§ 8.8.4. Принципи перекладознавчого аналізу художнього тексту
Вже вказувалось, що серед багатьох типів текстів (побутовий, діловий, публіцистичний, науковий тощо) головне місце посідає текст художній і саме з нього починається власне наукова проблематика пере-кладознавчих досліджень: як об'єктивно аналізувати оригінал і чи може бути слово в белетристиці оцінене об'єктивно взагалі? Чи не спробуємо ми часто-густо навіть і сьогодні, як і сотні років тому, сприймати художнє висловлювання двома традиційно описовими і через це безпорад-
ними, ведучими до глухого кута методами: літературознавчим (бачимо лише екстралінгвістичний образ у слові, забуваючи при цьому про саме слово як сировину й форму цього образу) та лінгвістичним (характеризуємо мовні параметри слова, забуваючи при цьому про його іносказан-ність, художню образність), як це роблять навіть значні філологи. Але ж одне (художній образ) народжується з другого (лінгвістичних категорій слова), бо йому більше ні з чого виникати. Навіть якщо враховувати сучасну, з дозволу сказати, "поезію" самовираження (про яку вже йшлося і ще йтиме мова), в котрій зміст утворює сам читач власними асоціативними шляхами, то і тоді прийдеться погодитися з тим, що і в ній першо-чинником, першопоштовхом суб'єктивізму її адресата буде знову таки ж наявність у слові загальноконвенційної семантики.
Тому зовсім не випадково активізується в останні роки, зокрема в германістиці, функціональний підхід до белетристичного твору, прихильники якого (підходу) намагаються визначити перш за все художню прагматику компонентів тексту, а не лише назвати й описати їх, М. Райх-Раніцкі видав у 1995 році десятитомну антологію німецької лірики від Середньовіччя до 1990-х років, працю над якою почав працювати ще в середині 1970-х і в якій кожен з 1000 запропонованих віршів проаналізовано (саме проаналізовано, а не прокоментовано, не проінтерпретовано, не прореципійовано) філологічно (одночасно з позицій лінгвіста й літературознавця). Зрозуміло, що не всі аналізи в антології вдалі, але лише один перелік прізвищ дослідників говорить про успіх цієї титанічної праці: поети й прозаїки європейського та світового рівня (Мартін Вальзер, Вальтер Йене, Вольфганг Кеппен, Гюнтер Кунерт, Петер Рюмкорф та ін.), критики й літературознавці не меншої ваги (Бенно фон Візе, Петер Вапневскі, Ханс Майер, Адольф Мущг, Марсель Райх-Раніцкі та багато інших).
Звісно, що для літературознавства перше місце в аналізі відведено так званим екстралінгвістичним чинникам: світогляду і задуму автора, ідейному змісту, індивідуальним засобам його втілення (тема, проблема, ідея, характер, тип узагальнення тощо). Лише поетика як особливий розділ літературознавства вивчає, поряд з іншими, і лінгвістичні чинники, але вивчає тільки загальностилістичну та загальноестетич-ну функцію цих мовних засобів, що занадто мало для об'єктивного
466
467
с прийняття змістовно-формальної цілісності художнього тексту. Чудово оперуючи екстралінгвістичними чинниками, літературознавець успішно аналізує ідейне й художнє багатство белетристичного твору, причому аналізує інколи настільки об'єктивно, що його дослідження стає взірцем істинно наукового підходу до красного письменства і віхою в історії літературознавства. Послатися можна лише на декілька значущих прикладів: у Росії середини XIX ст. праці В. Г. Бєлінского про Пушкіна, а М. Г. Чернишевского про Гоголя; у Німеччині порубіж-жя ХІХ-ХХ ст. - розвідки Ф. Мерінга про Лессінга, Шіллера, Гейне, Гауптмана; в Англії 1930-х років - думки Р. Фокса про англійських романістів; у Франції 1970-х - книга Ж. -П. Сартра про Флобера та ін.
Характерним у цьому зразковому суто літературознавчому аналізі є, однак, те, що вчений майже завжди обходиться без вивчення слова як сировинного, будівельного матеріалу образності, вчинюючи, з точки зору лінгвіста, жахливий злочин: художній твір словесності аналізується без урахування цієї самої словесності! І аналізується успішно, що тим більше дивно! Цю очевидну суперечливість підмічали ще з давніх ., часів і самі літературознавці. Щоб якось зв'язати кінці з кінцями, вони або досліджували слово, як допоміжний матеріал, який нічого істотно нового до вже зроблених висновків не додавав, або кликали на допомогу таємничі і, на їх погляд, всесильні поняття таланту, літературознавчого чуття, інтуїції вченого.
