§ 5.6. Дієслово: загальні характеристики тапереклад пасиву

^J § 5.6.1. Загальні характеристики

Дієслово - це частина мови, що позначає дію чи стан як процес (се­мантична ознака), виражає в реченні предикацію, виконуючи в осно­вному функцію присудка (синтаксична ознака), відзначаючись специ-

234

235

ф ічним слово- та формотвором і певними граматичними категоріями (морфологічна ознака). Властиві дієслову категорії виду, способу, часу, дієвідміни тощо показують характер перебігу дії в часі, відношення дії до її суб'єкта чи об'єкта, співвідношення з моментом мовлення чи дійсністю і т. д. Категорії виду та стану вважають властивими для всіх граматичних форм українського дієслова, категорії часу, особи та ді­євідміни відсутні для інфінітива та дієприкметників. Відсутність цих категорій відбивається на особливостях перекладу, що й спонукає до роздільної репрезентації інфінітива та дієприкметників.

Набір граматичних категорій для німецьких та українських дієслів в основному збігається. Німецькі дієслова (11-13 тис. дієслів у 200-ти-сячних словниках ДУДЕН та ВАРІГ), як і українські, виражають різні граматичні категорії: способу (дійсний, умовний та наказовий), часу (теперішній, минулий та майбутній), особи (І—III) та числа (однина та множина), стану (активний та пасивний) тощо. Відмінною є категорія виду (аспектуальності: доконаний та недоконаний вид), яка, узагаль­нено вказуючи на характер перебігу дії в часі, її завершеність чи неза­вершеність, в німецькій мові передається лише лексичними засобами. Інші категорії збігаються за своїм обсягом майже повністю. Це стосу­ється в першу чергу категорії числа (кількісні характеристики пред­метів думки) та особи - граматичної узгоджувальної чи словозмінної категорії, яка показує відношення суб'єкта дії до мовця. Більшість ка­тегорій мають, однак, свої специфічні характеристики, врахування та переклад яких стають визначальними для розуміння тексту. Пасивний стан, наприклад, значно вживаніший у німецькій мові. Форми кон'юнк­тиву мають у німецькій мові суттєво інше навантаження, ніж форми умовного способу в українській. Зупинимося детальніше саме на поді­бних категоріях.