Формування знань майбутніх вчителів іноземної мови про ігрову діяльність як основний засіб формування іншомовних умінь молодших школярів

Суттєві зміни в галузі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах та сучасні тенденції у розвитку мовної освіти об’єктивно вимагають нових інтегрованих підходів до підготовки майбутніх вчителів іноземної мови.

Проблема формування педагогічного професіоналізму вчителів іноземних мов набула особливої актуальності, що зумовлює необхідність посилення уваги до різних аспектів їхньої фахової підготовки. Значущість заявленої проблеми посилюється в умовах школи першого ступеня з огляду на вікові особливості молодших школярів. Від рівня професіоналізму майбутнього вчителя іноземної мови залежить ставлення учнів до поняття «іноземна мова», рівень сформованості їхньої комунікативної компетенції.

Для досягнення поставлених цілей одним з пріоритетних завдань у підготовці майбутнього вчителя іноземної мови для початкової ланки освіти залишається формування знань про ігрову діяльність, як основний засіб формування іншомовних умінь молодших школярів.

Метою нашої статті є висвітити основні методики ігрової діяльності, та намітити напрями подальшого удосконалення форм і методів застосування ігрових методик у підготовці майбутніх вчителів іноземних мов для початкової ланки освіти.

Стан дослідження проблеми.

Аналіз публікацій і наукових праць констатував висновок, що питанню навчання іноземної мови молодших школярів засобами ігрової діяльності присвячено значну кількість досліджень (О. Б. Бігич, О. І. Гузь, М. В. Денисенко, О. П. Петращук, О. П. Петренко, В. М. Плахотнік та ін.). В них розкрито різні аспекти навчання іноземної мови у початковій школі. Зокрема у працях Н.Кудикіної було розглянуто роль гри у вихованні дітей.

Аналіз загальної теорії діяльності, теорії провідної діяльності та зміни цієї діяльності на різних етапах розвитку психіки людини (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв та ін.) показав, що ігрова діяльність, так само як і навчальна та діяльність спілкування, має вагоме значення у розвитку молодшого школяра. Методика викладання іноземної мови з використанням ігрової діяльності на початковому етапі мають своє віддзеркалення у наукових працях Г. В. Рогової, І.М. Верещагіної, Ю.І. Пассова, Д.Б. Ельконіна, О.І. Негневицкої та інших учених, педагогів і психологів.

Гра – це лише оболонка, форма, змістом якої повинне бути навчання, оволодіння видами мовленнєвої діяльності [7: 76]. Важливо усвідомлювати, вирішенню яких дидактичних задач повинна сприяти конкретна гра, на розвиток яких психічних процесів вона спрямована [6: 96]. Ю.І. Пассов відзначає наступні риси ігрової діяльності як засобу навчання: мотивованість, відсутність примушення; навчання і виховання в колективі і через колектив; розвиток психічних функцій і здібностей; навчання із захопленням [7: 89].

Відомий теоретик ігрової діяльності Д.Б. Ельконін окреслює гру чотирма найважливішими для дитини функціями: засіб пізнання; засіб розвитку розумових дій; засіб розвитку довільної поведінки [3: 45].

Ю.І. Пассов виділяє наступну мету використання гри в ході навчання іноземної мови: формування певних комунікативних навичок; розвиток рецептивних мовних умінь; навчання уміння спілкуватися; розвиток необхідних здібностей і психічних функцій; запам'ятовування мовного матеріалу.

Виклад основного матеріалу.

На теперішньому етапі розвитку методики існує багато методів викладання іноземної мови з використанням ігрової діяльності. Найбільш результативним та дієвим методисти називають природний метод, тобто навчання іноземної мови за тих же умов, що й засвоєння рідної мови [7: 26]. Пояснюється це тим, що гра відповідає природі дитини. Дитина від народження і до зрілості приділяє велику увагу іграм. Діти із задоволенням самі вигадують ігри, за допомогою яких найбанальніші побутові речі переносяться в особливий та цікавий світ пригод [4: 102].

Виходячи з психологічно-фізіологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, найоптимальнішим засобом початкового розвитку іншомовних умінь вважаємо ігрову ситуацію. Залежно від матеріалу, що використовується під час проведення навчальної гри, виділяють: а) ігри з предметами; б) настільно-друковані ігри; в) словесні ігри [5].

Окрім того, розрізняють ігри за їх значенням у життєдіяльності людини та цілями, виділяючи: ігри-розваги, спортивні, навчальні, ділові, педагогічні [5].

Широкі можливості для активізації навчального процесу дає використання рольових ігор. Рольова гра – методичний прийом, який відноситься до групи активних способів навчання практичному володінню іноземної мови. Рольова гра представляє собою умовне відображення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування.

Аналіз різних класифікацій ігор виявив відсутність єдності у визначенні їх показників і критеріїв. Проаналізувавши ці класифікації, ми дійшли висновку, що недостатньо просто диференціювати ігри на певні групи та дати їм назви. Найбільш повною буде класифікація, що передбачає сукупність таких критеріїв: вік учасників гри, мета гри, місце та засоби проведення гри, кількісний склад учасників, спосіб підготовки до проведення гри, ступінь керівництва грою, тривалість проведення гри, очікуваний результат [6].

Технологія гри складається з наступних етапів:

Етап підготовки. Підготовка гри починається з розробки сценарію – умовного відображення ситуації та об'єкта. Потім складається план проведення гри. Учитель повинен мати загальний опис процедури гри й чітко уявити характерні риси діючих осіб;

Етап пояснення. На даному етапі відбувається введення в гру, орієнтація учасників, визначення режиму роботи, формулювання головної мети уроку, а також необхідно обґрунтувати учням постановку проблеми й вибір ситуації. Видаються заздалегідь підготовлені пакети необхідних матеріалів, інструкцій, правил. Учитель повинен налаштувати учнів на те, що не можна ставитися пасивно до гри, порушувати регламент і етику поведінки;

Етап проведення – процес гри. На цьому етапі учні розіграють запропоновану їм ситуацію, виконуючи певні ролі.

Етап аналізу й узагальнення. По закінченню гри вчитель разом з учнями проводить узагальнення, тобто учні обмінюються думками з приводу того, що, на їхній погляд, вийшло, а над чим варто попрацювати. На закінчення вчитель констатує досягнуті результати, відзначає помилки, формулює остаточний підсумок уроку [2].

Звісно, урок не може починатись безпосередньо з гри. Тому учитель повинен заздалегідь провести підготовку учнів до цієї гри.

Ігрову діяльність можна застосовувати не тільки на основному етапі уроку. Можна вводити ігрові елементи й при перевірці домашнього завдання, і на початкових етапах уроку – це допоможе втягнути всіх учнів в роботу, а також урізноманітити хід уроку.

У ході написання статті ми вивчили проблему використання ігор як основного засобу формування іншомовних умінь молодших школярів, розглянули різні види класифікацій ігор, висвітили основні рекомендації використання гри майбутніми вчителями іноземних мов, виявили необхідність урахування віку дітей, їх інтересів.