Не важко бачити, що поворот лінгвістів до змістовного (екстралінгвістичного) боку мовного матеріалу белетристичного тексту, а літературознавців до формального (лінгвістичного) боку ідейнохудожнього змісту словесного твору, представлений багатьма розвідками, хоч і не завжди належного рівня, дозволив багато чого зробити для сучасної лінгвопоетики. Але, на жаль, і до сьогодні лінгвістика й літературознавство як окремі гілки філології не мають об'єктивної відповіді на дуже складне у теоретичному і практичному відношенні запитання про те, як слово (сировинний матеріал мовознавства) породжує художній образ (сировинний матеріал літературознавства). Ще О. О. Потебня своєю ідеєю щодо внутрішньої форми слова спробував - і не без успіху - розв'язати проблему породження образу словом. Але, як правильно зауважив одного разу В. В. Віноградов, "образ у слові та об-
раз за допомогою слова - це різні поняття і різні завдання". А коли до цього додати згадку про той усталений факт, що терміни "образ" і "художній образ" не є синонімами, то буде цілком зрозумілим: однією внутрішньою формою слова, одними тропами ємного та вагомого художнього тексту не створиш. Не випадково ж, а навпаки, закономірно за своєю суттю, у справжніх майстрів белетристики навіть безобразні (за теорією О. О. Потебні про образ у слові) лексеми створюють дивні й разючі за своєю ідейно-естетичною силою художні образи. Як доказову ілюстрацію можна повторити вже наведене гетевське "Темна ніч вершини сном оповила...", пушкінське "Я вас кохав", шевченківське "Садок вишневий коло хати... " тощо.
Точної відповіді на запитання, як матеріал загальнонаціональної мови породжує художній образ, індивідуальний за письменницьким баченням світу, але епохально глибинний та узагальнений за ідейно-естетичним багатством, не мають поки що ані літературознавство, ані лінгвістика тексту (ані її "батько" - лінгвістика загальна). А лінгво-поетика - має, щоправда, поки що тільки робочу гіпотезу, хоч і вона потребує детальних доказів. При цьому лінгвопоетика виходить з того аксіоматичного постулату, що, крім двох "побутових" типів людини (сентиментального і безпристрасного), існує ще й художня натура, яка, на відміну від перших двох, котрі спроможні сприймати й зображати довколишність лише як емоційну або розумову реальність, здатна засвоювати й відтворювати дійсність як художній образ. Причиною такої "тріади" оцінки людством свого середовища є спочатку фізіологічна, а потім і філософська потреба людини в об'єктивній (тобто життєдайній і одночасно життєздатній) реакції свого тіла й духа на зіткнення з середовищем. Звісно, що відчуття і розум - звичайні знаряддя пізнання -аналізують світ шляхом розкладу його цілісного буття на полиці емоцій та понять, тобто не дають людині змогу реагувати цілісно і, отже, об'єктивно на "дотик" буття, і через це їх виробник не тільки забуває (на рівні свідомості), що дійсність неподільна, що вона існує лише як цілісність і тому впливає на людину теж як цілісність, а й втрачає свою життєдайну й життєздатну функцію і через це гине (не лише як індивід, але і як біологічний вид).
Ось чому еволюція органічних тіл не змогла не породити й зберегти (за рахунок випадкових проявлень) в людині третій інструмент пізнан-
468
469
н я - інтуїцію, змістом і формою якої і є художній образ, бо тільки він володіє привілеєм осягати світ синкретично і бути естетичною моделлю цілісної дійсності, на відміну від почуттів і розуму, які допомагають людині створювати інші, нехудожні (тобто нецілісні) образи для узагальнення лише частини нашого світу. Неважко здогадатися, що саме цю домінуючу в пізнанні роль художнього образу як засобу естетичного моделювання реальності мають на увазі всі митці, зокрема великий німець Гете, коли у травні 1827-го року твердив: "¥гш неприступнішим для розуму є художній твір, тіш. він вищий".
Вбачати у художньому тексті лише явище мови - помилка, бо автор використовує слово тільки як сировину для створення нової сировини, але вже вищого рівня: образності, з якої і будується (себто породжує себе) художній образ. Сказане має загальномистецьку вагу і вже тому об'єктивне: так, наприклад, у скульптурі первісною сировиною слугує природний матеріал (глина, мармур, граніт, метал тощо), з якого, певна річ, у складному процесі поетичного натхнення - але це вже окрема розмова ~ виникає нова сировина (поза, жест, розташування маси природного матеріалу), вторинна щодо початкового матеріалу, але первинна щодо майбутнього художнього образу. У живопису, наприклад, первинною сировиною буде склад фарби, а вторинною - колір і лінія. Схожа картина спостерігається і в інших видах мистецтва. Отже, слово - об'єкт дослідження мовознавства - не може бути об'єктом вивчення у лінгвопоетиці; підміна об'єктів і є головною помилкою лінгвістів при аналізі ними художнього тексту.
