Континуум у системі текстових категорій

Текст – не хаотичне нагромадження одиниць різних мовних рівнів, а упорядкована система, в якій все взаємопов'язане та взаємообумовлене. Його системність та структурованість не заперечує, а, навпаки, передбачає можливість його формального (архітектонічного) та змістовного (композиційного) членування [2: 74]. Членування тексту породжує такі категорії, як ретроспекція, континуум, переакцентуація та деякі інші, що пов’язані з просторово-часовими відношеннями [1: 51].

Гальперін І. Р. визначає континуум як неперервне формування чогось, тобто нерозчленований потік руху в часі і просторі. Сам термін континуум означає логічну послідовність, темпоральну або просторову взаємозалежність окремих повідомлень, фактів, подій та ін. [1: 87].

Кожний текст, що описує явища і події, зображує як вони протікають у часі. Час протікання зображуваних подій не тотожний реальному часу, що проходить при читанні тексту, – це уявний або зображуваний час. У застосуванні до художнього тексту зображуваний час часто називають художнім часом [3: 110].

Тимчасовий і просторовий континуум є дієвими засобами для того, щоб викликати у читача відчуття руху. Просторовий континуум у художніх текстах набагато точніший, ніж часовий. Географічні назви місця подій і опис цих місць нерідко надаються в абсолютно реалістичному плані. На відміну від простору час є найбільш нереалістичною концепцією [1: 89; 1: 93].

Художній час – невід’ємний елемент художнього відображення світу, форма існування сюжету, категорія розвитку дії. Це складне переплетіння трьох порогів сприйняття – автора, читача і персонажів [4: 15].

Континуум художнього тексту базується звичайно на порушенні реальної послідовності подій [1: 87]. Зазвичай це прискорення ходу часу, так що тривалі проміжки його вміщуються в текстах, які читаються від декількох хвилин до кількох годин. Зустрічається також уповільнення часу – докладний опис подій, які насправді повинні були відбуватися майже миттєво. Про зупинення художнього часу можна говорити у випадку описів, наприклад пейзажних або портретних, які відносяться до одного і того ж моменту часу, хоча й представляють собою послідовність висловлювань [3: 110].

Зміст художнього тексту в жодному разі не є автоматичним відображенням життєвих фактів – він має складні, історично мінливі, до кінця ще не вивчені закони побудови [3: 184]. Необхідними в його побудові, однак, є також суто мовні засоби – одиниці лексичної і граматичної систем мови. У галузі лексики це слова, що позначають час і рух у часі, як yesterday, today, earlier, later і т. п. В області граматики це форми дієслівних часів [3: 111].

Континуум представляє читачеві можливість творчо сприймати текст: доводиться домислювати деякі факти, шукати причинно-наслідкові та означальні відношення між розірваними діями і пов'язувати їх між собою, відновлюючи їх безперервність [1: 93].

Сила континууму полягає саме в тому, що він здатний нівелювати темпоральні відмінності, особливо якщо вони знаходяться в межах одної надфразової єдності [1: 96]. Важливо підкреслити, що сам рух тексту, тобто його поступальний характер, змушує читача бачити безперервність у його переривчастості.

Отже, виходячи з усього зазначеного, можна зробити висновок, що континуум у його розбитті на епізоди – важлива граматична категорія тексту. Крім суто психологічних підстав – можливість і легкість сприйняття процесу при його деталізації – континуум забезпечує можливість переакцентуації окремих деталей. Таким чином, ми можемо стверджувати, що континуум – це категорія, що забезпечує конкретність та реалістичність зображення і відіграє важливу роль у системі текстових категорій. Викладене вище показує доцільність дослідження категорії континууму як важливої категорії будь-якого художнього тексту.