§ 4.8.1. Словосполучення та фразеологізми: нарис проблематики

Слова в процесі комунікації, поєднуючись із іншими словами, утво­рюють словосполучення, які стають складовими речення. Ці слово­сполучення, які служать своєрідними "блоками перекладу", досить різнотипні за своєю структурою (див. іменникові, прикметникові, чис­лівникові, дієслівні, прислівникові словосполучення тощо), за типами зв'язку (предикативний та прислівниковий: керування, прилягання і т. д.). їх створення ґрунтується не лише на законах граматики та намі­рах мовців, а й на принципах сполучуваності, що не заперечують мож­ливості їх утворення за законами формальної логіки (див. "засмажити сніжки"). Більшість сполучень вільні, тобто вони можуть утворюватися в мовленні без особливих перешкод: красива жінка, дівчина, дитина, річ, прикраса і т. д.; читати книжку, конспект, газету, журнал, до­машнє завдання, думки тощо. Проте багато словосполучень не виникає спонтанно в мовленні, а, як доводять психолінгвістичні експерименти, існує в мові готовими словесними блоками: біла ворона; жити на ши­року ногу тощо. Ці складні для перекладу словосполучення, що досить різноманітні за своїми структурами, називають стійкими, або фразео­логічними (до грец. phrasa "висловлювання"), або фразеологізмами.

Фразеологізми з властивою їм метафоричністю представлені у функціональних стилях по-різному. Вони, як правило, з'являються в художній літературі для вираження соціальних та національних рис персонажів. Дещо менше фразеологізми функціонують у публіцистиці та есеїстиці і досить незначно (за винятком фахових фразеологізмів) у мало експресивному науково-технічному стилі.

Фразеологізми як стійкі словосполучення характеризуються ціліс­ним значенням, яке за своїм характером ідіоматично переосмислене та переважно метафорично-образне. Цей образ, лінгвістичним вира­женням якого є термін внутрішня форма фразеологізму (лексико-се-мантичний зміст вільного словосполучення, на основі метафоризації якого він виник), "стирається" за роки свого вжитку й тому зберіга­ється по-різному. Внаслідок цього фразеологізм має різні ступені вмо-

тивованості: від очевидного до нульового. Так, образ зберігся в ціло­му у фразеологізмах типу товкти воду в ступі, leeres Stroh dreschen "даремно втрачати час", кіт наплакав "дуже мало", рукою подати, ein Katzensprung von hier "дуже близько", в інших він губить свою моти­вацію - дати гарбуза = einen Korb geben "відмовити комусь", врізати дуба "померти", а в третіх, що переважно ґрунтуються на архаїзмах, він повністю "стерся" та зник і без додаткового культурно-історичного чи етимологічного аналізу не сприймається: бити байдики, досл. від­колювати дрібні скалки, тобто "ледарювати, марнувати час" тощо.

Після піонерської праці Ш. Баллі ("Французька стилістика", І вид. -1909), а пізніше В. В. Виноградова та ін., фразеологізми стали пред­метом різнобічних досліджень. У результаті цього визначилися їх такі основні ознаки:

1. семантична цілісність або семантична нерозкладність - значення сприймається як єдине ціле (В. В. Виноградов, В. Л. Архангель­ський, В. П. Жуков, О. І. Молотков, М. М. Шанський, Л. А. Була-ховський, М. А. Жовтобрюх);

2. метафоричність нового цілісного значення, що виникло після втрати первісних реалій (Б. О.Ларін, О. М. Бабкін, О. В. Кунін, В. П. Жуков);

3. певний образ, що має різні ступені вмотивованості внутріш­ньої форми фразеологізму та експресивності (В. С. Виноградов, Р. П. Зорівчак та ін.);

4. надслівна подвійно наголошена нарізнооформленість (В. П. Жу­ков, М. М. Шанський, О. І. Молотков, С. Г. Гаврін, Л. Г. Скрипник, P. M. Попов), тобто наявність не менше двох повнозначних слів;

5. відтворюваність сполучень, які, за психолінгвістичними екс­периментами, зберігаються в нашій пам'яті як готові одиниці

- мови (В. В. Виноградов, В. Л. Архангельський, В. П. Жуков, М. М. Шанський, С. Г. Гаврін, Л. Г. Скрипник, Л. І. Ройзензон, Ф. П. Медведев, В. М. Телія, P. M. Попов);

6) відносна стійкість структурного складу чи цілісність (М. М. Шан­ ський, О. В. Кунін, О. М. Бабкін; В. М. Мокієнко) з визначеною послідовністю та взаємозалежністю компонентів у синхронії (В. Л. Архангельський);

176

177

7 ) неможливість дослівного перекладу іншими мовами (Л. А. Була-- ховський, О. О. Реформатський).

На цій основі можна запропонувати таке визначення фразеологізму чи фразеологічної одиниці (ФО): Фразеологізм - це відносно стійка, соціально зумовлена лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю сло­восполучення чи речення, яка, маючи в основі, можливо, вже й стерто­го образу цілісне переосмислене значення, автоматично відтворюється мовцями як готова до використання одиниця мови. Таке визначення, на нашу думку, відображаючи функціональність та динамізм ФО, на­близить дослідника й перекладача до синергії та голістичної цілісності цього явища.