Лінгвопоетичний аналіз є новиною у сприйнятті белетристичного тексту. Це - не сума дослідницьких зусиль мовознавства і літературознавства, скоріш, навіть і не їх синтез, а нова за суттю методологія і методика тлумачення художнього тексту, яка дозволяє його об'єктивну оцінку. Вище було доведено, що лінгвістичний опис художнього тексту дає лише реєстр загальнонаціональних явищ мови у ньому, а не їх індивідуально-естетичне використання автором, а літературознавча інтерпретація показує тільки наявність у творі певних художніх прийомів, котрим притаманний якийсь образний сенс ("якийсь" у тому розумінні, що його можна тлумачити по-різному), але обидві ці науки не зможуть піти далі заяви, що аналізоване висловлювання належить до художнього стилю; образний зміст тексту, конкретні, індивідуальні,
авторські, неповторні засоби його втілення (а головне - їх прагматика) залишаються завжди недослідженими, навіть невиявленими. Відбувається це через те, що лінгвістика не бачить у художньому слові нічого, крім свого (одного єдиного) шару змісту і форми (лексичну семантику та її граматичні межі), а літературознавство, нехтуючи цим мовним шаром, займається своїм (і теж одним єдиним) шаром змісту і форми (ідейний смисл та його складові). При цьому у лінгвіста поза описом залишається світомоделююча функція мовлення (мовлення, а не мови, світомоделююча, а не комунікативна!), а літературознавцем викидається поза інтерпретацію мовленнєве втілення художньої думки.
Звичайно, розходження лінгвістики і літературознавства розпочалися давно і мали об'єктивні чинники породження (інерцію саморозвитку кожної з цих філологічних наук), бо фахівці мови раптом усвідомили, що їх категорії (особливо граматичні) чудово піддаються вивченню без урахування не лише змісту тексту або логіки думок у висловлюванні, а й предметного значення слів, їх лексичної семантики (точніше: без урахування моделі, образу світу у лексемі, словосполученні, реченні тощо). Коли німецький вчений X. Штайнталь у 1855-ому році твердив, що алогічна фраза "Dieser Rundtisch ist viereckig" повинна сприйматися як цілком правильне німецьке речення, бо вона не порушує законів мови, то він на три чверті століття випереджував радянського лінгвіста Л. В. Щербу з його знаменитою безглуздою фразою "Глокая куздра штеко будланула бокра и кудрячит бокрёнка", форму якої, тобто принцип її побудови, можна відтворити будь-якою мовою, зовсім не розуміючи семантики кожного її слова зокрема і лексичного сенсу всієї фрази взагалі; треба лише використовувати набір літер, який не складає лексичного кореня у мові перекладу, та додавати до нього існуючі там суфікси й закінчення (наприклад, українською: "Глока куздра штеко будланула бокра й кудрячить бокреня", або німецькою: "Glone Kuzdrin budlante Bieker sleks und dudret Biekerchen".
Теоретично підсумовуючи сказане, слід констатувати, що у белетристиці треба розрізняти дві форми і два змісти: слово як явище лінгвістики (де змістом є лексична семантика, а формою - граматичні категорії) і образність як явище лінгвопоетики (де змістом є художній образ, а формою - лінгвістичні ті екстралінгвістичні засоби його ство-
470
471
р ення). Цю двоєдину складність і осягає лінгвопоетика за допомогою своєї ключової категорії архітектоніки (композиції), тобто черговості думок у тексті як наслідку просторово-хронологічного використання у ньому слів (їх лінійного розташування). Архітектоніка - це єдиний екстралінгвістичний чинник у художньому тексті, але не тому, що перебуває за його межами, а через те, що належить мисленню, а не мові. Цілісність навколишнього й внутрішнього світу автор може передати художнім образом саме тому, що вишикує мовні засоби у певній послідовності, наповнюючи слово контекстуальною семантикою і тим самим транспонуючи його із сфери лінгвістики у сферу лінгвопоетики.
Отже, виходячи з того, що лінгвістика не спроможна вийти за межі вивчення комунікативної та стилістичної функцій мови у будь-якій сфері її вживання, в тому числі і в галузі белетристики, а літературознавство здатне лите виявляти залежність художнього образу від умов створення останнього та характеризувати його структуру й еволюцію в авторських, жанрових, національних і хронологічних системах, можна і треба констатувати, що аналіз специфіки створення художнього образу залишається прерогативою тільки лінгвопоетики.
