§ 4.2.1. Власні назви

Належать до реалій певної мовної культури, відрізняючи її від ін­ших. Вони називають об'єкт думки (надуманий чи дійсний), особу чи місце, єдине та неповторне в своєму роді. Носії цієї культури мають щодо реалій деякі фонові знання та асоціації, які на певному етапі міжмовних контактів можуть бути відсутніми в носіїв іншої мови. На Митрофана для росіян усі шишки валяться, а українця язик до Києва доведе. Тому при відтворенні чи перекладі таких назв-реалій, синергії їх інформації!, виникає, з одного боку, необхідність підкреслити осо­бливий національний колорит чи унікальність цих назв, а з іншого - за необхідності небагатослівно передати й асоціації, властиві для носіїв цієї мовної культури.

Поряд із цим, навіть очевидні внутрішні форми даних назв {La Cruz -Ла Крус "Хрест") передаються не завжди, щоби не викликати терміно­логічної плутанини - на географічній карті в різних країнах з'явилися б численні міста Орел, Лев, Мир тощо. Тому відтворення власних назв ґрунтується на правилі: для мов з однаковою графікою назва перено­ситься з оригіналу в переклад (російська та болгарська мови), а з різни­ми графіками - транскрибується. Проте спостерігаються різноманітні відхилення, які розглянемо нижче.

Власні географічні назви

Переважна більшість географічних назв (позначення гір, рік, міст та місцевостей) тяжіє до транслітерації: Mont-Blanc - Монблан; Jung­frau - Юнгфрау, Harz - Гарц тощо, хоча відомі й переклади: Erzgebir­ge - Рудні гори. Португальський мореплавець Бартоломе Діас назвав у 1486 р. мис на півдні Африки мисом Бур, проте король Хуан II перейме-

нував його на мис Доброї Надії (Cabo de Boa Esperanca), що було калько­вано всіма мовами світу (як згодом і інше позначення: Вогняна Земля).

Назви міст переважно транслітеруються (Berlin - Берлін), хоча при цьому може порушитися вимова {Habana - Гавана, де ісп. h - німе). Ці назви можуть інколи не відповідати фонетичним нормам мови-оригі-налу, а зберігати традиційну форму: Mailand - Мілан; Wien - Відень; Leipzig — Лейпциг, а не Лайпцих; Paris - Париж, а не Парі тощо. Назви Київ, Львів, Чернівці мають, наприклад, декілька варіантів, зумовлених історичними обставинами: Kiev/'Kyjiw, Lwiw/Lviv/Lemberg; Czernowitz/ Tscherniwzi. Відомі й інші омонімічні варіанти, також пов'язані певною хронологічною послідовністю: Ньюкестель, Грінвіч (XIX) - Ньюкасл, Грініч (XX ст.). Ряд міст змінили свої назви протягом XX ст.: Аграм на Загреб, Бреслау на Вроцлав, Данциг на Гданськ, Кашау на Кошице, Рагу за па. Дубровник тощо.

Назви країн або мають свої норми перекладу (Russland - Росія; Frankreich - Франція; USA - США), або транскрибуються (Iran - Іран). Відомі й суплетивні відповідники, що суттєво розрізняються як своєю зовнішньою, так і внутрішньою формами: укр. Німеччина, рос. Герма­ния, нім. Deutschland, анг. Germany, фр. Allemagne, ісп. Аіетапіа, фін. Saksa. Подібні суплетиви властиві й для позначення Уельса (фр. Pais-de-GauP) та ін.

Позначення місцевостей (вулиць, будівель), як правило, або пе­рекладають (Champs Elysees: Єлисейські поля), або транслітерують (Unter den Linden: вулиця Унтер ден Лінден), або допускають обидва варіанти (Pont-Neuf: Пон-Неф = Новий Міст). Відтворюючи фонову ін­формацію, перекладачі запроваджують роз'яснюючий елемент: Diese StraЯe fiihrt zum Dцllnsee ~ Ця дорога веде до озера Дельнзее. Для пере­дачі соціокультурних відтінків, властивих певним місцевостям, прина­гідно використовують коментар: Er fuhr nach Schцnbrunn -Він поїхав до цісарського палацу Шенбрунн. До таких значущих місцевостей, на які потрібно зважати при перекладі, належать: американські Wallstreet, Harlem, англійські Throgmorton Street (місцезнаходження біржі) та Fleet Street (центр лондонської преси) тощо.

