§ 4.1.3. Інформація та її типи в перекладі

За знаковою концепцією, в мові як системі знаків (langue) значення спостерігається як певна значущість (valeur), виражена в лексиконі. У структурно оформленому тексті як прояві мовлення (parole) значення актуалізує себе як смисл, збагачуючи слово певною прагматичною ін­формацією, яку воно здобуває з усього екстра- та інтралінгвістичного контексту. У сучасній лінгвістиці визначилися різнорідні типи такої інформації, найсуттєвіші з яких сформульовані в концепції В. С Ви­ноградова. Цей автор закономірно розділяє інформацію на лінгвістич­ну та екстралінгвістичну. Лінгвістична, чи службова інформація, яка зазвичай не перекладається, характеризує формальні показники (фо­немний склад) слова та його внутрішньомовні відношення (рід, чис­ло, відмінок тощо). Екстралінгвістична інформація, що є результа­том ментального відображення, охоплює загальні уявлення про яви­ща, факти, об'єкти дійсності, матеріальні та ідеальні форми природи й суспільства, їх якості, характеристики, особливості, дії, стани тощо. Ця інформація може бути постійною - константною, чи випадковою, оказіональною, породженою мовленням.

Константна екстралінгвістична інформація розподіляється, за В. С Ви­ноградовим, щонайменше на 5 типів: денотативна, чи смислова; емоцій­но-експресивна; соціолокальна; фонова; диференційна. Денотативна інформація, в основному відповідаючи лексикографічно описаному

125

з наченню слова, містить уявлення про істотні ознаки об'єкта: Tisch -Gegenstand, flach, hцlzern, hat Tischbeine, dient zum Schreiben (Schreib-tisch), Essen (Kьchentisch) тощо. Емоційно-експресивна (стилістична, конотативна) інформація, яка в багатьох випадках невіддільна від де-нотативної, виражає певні емоції того, хто говорить, та експресивно впливає на слухача тощо. Наприклад, слова в телеграмі Vater ist gestor­ben викличуть емоційний, соціально зумовлений шок у реципієнта, що має бути враховано при перекладі добором стилістично відповідного слова. Соціолокальна, чи стильова та соціографічна інформація, часто відзначена в лексикографічних примітках, указує на соціальну сферу функціонування слова: функціональні стилі (просторіччя, жаргонізм). Цю інформацію, яку автор часто цілеспрямовано застосовує, доцільно відтворити при перекладі для додаткової характеристики соціального та локального середовища, а також для створення різних стильових ефектів. Поряд із тим, локально обмежені діалектизми (depp, Tцlpel) та деякі пласти німецької жаргонної лексики складають суттєву пробле­му для перекладу. Хронологічна інформація міститься в лексикогра­фічних примітках (veraltet, veraltend; Neol; Neubildung; Historismus). Вона характеризує відмінні в часовому відношенні пласти лексики, на­даючи їм змістової багатофункціональності (див. Ritter, courteis). Фо­нова інформація, що, як правило, епізодично відзначена у словникових коментарях, грунтується на спільних для учасників комунікативного акту знаннях, що стосуються культури та історії народу, мовою якого створений цей твір. Саме ці знання складають загальний "фон", на тлі якого розгортаються картини життя цього народу. Така інформація, яка завдяки постійним міжкультурним контактам розширюється, звично проявляється в реаліях (Fachwerk) та символічних смислах імен (der deutsche Michel; простодушний німець), які через асоціативні зв'язки створюють національний колорит. Різні прийоми відтворення в пере­кладному тексті фонової інформації сприяють збереженню національ­ного колориту.

Оказіональна інформація, відсутня у словниках, виникаючи в мо­мент мовлення, містить незвичні асоціації, внаслідок чого частина її зникає при перекладі. Ця інформація складається з: асоціативно-об­разного, словотвірного експресивно-емоційного, алюзивного, функ­ціонального та паралінгвістичного видів. Асоціативна інформація,

характерна для художньої мови, з'являється при вживанні авторського тропа. Наприклад, перекладачеві "Будденброків" Т. Манна необхідно адекватно відтворити авторський фразеологізм: Morten musste wieder auf den Steinen sitzen (Мортен, очікуючи Тоні, мав знуджено чекати на каменях). Словотвірну інформацію можна виявити в індивідуально-авторських неологізмах, створених автором для певної стилістичної мети. Переклад подібних неологізмів складає суттєві труднощі - Mi­ll іопагг у Генріха Гейне. Алюзивна інформація містить певні натяки на той чи інший соціальний чи літературний факт, який може не мати відповідників у перекладній мові. Тому проблему складає оптималь­ний переклад слів телепередачі "Алло, ми шукаємо таланти!", які жур­налісти перефразували як: "Вас шукають таланти!", чи численних пе­рифраз у німецьких мас-медіа висловлювання М. Фріша (Nun singen sie wiederl M. Frisch): nun fahren/ reisen sie wieder; nun streiken sie wieder. Деякі твори Арно Шмідта обігрують образи з творів попередників, що також необхідно враховувати при перекладі. Функціональна інформа­ція приховується досить часто за власними назвами, які образно ха­рактеризують об'єкт - хитромудра Беркі Шарп з "Ярмарку суєт" Тек-керея недарма має прізвище Sharp "гостра". Щоб зберегти за іменами художню функцію, сучасні перекладачі принагідно, замість звичної транслітерації, перекладають їх: Мсьє Крокоділь, Свіньє, гітарист-іс-панець Тренбреньо (переклади Н. Любимова). Відомі видатні знахідки в німецьких перекладах (Professor Unrat і "Професор Гнус" Г. Манна). Паралінгвістична інформація вказує на особистісні риси автора, які перекладач, за змогою відтворює для точнішого, влучнішого перекла­ду. Ці типи інформацій необхідно враховувати при перекладі на лек­сичному рівні мови.