- Теорія і практика перекладу
- Нарис проблематики 123
- Нарис проблематики 204
- Нарис проблематики 377
- Нарис проблематики 397
- § 1.1. Об'єкт і предмет дослідження. Значення перекладу в сучасному суспільстві
- § 1.2. Теорія перекладу й споріднені науки
- § 1.3. Національне забарвлення мов оригіналу і перекладу: проблема відповідностей і розбіжностей між ними
- Нічна пісня мандрівника
- § 1.4. Фахові мови
- § 1.5. Термінологічні аспекти перекладу
- § 1.6. Загальні особливості науково-технічного перекладу
- § 1.7. Можливості та перспективи машинного перекладу (мп)
- § 2.1. Нарис проблематики
- § 2.2. Оригінал як текст: типи тексту
- § 2.2.1. Акцентування категорії "текст''''
- § 2.2.2. Сутність поняття і терміна "текст"
- § 2.2.3. Типи тексту
- § 2.2.4. Класифікація тексту з перекладознавчого боку
- § 2.2.5. Сутність поняття і терміна "гіпертекст"
- §2.3. Оригінал як висловлювання: прагматика висловлювання § 2.3.1. Сутність поняття і терміна "висловлювання".
- § 2.3.2. Прагматика висловлювання
- § 2.3.3. Структура висловлювання
- § 2.4. Оригінал як дискурс: стратегії і тактики співрозмовників
- § 2.4.1. Сутність поняття і терміна "дискурс"
- § 2.4.2. Стратегії і тактики співрозмовників дискурсу
- § 2.5. Оригінал як фрейм: структурні компоненти ситуації
- § 2.5.1. Сутність поняття і терміна "фрейм"
- § 2.5.2. Структура поняття "фрейм"
- § 2.6.1. Сутність поняття і терміна "інформація"
- § 2.6.2. Зміни інформації під час її перекодування
- §2.7. Оригінал як концепція: її зміст та мовленнєве втілення
- § 2.7.1. Сутність поняття і терміна "концепція'''
- § 2.7.2. Оригінал як основа концептуального перекладу
- § 2.8. Оригінал як процес: його інтерпретація
- § 2.8.1. Сутність поняття і терміна "інтерпретація"
- § 2.8.2. Структура перекладацького впливу на текст як процес
- § 2.9. Оригінал як естетичність
- § 2.9.1. Сутність поняття і терміна '•'•естетичність'''
- § 2.9.2. Специфіка естетичності нехудожнього тексту
- § 2.10. Оригінал як об'єкт перекладу: чинники його (не)адекватності
- Ist es der Sinn, der alles wirkt und schaft?
- § 2.10.2. Оригінал як джерело адекватності
- § 2.10.3. Оригінал як джерело неадекватності
- §2.11. Контрольні завдання
- § 2.11.1. Контрольні запитання
- § 2.11.2. Контрольні тести (матеріал для відповідей шукайте у відповідних розділах та параграфах)
- § 2.11.3. Контрольні самостійні вправи
- § 3.1. Орфоепічні аспекти перекладу
- § 3.2. Практичні аспекти інтонації німецького речення
- § 3.2. Практичні аспекти інтонації німецького речення
- Ich 'gehe ins "Kino nicht / weil ich keine "Zeit habe.