При художньому перекладі в деяких випадках назви вулиць чи площ (за винятком таких відомих, як Уолл-стріт) доцільно перекласти, щоб,

128

129

н а думку Н. Галь, не блукати серед запозичень, аби побачити певний образ. Це стосується не лише численних нью-йоркських пронумеро­ваних вулиць: П'ята, Сорокова чи Сота, а й назви паризької площі Етуаль - площі Зірки, від якої промінчиками розходяться вулички.

Імена та прізвища, як правило, транскрибують, пристосовуючи до фонетичних норм мови перекладу: Johannes - Йоганн; Sigismund - Си-гізмунд тощо. Тому, на противагу перекладу XVIII-XIX ст., коли пере­кладачі перетворювали Мері в Машеньку, а Жана у Ванюшу, в сучас­ному перекладі іспанські імена Ніколас, Андрее та Анна, французькі Школь, Анрі, Аннет ніколи не стануть українськими Микола, Андрій та Ганна. Деякі імена і транскрибують, якщо це імена простих, "смерт­них" людей {George - Джордж), і транслітерують за латинською тра­дицією, якщо це імена королів (Georg(us) - Георг; Ludovicus, Ludwig -Людовік). Цей список можна продовжити протиставленням - англій­ські королі Яків, Карл, Генріх, Іоанн, Марія, Єлизавета та "смертні" Джекоб, Чарльз, Генрі, Джон, Мері, Елізабет (зі скороченими іменами Джейк, Джеймз, Боб, Бет). Вживаються й інші скорочені імена (англ. Роберт - Боб, Едвард - Нед, Ричард — Дік, Вільям - Білл; нім. Иоган­нес-Ганс, Фрідріх - Фріц, Александер - Алекс). Прізвиська історичних осіб, як правило, перекладають: Charlemagne "Карл Великий"; Ludwig der Deutsche "Людовик Німецький" тощо. У літературі вживаються й перифрастичні імена видатних діячів, відомі перекладачам: Евонський бард (The Bard of Avon: Шекспір), Вернейський старець (Le vieillard de Ferney: Вольтер), Іспанський Гомер (Homero Espanol: Луїс Гонгора). У літературному перекладі імена героїв оригіналу для благозвучності ін­коли змінюють - Генрік Ібсен дозволив німецьким видавцям замінити ім'я героїні "Жінка з моря" - Болетти (Bolette співзвучне з нім. Bulette "фрикаделька") на Бабетту (Babette).

Назви газет транслітерують і беруть у "гусячі лапки", незважаю­чи на чітку семантику: Frankfurter Allgemeine - газета "Франкфуртер Алгемайне", чим підкреслюється їх зв'язок з певною країною. Зайва інформація при перекладі може опускатися: in der Zeitung "Molod' Uk-rainy " - у "Молоді України".

Інколи на назвах газет "будують" жарти чи каламбури. Хлопчик про­дає з самісінького ранку газети і щоб розважитися, вигукує від нудьги

назву газети щоразу по іншому, міняючи голосні: Paper, pepper, piper (газета, перець, дудар). Оскільки ні дослівний переклад, ні коментар видавалися непереконливими, то в перекладі хлопчик уже вигукував "Ранковий листок", потім блисток, кусток, свисток, а під вечір, коли робота закінчується - "Вечірній хвостик".

Назви різних інституцій (інститутів, заводів, фірм), пам'ятників, конференцій тощо роз'яснюють, додаючи додаткові елементи чи змі­нюючи модель виразу:

Es gibt einen Vertrag mit der Ruhrgas AG - Існує договір з фірмою "Рургаз АГ";

Die Uhrenwerke Ruhla - Годинниковий завод у м. Рула;

Das Herder-Institut - Інститут імені Гердера;

Die Wehrkunde-Tagung - Конференція військово-наукового товари­ства "Веркунде" тощо.