Особливості вираження поради в англійській комунікативній культурі

Пораду розуміють як спонукальний мовленнєвий акт, що припускає дію слухача в його особистих інтересах. Науковці зауважують на залежності особливостей вираження поради від національно-культурної специфіки соціуму, у межах якого здійснюється дане спонукання [5: 141]. Зазначений факт зумовлює актуальність даної роботи. Спонукальні мовленнєві акти спричинюють зацікавленість багатьох дослідників [1; 2; 4; 5].

Мета нашої роботи – проаналізувати пораду як спонукальний мовленнєвий акт, розкрити особливості вираження поради у межах англійської мовленнєвої поведінки, визначити мовні засоби вираження поради.

У межах англійської комунікації науковці розглядають пораду, що зумовлена проханням слухача, а також, як «небезпечний» мовленнєвий акт, тобто пораду, що дається без прохання слухача за власної ініціативи мовця [2: 26]. Даний факт спричинений культурою, так, в англійській комунікації, іноді пораду можуть оцінювати як замах на незалежність співрозмовника, його особисту автономію, нав’язування мовцем власної волі. Порада, що дається без прохання слухача, не є характерним явищем для англійської комунікативної культури, оскільки викликає незадовільну реакцію. У англійському прислів’ї з цього приводу говориться так: «Give not counsel or salt till you are asked». Науковці зауважують, що для англійської комунікативної поведінки типовим є уникання давати поради без прохання [3: 313]; у англійському розумінні зауваження перехожому на вулиці сприймаються з осудом, оскільки такі поради можна давати лише знайомій особі [4: 103]. Дослідники зауважують, що для англійської комунікативної культури є неприпустимим давати пораду, навіть дитині. Так, англійці стверджують: «None of my business / It's not acceptable to advise unknown people. Even a child [1: 18]. Поради на думку науковців не є притаманною для англійської культури, оскільки у межах даної культури кожна людина розраховує лише на себе [4: 100].

У якості моделей, що використовуються для вираження поради в англійській мові, науковці виокремлюють такі типи висловлювань: з модальними дієсловами (You should stay in bed until you start to recover / You ought to keep your money in a bank/ You'd better take your medicine); умовного способу (If I were you, I'd sell this car); з перформативним дієсловом умовного способу (I 'd advise you to see a doctor) [6]. Окрім зазначених моделей, для вираження поради може бути використаний імператив, наприклад, у вигляді інструкції лікаря пацієнту (What do you advise? – Take this prescription to the chemist's and then go straight to bed / What do you think I should do? – Stay away from work till Monday, and don't overdo things) [5: 140 – 141]. Засоби модальності в англійській мові можуть виражати різноманітні поради поради. Так, модальне дієслово should/ ought to використовують для дружньої поради (You ought to see the doctor about that lump); конструкція you'd better – використовується для підсилення поради (You'dbetter hear her side of the story / You'd better not drive if you're feeling tired); висловлювання you would be well advised є характерним для формального контексту (You would be well‑advised to consult the lawyer before committing yourself). Висловлювання з you'd better вміщують певне попередження про необхідність виконати пораду: You'd better be on time. Should позначає “it's a good thing to do”. Для вираження поради використовують дієслово might і конструкцію you might like: You might perhaps put on a dress. You might like to put on a dress. Порада може бути висловлена питальною конструкціє Why don't you, що використовують для дружньої поради (Why don't you just tell her the truth?). Характерною особливістю англійської комунікації виявляється використання одиниць суб’єктивної модальності при висловлюванні поради (I think, I suppose, perhaps, probably тощо), що пом’якшує ілокутивну силу та вказує на необов’язковість виконання поради: You look tired. I think you should go to bed. /If you're fed up with your job, perhaps you should change it / What a beautiful view! I think you should take a photograph [5: 142 – 143].

Вищезазначене дає змогу зробити висновки, що порада у межах англійської комунікативної поведінки зумовлена національно-культурними особливостями та може виражатися різноманітними способами. Перспективним вбачаємо вивчення особливостей вираження поради в англійській і українській комунікативних культурах у порівнянні.