- § 3.3. Контрольні вправи
- §4.1. Нарис проблематики
- § 4.1.1. Слово та його дефініція для перекладознавства
- § 4.1.2. Значення та його дефініція для перекладознавства
- § 4.1.3. Інформація та її типи в перекладі
- § 4.2. Проблема перекладу слова як форми: відтворення власних назв (звичайних і "промовистих") та їх скорочень
- § 4.2.1. Власні назви
- § 4.2.2. "Промовляючі імена"
- § 4.2.3. Скорочені слова
- §4.3.Вправи
- § 4.4. Проблема перекладу слова як змісту: полісемія та омонімія, метафоризація, гра слів
- § 4.4.1. Проблеми перекладу різних процесів: полісемія та омонімія
- § 4.4.3. Проблеми перекладу гри слів, чи каламбурів
- § 4.4.2. Проблеми перекладу метафор
- § 4.4.3. Проблеми перекладу гри слів, чи каламбурів
- §4.5. Вправи
- § 4.6. Проблеми перекладу умов комунікативного вживання: лексика в просторі, часі та суспільстві
- § 4.6.1.1. Безеквівалентна лексика та реалії і способи її перекладу
- § 4.6.2. Діалектизми та способи їх перекладу
- § 4.6.3. Вправи
- § 4.6.4. Слова в часі (неологізми, архаїзми та історизми): особли вості їх перекладу *
- § 4.6.4.1. Неологізми
- § 4.6.4.2. Архаїзми та історизми
- § 4.6.4.3. Вправи
- § 4.7. Слова в суспільстві та особливості їх перекладу
- § 4.7.2. Лексика певних соціальних прошарків
- § 4.7.3. Лексика певної статі
- § 4.7.4. Вікова лексика
- § 4.7.5. Субмови замкнутих груп (Slang, Jargonismen, Argotismen)
- § 4.7.6. Соціальна лексика
- § 4.7.7. Вправи
- § 4.8. Фразеологічні труднощі перекладу. Вправи
- § 4.8.1. Словосполучення та фразеологізми: нарис проблематики
- § 4.8.2. Класифікація фразеологізмів і переклад: нарис проблематики
- § 4.8.3. Класифікація фразеологічних єдностей та їх переклад
- § 4.8.4. Класифікація фразеологічних сполучень і виразів та їх переклад
- § 4.8.5. Вправи
- 1. Визначте кліше серед наведених фразеологізмів та перекладіть їх українською мовою
- 2. Знайдіть українські відповідники для німецьких парних словосполучень
- § 4.8.6. Класифікація фразеологічних висловів та їх переклад
- § 4.8.7. Вправи
- 1. Який тип емоцій (обурення, згоду, визнання, виклик тощо) виражають ці вислови? Знайдіть українські відповідники цим приказкам
- 2. Знайдіть оптимальні варіанти для перекладу цих прислів'їв
- 3. Які еквіваленти до цих "крилатих висловів" Ви знаете?
- 4. Перекладіть українською мовою цю бувальщину, що ґрунту- гі'ься на подібному "крилатому виразі"
- 5. Перекладіть ці "крилаті вислови" чи знайдіть їм відповідни ки українською мовою
- § 5.1. Нарис проблематики
- § 5.2. Іменники: їх переклад
- § 5.2.1. Особливі форми однини та множини
- § 5.2.2. Особливі випадки лексичної омонімії
- § 5.2.3. Особливі випадки перекладу синонімів та "пустих слів"
- § 5.2.4. Відмінкові форми
- § 5.2.5. Вправи
- 1. Вивчіть омоніми напам'ять! Знайдіть приклади на їх використання
- 2. Знайдіть правильну форму (Worte - Wцrter) та перекладіть українською мовою. Складіть подібні завдання
- 3. Виберіть оптимальний синонім та перекладіть речення з Grund oder Ursache?
- 4. Перекладіть мікротексти українською мовою
- 2. Der Esel und der Wolf
- § 5.3. Займенники (Pronomen): їх переклад
- § 5.3.1. Загальні спостереження
- § 5.3.2. Присвійні займенники
- § 5.3.3. Особові займенники
- § 5.3.4. Запитальні займенники
- § 5.3.5. Заперечний займенник
- § 5.3.6. Вказівні займенники
- § 5.3.7. Зворотний займенник
- § 5.3.8. Безособові займенники
- § 5.3.9. Неозначено-особовий займенник
- § 5.3.10. Вправи
- 1. Перекладіть українською
- 2. Перекладіть текст, вставивши пропущені присвійні та вказівні займенники
- 3. Перекладіть текст, враховуючи різнотипні вживання займенника
- 4. Перекладіть анекдоти на вживання різнотипних займенників
- 5. Перекладіть німецькою
- 6. Перекладіть гумореску, відповідно вживаючи особові та зворотні займенники
- § 5.4. Прикметники (Adjektive): їх переклад
- § 5.4.1. Використання прикметників в атрибутивній позиції
- § 5.4.2. Ступені порівняння
- § 5.4.3. Вправи
- 1. Знайдіть відповідники цим прикметниковим конструкціям, при потребі користуючись довідниковою літературою
- 2. Перекладіть вирази, зважаючи на попередні рекомендації
- 3. Розширте ці речення прикметниками в однині та перекладіть їх
- 4. Використайте ці речення в множині та перекладіть їх
- 5. Перекладіть жарти українською мовою
- 6. Перекладіть текст, що ґрунтується на прикметниках Romeo und Julia im kleinen Kaffeehaus
- § 5.5. Числівники (Numeralien): їх переклад
- § 5.5.1. Переклад кількісних числівників
- § 5.5.2. Переклад порядкових числівників
- § 5.5.4. Вправи
- 1. Перекладіть речення українською мовою
- 2. Перекладіть речення німецькою мовою та перевірте їх, використавши типові зразки
- § 5.6. Дієслово: загальні характеристики тапереклад пасиву
- § 5.6.2. Дієслівний стан: використання та переклад
- § 5.6.3. Вправи
- 1. Перефразуйте речення та перекладіть їх українською мовою
- Перекладіть тексти українською мовою
- § 5.7. Дійсний спосіб дієслова: вживання та переклад часових форм
- § 5.7.1. Вправи
- 1. Знайдіть оптимальну часову форму (Imperfekt, Perfekt oder Plusquamperfekt) та перекладіть текст Die Bremer Stadtmusikanten
- 2. Утворіть форми дієслова в претериті та перекладіть речення
- 4. Перекладіть анекдоти українською мовою, зважаючи на вживання часових форм
- 5. Прочитайте, знайдіть дієслівні омоніми, спробуйте їх перекласти, відтворюючи гру слів
- 6. Перекладіть вправу, враховуючи модальні відтінки часового оживання
- 7. Перекладіть тексти, враховуючи модальні відтінки часового ііживання
- 1. Mark Twain und sein Verleger.
