по­рівняти із своєрідною позикою, коли доводиться віддавати 200 доларів не тими самими грошима, які бралися, а вертати гроші (монети та бан-

524 .-.-і- .

кноти) на ту ж саму суму. В якості розмінної валюти виступають засоби перекладу.

Засоби перекладу (ЗП) - лексика та типові конструкції, що служать для оптимального відображення змісту, стильових характеристик та за­гального фону при відтворенні оригіналу, розподіляються на дві великі групи: лексикографічні засоби (формальні відповідники) та авторські засоби (функціональні відповідники). Лексикографічні засоби, грун­туючись на словникових тлумаченнях, охоплюють дві підгрупи: екві­валенти (одиничні відповідники) та варіанти (множинні регулярні від­повідники). Термін "еквівалент" (лат. aequivalens, -tis "рівноцінний", тобто однаковий за величиною) позначає "постійний, або регулярний та однозначний відповідник" між одиницями мови оригіналу й пере­кладу, тому для позначення ширшого кола цих співвідношень доцільні­ше користуватися терміном "відповідник". Еквівалентами є однозначні словникові тлумачення, звичні для власних назв (Ukraine; Deutschland; Roosevelt; Adenauer; Friedrich etc.) та специфічних термінів {Kapitalis­mus; Senator).

Регулярними відповідниками, на думку перекладознавців, є:

1. одиничні та варіантні відповідники на рівні фонем, морфем, слів, одиничних словосполучень та речень, зафіксованих у двомовних, за­гальних та спеціальних словниках. Прикладом можуть послужити: ден­тальне та альвеолярне d, характерні для вимови турка й німця, морфе­ми haft # lieh; слово Tagung "1. з'їзд, конференція; 2. засідання (з'їзду), сесія";словосполучення das auswдrtige Amt "Міністерство зовнішніх справ": речення in der Kьrze liegt die Wьrze "Чим коротше, тим краще";

2. Не зафіксовані у цих словниках відповідники, форми яких, од­нак, виводяться на основі складних та похідних слів чи вивченої спе­ціальної літератури. За прикладом А. Ф. Архипова, відповідником для відсутнього в сучасних словниках скорочення CAD /CAM є, за мате­ріалами спеціальної періодики, скорочення САПР/ АСУТП - Система автоматизованого проектування/ Автоматизована система управління технологічними процесами.

3) Не зафіксовані двомовними (чи синонімічними) словниками мовні синоніми, які за набором смислових ознак відповідають законо­ мірним відповідникам. Ці синоніми виявляються на основі активно-

525

го словника рідної мови самого перекладача (Tagung "нарада"; in der Kьrze liegt die Wьrze "Короткість - сестра таланту").

Лексичні варіанти можуть стосуватися й вибору (залежно від кон­тексту чи навіть тексту) словникових відповідників, які належать до певних синонімічних рядів чи ЛСГ. Тому при перекладі з української німецькою (і навпаки) необхідно вибирати ті варіанти, що є оптималь­ними до загального контексту. Взяти, можна, наприклад, зі столу (vom Tisch nehmen), зовсім іншим буде переклад "взяти у крамниці" (besor­gen) чи в бібліотеці (ausleihen).

Граматичні відповідники (однотипні й різнотипні) також бувають регулярними, якщо вони в українській мові максимально наближають­ся до значень відповідних форм та конструкцій німецької мови. Одно­типні відповідники мають аналогічні значення та форми для МО та МП (я маю це зробити - ich habe das zu machen), а різнотипні не збігаються за формою та функцією (це можна зробити - das ist zu machen). Важ­ливо вирізнити серед однотипних відповідників їх важливий вид - гра­матичні відповідники, які, будучи єдино можливими для МО та МП, мають суттєві розходження за формою при максимальній близькості значень. Враховуючи їх сингулярність, ці відповідники можна кваліфі­кувати як псевдотрансформації (Neue Informationen: Р1.= нова інфор­мація: одн. Ich hцre mein Herz schlagen = я чую, як б'ється моє серце). Отже, псевдотрансформаціями виступають слова та конструкції пе­рекладу, для яких за будь-якого контексту відсутній інший спосіб ви­раження відповідних значень.

Проте звертання лише до лексикографічних тлумачень не дозволяє здійснити адекватний переклад. Більше того, умови контексту (чи са­мого тексту) можуть спонукати перекладача відмовитися від викорис­тання формального відповідника. Такі обставини спонукають перекла­дачів вдатися до авторських засобів.

Авторські засоби використовують, як правило, у тих випадках, де лексикографічні джерела перестають бути достатньо ефективними -переклад стосується тих предметів, які відсутні у мові перекладу (на­приклад, писанки в німецькій мові) чи відомих їй лише як результат прямого запозичення (комп'ютер, ром, пейджер). У цьому випадку автор застосовує як авторські засоби: а) безеквівалентну лексику та їх

526

частковості: реалії (локальні або темпоральні екзотизми), що за своєю суттю є прямими запозиченнями, б) їх смислові кальки; в) дескрипти-

ви та г) трансформації.

