Становлення категорії перфекта в середньоанглійській мові

У вчених-лінгвістів, які займаються дослідженням мови в діахронії, не існує єдиної думки щодо періоду зародження та кінцевого становлення категорії перфекта. Наприклад, Г. Н. Воронцова вважає, що становлення категорії перфекта відбулося в XI ст. О. А. Смирницький стверджує, що розквіт перфекта в англійській мові припадає на XII – XIII ст. Ф. Т. Віссер відносить формування перфекта в його сучасному категоріальному значенні взагалі після епохи В. Шекспіра [2: 96].

Метою нашої статті є дослідити засоби формування категорії перфекта в середньоанглійській мові. Об’єкт дослідження – перфектні конструкції з ben + participle II і haven + participle II в середньоанглійській мові. Предмет дослідження складають особливості формування перфектних конструкцій в середньоанглійській мові.

В середньоанглійській мові форми перфекта утворювалися двома способами: з дієсловами руху та стану в якості допоміжного дієслова використовувалося дієслово ben; з перехідними і неперехідними дієсловами, які не мали цього значення, використовувалося дієслово haven [1: 150]. Однак існували певні винятки з дієсловами руху, що свідчить про те, що вживання дієслова haven починає превалювати для утворення перфектних конструкцій. Наприклад,

(1) He seyde, `O veray god, so have I ronne!

Lo, nece myn, see ye nought how I swete [3: 47]?

He said, `Oh very good, so have I run!

Lo, my niece, I see you are not sweet?

Протягом середньоанглійського періоду відбувається остаточна граматикалізація перфектних форм. Цей процес відбувався наступним чином:

1. Внаслідок багаторазового використання дієслова beon та haven в сполученні з дієприкметниками ІІ втрачають своє лексичне значення. Цей процес завершився в XIII – XIV століттях [1: 149]. Так, у прикладі (2) дієслово hath цілком втрачає своє лексичне значення:

(2) My lady bright Criseyde hath me bitrayed,

In whom I trusted most of any wight

And seyde, `Pardee, god hath holpen us [3: 138];

My lady bright Criseyde has betrayed me,

In whom I trusted most of any wight

And said, `Pardie, god has helped us;

2. Дієприкметник ІІ, який є другим компонентом перфектної конструкції, у зв’язку з загальною редукцією закінчень втрачає форми узгодження в роді, числі і відмінку, тому тепер цілком входить до складу складної дієслівної форми.

Таким чином, дієслова to have та to be в середньоанглійській мові разом із дієприкметником ІІ набувають граматичного значення перфекта. Коли вони вживаються у формі теперішнього часу, то утворюють форми Present Perfect, а в формі минулого часу – Past Perfect [1: 150].

Поступово дієслово haven розширює своє використання з перфектними формами, що є впливом скандинавської, оскільки в давньоскандинавській, сучасній ісландській та шведській мовах відповідник дієслова to have використовується з перехідними і неперехідними дієсловами, а відповідник дієслова to be використовується лише з невеликою групою неперехідних дієслів [4: 141].

В середньоанглійській мові перфектна конструкція haven + participle II використовується з прислівниками часу ever, never, biforn, sin:

(3) For how might ever sweetnesse have be knowe

To him that never tasted bitternesse [3:13]?

For how might ever sweetness have been known

To him that never tasted bitterness?

(4) but sin I have begonne,

Myn auctor shal I folwen, if I conne [3:22].

but since I have begun,

My actor shall I follow, if I can.

(5) For now is wikke y-turned in-to worse,

And al that labour he hath doon biforn,

He wende it lost, he thoughte he nas but lorn [3:71].

For now wicked is turned into worse,

And all that labour he has done before,

He hoped it lost, he thought he was not but lorn.

Отже, протягом середньоанглійського періоду перфектні конструкції пройшли значний шлях граматикалізації. Разом з тим формувалося семантичне значення нової аналітичної конструкції. Значення "завершеності дії" і досі визначало вибір перфекта більше, ніж значення "часу дії", а значення "попередності дії" в теперішньому чи минулому часі присутнє не завжди. Форми перфекта теперішнього часу (Present Perfect), поряд із формами перфекта минулого часу та простим минулим часом (Past Perfect and Past Simple) вживаються в тих випадках, коли є зв'язок дії з минулим, коли дія належить до ряду інших минулих дій та коли вона передує іншій дії в минулому [2: 99].