- 2. Menzel und ein junger Maler
- 3. Der Wert des Lebens
- 4. In der Kьrze liegt die Wьrze
- 5. Kerze und Kьchenschabe
- 6. Перекладіть німецькою мовою
- §5.8. Дієслово. Наказовий спосіб: вживання та переклад форм
- § 5.8.1. Вправи
- 1. Перекладіть українською мовою
- Перекладіть німецькою мовою
- § 5.9. Дієслово. Умовний спосіб: вживання та переклад часових форм
- § 5.9.1. Загальні характеристики
- § 5.9.2. Презентальні форми кон'юнктиву в непрямій мові: їх переклад
- 3. Perfekt Konjunktiv та Plusquamperfekt Konjunktiv переклада ють минулим часом індикатива:
- § 5.9.3. Презенс кон'юнктиву в значенні реальної можливості
- § 5.9.4. Претеритальні форми кон'юнктиву в ірреальних реченнях
- § 5.9.5. Порівняльні речення зі сполучниками "als ob", "als wenn"
- § 5.9.6, Вправи
- § 5.10. Дієслово. Інфінітив як безособова форма: вживання та переклад
- § 5.10.1. Вправи
- 4. Трансформуйте підрядні речення в інфінітивні групи. Пере кладіть ці речення українською мовою:
- 5. Утворіть до наступних дієслів Infinitiv II Passiv. Перекладіть ці конструкції українською мовою:
- 6. Перекладіть наступні тексти, що ґрунуються на вживанні інфінітива:
- § 5.11. Інфінітиви після дієслів із модальним значенням: scheinen, glauben, verstehen, pflegen, suchen, haben, sein etc.
- § 5.11.1. Вправи
- 1. Перекладіть наступні речення з "haben" та "sein":
- 2. Перекладіть наступні речення з "scheinen":
- 3. Перекладіть українською речення з "scheinen" та "glauben", зважаючи на особливості різнотипних інфінітивів. Потренуйте в парах усний переклад:
- 4. Перекладіть речення з дієсловами, що виражають модальні значення:
- 5. Перекладіть речення з дієсловами, що виражають модальні значення в науково-технічній мові:
- § 5.12. Модальні дієслова: вживання та переклад
- § 5.12.1. Загальна характеристика
- § 5.12.2. Модальні дієслова з інфінітивом і
- 3. Mцgen - wollen
- § 5.12.3. Модальні дієслова з інфінітивом II
- § 5.12.4. Завдання
- 2. Перекладіть науково-технічні речення українською мовою, зважаючи на вживання різних модальних дієслів:
- 2.1. Kцnnen
- 2.2. Dьrfen
- 2.4. Sollen
- 2.5 Wollen
- 3. Перекладіть анекдоти українською мовою. Врахуйте при цьому семантику модальних дієслів:
- 4. Перекладіть німецькою мовою, зважаючи на особливості вжи вання модальних дієслів у розмовній мові:
- 5. Перекладіть анекдоти німецькою мовою. Використайте мо дальні дієслова у зазначених місцях:
- § 5.13. Віддієслівні дієприкметникові конструкції як безособові форми: вживання та переклад
- § 5.13.1. Вправи
- 1. Перекладіть партиципіальні конструкції, працюючи в парах:
- 2. Перекладіть ці типи означень, використовуючи науково-технічну лексику:
- § 5.14. Прийменники: вживання та переклад
- § 5.14.1. Загальна характеристика
- § 5.14.2. Переклад українських прийменників переміщення
- § 5.14.3. Переклад парних прийменників із німецької мови
- § 5.14.4. Переклад прийменникових конструкцій у фразеологізмах
- § 5.14.5. Загальні особливості перекладу прийменників та прийменникових конструкцій з німецької
- § 5.14.6. Вправи
- 1. Використайте відповідні прийменники (з дативом) та перекладіть речення українською мовою:
- § 5.15. Артикль: особливості вживання та переклад з німецької
- § 5.15.1. Характеристика артикля