Безеквівалентна лексика включає в себе реалії, тимчасово чи ви­падково безеквівалентні терміни та структурні екзотизми. Реалії (за тер­мінологією Р. П. Зорівчак) чи локальні та темпоральні екзотизми (за

термінологією О. І. Карпенка) - це слова, що відображають реалії життя інших народів - англомовного (Уолл-стріт, авеню, бос) чи українського (гетьман, тлумач, пернач) світу. Близькою до них є група запозичень, які можна було б, враховуючи їх престижно-нормативний характер, по­значити як культурні нормативи. Вони стосуються нових соціальних, технологічних чи менеджерських досягнень. Зразками таких запози­чень, якими насичені всі засоби інформації (преса, радіо, телебачення тощо) є прямі запозичення слів: "ноу-хау" (Know-how), пейджер (pag­er), дефолт (default), імпічмент (impeachment: "процедура висловлення недовіри президенту чи іншій верховній владі"). На рекламних щитах можна виявити англомовні покручі українськими літерами на кшталт "Юніком ЛТД Інтернет сервіс провайдер". Це дало привід Ю. Шевельо-ву свого часу зазначити: "Дай Боже, щоб всі знали англійську мову, але не дай Боже, щоб вона стала другою "общепринятою". Така характерис­тика англійської мови стосується і її впливів на сучасну німецьку мову, молодіжна лексика якої складає складну суміш німецьких однокорене-вих слів (geil) та подібних англійських запозичень (sexi).

Дескриптиви (описові слова та словосполучення) перекладачі, як правило, використовують для заміщення екзотизмів. У такий спосіб писанка перекладається як нім. das bemalte Ei чи англ. Easter Egg (екзо­тизм: Pisanka); паска як Osterfladen чи Easter Bread (екзотизм: Paska); вареники як Teigtaschen (екзотизм: Wareniki), голубці як cabbage rolls (екзотизм: Holubets) тощо. У такий спосіб дескриптив наближає іншо­мовного читача до зовнішньої форми іншомовного світу.

На противагу дескриптивам, які описово передають характеристики перекладного поняття (терміна), не зачіпаючи його внутрішньої фор­ми, кальки ґрунтуються на дослівному перекладі словосполучень чи складних слів. У найвідоміших кальках завдяки гарному мовному чут­тю кращі перекладачі, враховуючи актуальність перекладного поняття,

527

з уміли досягти оптимального поєднання рідномовних засобів та іншо­мовного змісту. "Сині панчохи" як зневажливо-насмішкувате позначен­ня відлюдкуватих та дивакуватих незаміжніх жінок були запозичені (як і в російській синие чулки та німецькій Blaustrumpf) із англійської (blue stockings). Саме сині панчохи (за взірцем студентів Кембриджа та ін­ших вищих учбових закладів Великої Британії, яким доводилося часто відволікатися від світських забав заради наукових занять) носили інте-лектуалки - члени гуртка навколо англійської письменниці Мері Уортлі Монтегю (1689-1762). Образне "полювання на відьом" (нім. Hexenjagd) як переслідування інакомислячих, потрапивши у мову преси, було за­позичене перекладними газетами та згодом засвоєне лексикографічни­ми джерелами. Інша метафора, що стосувалася еміграції спеціалістів: рос. утечка мозгов (до англ. brain-drain) має в своїй основі актуальне явище сьогодення. Це спонукало талановитого, проте, на жаль, невідо­мого перекладача відмовитися від обігового дескриптива ("еміграція спеціалістів") та максимально наближено передати її внутрішню фор­му, образно-зрозумілу для іншомовного читача. Хорошим взірцем по­дібних кальок буде й кліше "людина доброї волі" (англ. man of goodwill, нім. Mensch des guten Willens).

Ці три групи авторських засобів, як правило, вже вийшли за межі із індивідуальних досягнень перекладача і стали груповим надбанням, тобто відносно часто використовуються в друкованих, електронних та усних редакціях "масс-медіа".

Однак при перекладі, крім проблем із відтворенням стилістич­них фігур, спостерігається різнобій "мовних картин світу" для різних (особливо генеалогічно віддалених) мов. Внаслідок цього виникають: міжмовні відмінності у нормах сполучуваності (weltweite Protestwelle; das erfordert eine hohe Materialцkonomie), в словотвірних моделях (die Besten unseres Volkes; das schafft ein Mehr an Vertrauen); в оформленні однорідних членів речення (Das zeigen die Ergebnisse in und nach Belg­rad); окрім того з'являються смислові лакуни (die Deutsche Staatsoper, Unter den Linden) чи надлишковість (in der Zeitung "Frankfurter Allge­meiner"), ускладнені різнобарвним лексичним фоном, що затрудняють адекватне сприйняття тексту.

Тому перекладачу доводиться здебільшого вирішувати проблеми адекватного відтворення оригіналу власними, індивідуальними засо-

528

бами. Заповнення подібних смислових прогалин чи невідповідностей часто культурного характеру виключає використання суто формальних відповідників. Замість них перекладач застосовує функціональні від­повідники, які можуть призвести до трансформацій тексту, що ґрунту­ються не стільки на глибинному (Н. Хомський), як на номінативному і комунікативному синтаксисі. Саме трансформації (як формальні, сти­льові та змістові перетворення одиниць та структури вихідного тек­сту ОТ в одиниці ПТ) при наближенні до норм мови ПТ дозволяють зберегти адекватними структури ОТ. Зупинимося детальніше на цьому провідному функціональному засобові перекладу, його основних ти­пах та рівнях їх прояву.