logo
МАТЕРІАЛИ ІV Всеукраїнської науково-практичн

Феномен комічного в американському художньому дискурсі

Комічне характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення.

Оскільки гумористичне, сатиричне чи іронічне зображення передбачає ставлення автора і реципієнта до зображуваного, то А. В. Карасик формулює визначення гумористичного як «текст, занурений у ситуацію сміхового спілкування. Ознаками, що характеризують дану ситуацію є – комунікативний намір учасників спілкування уникнути серйозної розмови; гумористична тональність спілкування, тобто прагнення скоротити дистанцію та критично переосмислити у більш м’якій формі актуальні концепти; наявність певних моделей сміхової поведінки, прийнятих у лінгвокультурі» [3: 13].

Американський дискурс комічного визначається актуальністю, неочікуваністю, асоціативністю, емоційною експресивністю, присутністю стереотипних комічних персонажів, демократизмом, схильністю до перебільшення, профанацією авторитетного та піднесеного [1].

Художній дискурс формується і функціонує у неперервному процесі становлення, де різні форми і види мовлення утворюють марковані парадигми на основі суспільно і професійно визначеної ситуації спілкування.

Комічне в американському художньому дискурсі реалізується на лексичному та стилістичному рівнях і виявляється в будь-яких елементах – починаючи від простих слів, імен і прізвиськ (Tommy TurkerТомі Ненажера [5: 70], Buffalo Billкличка Уільяма Фредеріка Коді, ковбоя, підкорювача Дикого Заходу, власника ковбойського цирку [5: 121], Horsieдівчина отримала прізвисько «Конячка» тому, що мала негарну зовнішність [4: 145], Big Blondeвелика блондинка,трішки тупенька жіночка [4: 93], Black Billрозбійник Дикого Заходу), власних назв (Bagbad-on-the-Subway [5: 70] і також Wolftown-on-the-Hudson [5: 144]Багдад-над-Метро, так О.Генрі називає Нью-Йорк, the White-washed WigwamБілий дім [5: 97], the Amalgamated StatesСполучені штати [5: 134]) і до вигаданих автором слів (ArkansawArcansas [5: 87], spoonju [5: 87], S.Q.LapiusAesculapius [5: 90]).

В американському дискурсі широко використовуються полісемантичні слова, омоніми, синоніми, антоніми, гра слів: (it did not exactly beggar description, but it certainly had that word on the look-out for the mendicancy squadгра слів, кліше – to beggar description (не піддається опису) і дієслово beggar в його прямому значенні (доводити до бідності), та відношення цього дієслова з mendicancy squad – спеціальний наряд поліції, який слідкує за виконаннями законів, що забороняють жебрацтво [5: 32]; she was stopping at Pimienta Crossing for her health, which was very goodгра слів [5: 46]; he wasnt more than a lamb manпротиставлення «овечки» (sheep) та «ягняти» (lamb), що підкреслює малий зріст і беззахисність Джексона [5: 48]).

Предмет художнього повідомлення існує в реальному світі чи світі фантазій автора та його адресата, відтворюючи основні характеристики мовленнєвого структурування, який містить елементи пізнання, аргументації та інтерпретації. У художньому творі будь-яка мовна одиниця може стати стилістично значущою і перетворитись на засіб виразності, розширюючи рамки звичних способів відбору і сполучення слів. Цій меті слугує вживання лексико-фонетичних порушень нормативних вимог (ye = you, wid = with, childher, chillun = children, b’long = belong, pore = poor, tween = between, suh = sir, doin’ = doing, a-playing [5]) та неправильних граматичних конструкцій (I’d have spoke; says I; if I catches Birdie off; we…strikes out for Washington; I haven’t no ideas; I can’t read nor wright – що характеризують соціальне положення мовця в суспільстві [5]).

Комічний ефект створюється завдяки використанню фігуральних висловів та афоризмів (A Laugh a Day Keeps a Doctor Away – “An Apple a Day Keeps a Doctor Away” [2: 51]), фразеологізмів (shut your face – спілкування батька і сина після невдалої риболовлі, але син з гумором сприймає таке звертання [2: 145]).

Комічне завжди має національне забарвлення. Сміх не лише засуджує недосконалість світу, але й перетворює і оновлює його. У так званих конфліктних ситуаціях роль гумору є неоціненною.

Доброзичливий сміх використовується як ефективний засіб перевірки міри цінності явища. Гумор – це не лише невинна гра, іноді це зброя від якої тяжко знайти захист. Особистість іноді сама у формі жарту викриває свої слабкі місця та недоліки соціуму.