- § 5.15.2. Відсутність артикля
- § 5.15.3. Вживання неозначеного артикля
- § 5.15.4. Вживання означеного артикля
- § 5.15.5. Артикль та особливості повідомлюваної інформації
- § 5.15.6. Вправи
- 1. Охарактеризуйте вживання артикля та перекладіть ці речення:
- 2. Вставте артикль та закінчення й перекладіть речення:
- 3. Вставте необхідні артиклі та перекладіть ці тексти
- 4. Перекладіть німецькою:
- 5 .16. Додаткові тексти та переклад: zusдtzliche texte
- § 6.1. Нарис проблематики: синтаксичний рівень і його одиниця:
- § 6.2. Типи речень/висловлювань
- § 6.3. Загальні принципи перекладу порядку слів у простих та ускладнених реченнях
- § 6.3.1. Вправи
- 2. Перекладіть ці інформаційні замітки, пояснивши порядок слів у реченнях:
- 3. Перекладіть текст "Aus der Geschichte Цsterreichs", врахову ючи порядок слів:
- § 6.5. Проблеми перекладу ринотипових підрядних речень
- § 6.5.1. Підметові речення (Subjektsдtze), особливості структури та їх перекладу
- § 6.5.2. Вправи
- 4.5.2. Предикативні речення (Prдdikatsдtze), особливості структури та їх перекладу
- § 6.5.3. Вправи
- 2. Перекладіть присудкові речення (Prдdikativsдtze) в науково-технічній мові:
- 4 .5.3. Додаткові речення (Objektsдtze), особливості структури та їх перекладу
- § 6.5.4. Вправи
- 1. Розрізніть підрядні додаткові від підметових та перекладіть їх:
- 2. Перекладіть додаткові {Objektsдtze) в науково-технічній мові!
- 6.5.5. Вправи
- 1. Перекладіть означальні (Attributsдtze) в науково-технічній мові: Attributsдtze і
- 4.5.5. Підрядні обставинні речення часу (Temporalsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.6. Вправи
- 4.5.6. Підрядні обставинні речення місця (Lokalsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.7. Вправи
- 1. Перекладіть речення часу (Lokalsдtze) в науково-технічній мові:
- 4.5.7. Підрядні обставинні речення причини (Kausalsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.8. Вправи
- 4.5.8. Підрядні обставинні речення мети (Finalsдtze) особливості структури та перекладу
- § 6.5.9. Вправи
- 1. Перекладіть речення мети {Finalsдtze) в науково-технічній мові:
- 4.5.9. Підрядні обставинні речення наслідку (Konsekutivlsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.10. Вправи
- 1. Перекладіть речення наслідку в науково-технічній мові:
- § 6.5.11. Підрядні обставинні речення способу дії (Modalsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.12. Вправи
- 1. Розрізніть речення з модальним та часовим вжитком indem, indes та перекладіть їх:
- 2. Перекладіть модальні {Modalsдtze) в науково-технічній мові:
- § 6.5.13. Підрядні обставинні речення умови (Konditionalsдtze), особливості структури та перекладу (див. 2.3.)
- § 6.5.14. Вправи
- 1. Перекладіть українською мовою:
- 3. Перекладіть ірреальні умовні речення українською мовою:
- 7.5.12. Підрядні обставинні речення порівняння (Vergleichsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.15. Вправи
- 1. Перекладіть порівняльні (Komparativsдtze) в науково-технічній мові:
- §6.5.16. Підрядні обставинніречення обмеження (Restriktivsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.17. Вправи
- 1. Перекладіть рестриктивні (Restriktivsдtze) в науково-технічній мові!
