logo search
теорія і практика перекладу (німецька мова)

§ 4.1.1. Слово та його дефініція для перекладознавства

Мова як найважливіший сиетемно-структурний організований засіб суспільної комунікації, що відбувається шляхом передачі різнотипної інформації, виконує різні функції (за сучасними дослідженнями - від 2 до 10 й більше). До їх числа лінгвісти відносять, у першу чергу, функ­ції: комунікативну, чи спілкування; мислетворчу, чи вираження думки та, поряд із тим, експресивну, чи вираження емоцій. Серед решти тісно взаємопов'язаних функцій мови суттєве місце посідає номінативна функція (на позначення предметів), оскільки вона лежить в основі ви­користання мови як структурованої системи знаків.

Саме номінативну функцію найповніше репрезентує лексичний рі­вень мови, сформований завдяки відображенню позамовної дійсності в структурах головного мозку на основі сіткової організації ментального лексикону1. У такий спосіб словниковий склад мови опосередковано виражає і систему об'єктивної дійсності ("мовну картину світу"), і со­ціально перероблений суб'єктивний досвід кожної людини, передаючи їх при допомозі слів. Величезний обсяг явищ навколишнього світу, що розвивається, їх складні взаємовідносини тощо спричиняють розрос­тання словникового складу, який охоплює від 2 до 10 млн слів (хоча в найбільших словниках репрезентовано не більше 500 тис).

Основною одиницею словникового складу, яка представляє лексич­ний рівень мови, є слово, щодо якого в лінгвістиці склалися різнотипні, не досить чіткі міркування. Найповніше їх репрезентує визначення, за яким слово є найменшим, відносно самостійним носієм значення, що міститься в лексиконі та графічно відокремлюється прогалинами. За фонетико-фонологічними показниками, слово є найменшим звуковим сегментом, що теоретично відділяється від інших на основі та з до­помогою певних фонетичних ознак; за морфологічними показниками

122

123

в оно характеризується тією чи іншою парадигмою флексій, а синтак­сично є найменшою рухомою та відносно незамінною основною мов­ною одиницею. Слово виступає як єдність матеріального (звучання) та ідеального (значення), необхідна, на нашу думку, для комунікації. Завдяки цьому матеріально оформлене слово виступає основною оди­ницею мови, яка містить традиційно закріплений набір інформації і служить для комунікативного формування думки, вираження емоцій та передачі повідомлення у складі речення /тексту.

Загалом, слово може розглядатися як місце синтагматичного пере­січення для фонологічних, морфологічних, синтаксичних та речен-нєво-семантичних компонентів мовної діяльності, що реалізуються у словесному змісті. Підставою для цього є те, що звуки конструюють морфеми слова, морфеми складають слово та видозмінюють його фор­му, синтаксис організовує слова у словосполучення, речення та тексти. Тому на лексикон припадає організаційна роль у презентації мовних систем та структур, а слова можна розглядати як основні (базові) се­мантичні одиниці мови, значення (інформація) яких є ключовими для здійснення перекладу.

Зважаючи на ці різнотипні екстра- та інтралінгвістичні характерис­тики слова, здійснення перекладу навіть на лексичному рівні є зовсім не простим, як видається. Щоб не порушити "живої тканини контек­сту", розглянемо за прикладом І. Кашкіна лише заголовок однієї з роз­відок Оскара Уайлда про мистецтво, який звучить англійською як "Pen, Pencil and Poison". Формальна організація цього вислову, традиційною для британських заголовків алітерацією (всі три слова як номінативні одиниці розпочинаються зі звука р) та ритмічним наростанням кіль­кості складів у словах (1+2+3, рахуючи і сполучник), служить митцеві для нагнітання основної думки статті про те, що будь-яке мистецтво - і перо, і олівець - отрута. При емпіричному перекладі "Перо, олівець та отрута" була б порушена цілісність форми та змісту англійського заголовка, при формальній алітерації "Перо, попіл і Ґудзик" втратився би зміст. Імпресіоніст зміг би побачити в простих словах немислимий словообраз на кшталт "Олівцепера отрута", а еклектик конкретизував би це екзотичною алітерацією "рос. Кисть, кураре и карандаш". Тому, дещо жертвуючи алітерацією, проте зберігаючи в їх цілісності зміст і

124

його ритмічний малюнок при наростанні комунікативного смислу та емоцій, цей заголовок можна перекласти як "Пензль, перо та трунок". Як бачимо, врахування словесних значень та додаткової інформації до­помогло наблизити переклад до оригіналу.