Трактування категорії модальності у сучасній лінгвістиці

Модальні відношення і засоби їх реалізації все частіше привертають увагу лінгвістів і стають об’єктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунікативно-функціональному та текстовому рівнях.

Значний внесок у вивчення категорії модальності зробили такі вчені, як Ш. Баллі, О. І. Бєляєва, В. В. Виноградов, Г. О. Золотова, В. З. Панфілов та багато інших, проте явище модальності все ще залишається об'єктом дослідження багатьох лінгвістів і воно є актуальним.

Складність вивчення модальності, на яку вказують усі її дослідники, значною мірою визначається вже тим фактом, що в цій категорії пов’язані такі ключові поняття комунікативного процесу, як об’єктивна дійсність, висловлення та його автор.

Лінгвіст В. В. Виноградов у своїй праці "Російська мова" дає наступне поняття модальності: "модальність – не тільки характеристика реальності і нереальності, але і ставлення мовця до висловлюваного" [2: 23]. Як зазначає Г. Ф. Мусаєва, категорія модальності диференціюється на два види: об'єктивну і суб'єктивну [4: 10]. Ф. А. Агаєва підкреслює, що "суб’єктивна та об’єктивна модальності – дві сторони єдиного цілого" [1: 28]. Об'єктивна модальність є обов'язковою ознакою будь-якого висловлювання. Даний вид модальності виражає відношення повідомлюваного до дійсності в плані реальності (здійсненні або здійсненності). Суб'єктивна модальність – це відношення мовця до того, що повідомляється. На відміну від об'єктивної модальності вона є факультативною ознакою висловлювання.

У реченні суб’єктивну модальність поділяють на експліцитну (явно виражену) та імпліцитну (приховану) [3: 32; 5: 74]. Прикладом першої може слугувати речення – The room looks nice; для другої – She is said to work sixteen hours a day (she doesn’t look fresh). У першому реченні мовець явно висловлює свою позитивну оцінку: йому подобається кімната, у другому – він стверджує, що хтось працює шістнадцять годин на добу, а, отже, має поганий вигляд – непрямо висловлена негативна оцінка.

Розрізняють також неопосередковану (пряму) та опосередковану (непряму) суб’єктивну модальність [5: 75]. Пряма вказує на те, що мовець виступає суб’єктом самої суб’єктивної модальності – I think the car is ok again now; непряма суб’єктивна модальність має місце у реченні, де мовець не збігається із суб’єктом суб’єктивної модальності – There is said to be a horrible secret between them.

Суб’єктивну модальність також можна розділити на агентивну (присутня у реченнях з вираженим суб’єктом дії – Tom lost his key yesterday. He couldn’t get into the house.) та неагентивну (СМ наявна у реченнях без вираженого суб’єкта суб’єктивної модальності – Quite different… Dangerous…) [5: 75].

Отже, суб’єктивна модальність – це вираження власного (суб’єктивного) відношення мовця до свого повідомлення (об’єктивної дійсності, пропущеної через власну свідомість).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛIТЕРАТУРИ

1. Агаева Ф. А. Модальность как лингвистическая категория (на материале английского и туркменского языков) / Ф. А. Агаева. – Ашхабат, 1990. – 305 с.

2. Виноградов В. В. Русский язык / В. В. Виноградов. – М., 1947. – 640 с.

3. Козловский В. В. Предложения с конъюнктивом (структура, семантика, прагматика) / В. В. Козловский // Монография. – Черновцы, 1997. – 281 с.

4. Мусаева Г. Ф. Роль категории модальности в реализации прагматических установок в художественном тексте / Г. Ф. Мусаева. – Баку, 1991. – 230 с.

5. Ткачук В. М. Категорія суб’єктивної модальності / В. М. Ткачук // Монографія. – Тернопіль, 2003. – 240 с.