- § 6.5.18. Підрядні обставинні речення концесії (Konzessivsдtze), особливості структури та перекладу
- § 6.5.19. Вправи
- 1. Утворіть підрядні концесивні речення двох типів, вживаючи як obwohl, obgleich, obschon, так і trotzdem. Перекладіть ці речення:
- Перекладіть реальні концесивні речення:
- 3 . Перекладіть відносні концесивні речення з "wenn ... Auch":
- 4. Розмежуйте речення концесивні через obgleich, а умовні через falls. Зробіть їх переклад:
- 6. Перекладіть відносні концесивні речення з auch у підрядному:
- 1. Перекладіть розмовні концесивні речення з So. Переробіть ці речення на інші сполучники:
- § 7.1. Нарис проблематики
- § 7.1.1. Мікро- та макропереклад
- § 7.2. Індивідуальний стиль і переклад
- § 7.2.1. Сутність поняття і терміна "індивідуальний стиль"
- § 7.2.2. Сутність поняття і терміна "ідіолект"
- § 7.2.3. Статевий аспект індивідуального стилю
- § 7.3. Індивідуальний стиль перекладача і адекватність ь
- § 7.3.1. Сутність поняття і терміна "індивідуальний стиль перекладача"
- § 7.3.2. Змістовна структура індивідуального стилю перекладача
- § 7.4. Ілюстративний текст
- §7.5. Тексти для самостійного аналізу
- 1. Оригінал
- 2. Українські переклади
- 3. Російські переклади
- 4. Білоруський переклад
- §7.6. Вправи до текстів
- § 8.1. Нарис проблематики
- § 8.1.1. Соціально-професійне субмовлення та переклад
- § 8.2. Функціональні стилі і переклад
- § 8.2.1. Сутність поняття і терміна "функціональний стиль"
- § 8.2.2. Функції тексту (мови)
- § 8.2.3. Специфіка перекладу висловлювань з різних субмовлень
- § 8.2.4. Типи функціонально-стильового перекладу
- § 8.2.5 Семантичні шари класичного та новітнього тексту
- § 8.3. Науково-технічний стиль
- § 8.3.1. Практичні орієнтири науково-технічного перекладу
- § 8.3.2. Приклади науково-технічного перекладу
- § 8.3.2.1. Ілюстративний текст
- § 8.3.2.2. Текст для самостійного опрацювання:
- § 8.3.2.3. Вправи до тексту
- § 8.4. Військовий переклад2
- 1. Lernen Sie den Wortschatz zum Text
- 2. Lesen und ьbersetzen Sie die Texte
- Die osze
- 3. Entziffern Sie und ьbersetzen Sie folgende Abkьrzungen ins Ukrainische
- 4. Ьbersetzen Sie folgende Begriffe und Wortverbindungen aus dem Deutschen ins Ukrainische vom Gehцr
- 5. Ьbersetzen Sie folgende Begriffe und Wortverbindungen ins Deutsche
- 6. Ьbersetzen Sie in hohem Tempo
- 7. Ьbersetzen Sie den Text aus dem Ukrainischen ins Deutsche vom
- 8. Ьbersetzen Sie den Text aus dem Deutschen ins Ukrainische vom Blatt
- 9. Ьbersetzen Sie beiderseitig
- 10. Ьbersetzen Sie den Text schriftlich.
- § 8.5. Офіційно-діловий стиль
- § 8.5.1. Ілюстративний текст
- § 8.5.2. Текст для самостійного опрацювання:
- § 8.5.3. Вправи до тексту
- § 8.6. Публіцистичний стиль
- § 8.6.1. Ілюстративний текст
- § 8.6.2. Текст для самостійного опрацювання
- § 8.6.3. Вправи до тексту
- § 8.7. Побутовий стиль
- § 8.7.1. Ілюстративний текст
- § 8.7.2. Текст для самостійного опрацювання
- § 8.6.3. Вправи до тексту
- § 8.8. Художній стиль
- § 8.8.1. Вступні міркування
- § 8.8.2. Специфіка художнього тексту
- § 8.8.3. Класифікація художніх текстів
- § 8.8.4. Принципи перекладознавчого аналізу художнього тексту
- § 8.8.5. Ілюстративний текст 1: j. W. Goethe. Gefunden (1813)
- § 8.7.6. Ілюстративний текст
- § 8.8.7. Ілюстративний текст 3: р. Celan, Todesfuge
- § 8.8.8. Текст 1 для самостійного опрацювання
- § 8.8.9. Текст 2 для самостійного опрацювання н. Heine. "Ein Fichtenbaum..."
- § 8.8.10. Текст 3 для самостійного опрацювання: "Заповіт" Тараса Шевченка:
- А. Коментар до тексту
- § 8.8.11. Вправи до текстів для самостійного опрацювання
- § 9.1. Моделі перекладу як творчого процесу
- §9.2. Засоби перекладу для досягнення адекватності
- § 9.3. Рівні та одиниці перекладу
- § 9.4. Способи та прийоми перекладу
- § 9.5. Еквівалентність та розуміння перекладу як творчого процесу
- § 9.6. Контрольні запитання та завдання
- § 9.6.1. Трансформації та прийоми: зразок аналізу
- Нарис історії Німеччини до 1945 року
- § 9.6.2.3. Порівняйте особливості перекладу художнього та публіцистичного тексту
- § 9.6.2.4. Встановіть особливості перекладу віршового тексту