Прагматико-функціональна характеристика французьких запозичень у мові Шекспіра

Функціональний підхід у вивченні прагматики передбачає практичне втілення співвідношень між засобами певної мови та тими, хто їх використовує у дискурсі [4]. Таким чином постає зв’язок між способом життя, суспільним положенням, походженням мовця та втіленням визначених ознак у його мовленні.

Мета цієї статті – простежити і вивчити основні параметри прагматико-функціонального навантаження французьких запозичень у мові Шекспіра на основі трагедії «Юлій Цезар». Специфіка тематики даної статті полягає у дослідженні особливостей місця та характеру персонажів при використанні у тексті запозичених слів різного, зокрема романського, походження.

Власне у п’єсі розповідається про історичний факт зради Марком Брутом свого щирого друга Юлія Цезаря і зображуються подальші події після вбивства римського імператора. Уїльям Шекспір показує на сцені складні перипетії життя античного суспільства зі зображенням його особливостей, суспільного поділу та соціальних тенденцій.

Проведене дослідження показало, що текст пропонованої трагедії насичений словами французького походження, з яких деякі у мові Шекспіра набувають нових, раніше не застосованих значень. Це можна прослідкувати на прикладі слова «gentle», яке майже до кінця XVII століття мало виключне значення «high-born», «noble», а у контексті п’єси набуває лексичного відтінку «dear», що підкреслює прагматичне значення особистого ставлення.

Antony (to the plebeians):

Have patience, gentle friends! (Act III, Scene II) [3]

Деякі з раніше запозичених слів у мові Шекспіра змінюють характер свого складу і підпадають трансформації власної морфологічної будови. Так, наприклад, модифікується суфікс слова «astonish», яке у інших джерелах, зі значенням «fill with wonder», «amaze» зустрічалося у формі «astoned» [1]

Casca (to Cassius):

Such dreadful heralds to astonish us! (Act I, Scene II) [3]

Загалом, запозичення з французької мови частіше зустрічаються у мовленні вельмож. Про це засвідчує вже перша сцена першого акту, де зображується розмова між двома римськими трибунами, Флавієм і Марулом, та шевцем. У репліках вельмож відчувається зверхність, підкріплена активним вживанням слів саме французького походження, які мають різке соціальне забарвлення. Це можна довести на прикладі слова «apparel», яке Марул використовує, запитуючи про одяг ремісника:

Marullus

What dost thou with thy best apparel on? (Act I, Scene I) [3]

Мовлення шевця, який відповідає поважним трибунам, також насичене запозиченнями з французької мови, проте їх відрізняє час і ступінь засвоєння у мові від тих, які знаходимо у репліках римських трибунів. Це можна прослідкувати на прикладі тих запозичених слів, які прийшли в англійську мову з французької, але мають латинське походження – «proper» (Lat. proprius), «recover» (Lat. recuperare) [2]. Це свідчить про ступінь прагматико-функціональної асиміляції лексичних одиниць у мові шевця.

Cobbler

When they are in great danger, I recover them,

As proper men as ever trod upon neat’s leather. (Act I, Scene I) [3]

За допомогою мовних характеристик персонажів та зміни функціонально-прагматичного навантаження французьких запозичень у п’єсі «Юлій Цезар» Уїльям Шекспір зображує повноцінну картину розвитку Давнього Риму та складну структуру античного суспільства. Французькі запозичення у трагедії виконують роль покажчика соціального статусу і використовуються для підкреслення соціальної дистанції.