Жанроутворюючі ознаки анекдоту

Категорія комічного – специфічна сфера естетичного досвіду, в якій на інтелектуально-ігровій основі здійснюються доброзичливе заперечення, викриття, засудження якогось фрагменту буденної дійсності (характеру, поведінки, претензії тощо) [5]. Сучасна наука виділяє такі форми прояву комічного, як: гумор, сатира, фарс, сарказм, іронія, гротеск, карикатура тощо.

Гумор (від лат. humor: волога) – різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах [2: 246]. На відміну від інших форм репрезентації комічного, гумор характеризується доброзичливим ставленням до життя та виявів його недосконалості; це сміх, який поєднується з симпатією до того, на кого чи на що він спрямований, тобто є психологічно позитивним явищем [3: 5].

Анекдот є одним із жанрів гумористичного дискурсу, який визначено В.І. Карасиком як «текст, занурений у ситуацію сміхового спілкування» [1: 156].

Метою даної статті є розглянути композиційно-структурні та лексико-стилістичні особливості анекдоту, що належать до жанроутворюючих елементів даного типу тексту.

Основним компонентом структури анекдоту, без якого текст перестає бути анекдотичним, є пуант– дотепна лаконічна кінцівка з несподіваним змістом [4: 100]. У пуанті свідомо сконцентрована й посилена напруга розв’язується зненацька для слухача у зовсім іншому напрямі, переноситься в іншу площину, виявляючи прихований зв’язок між різнорідними явищами, наприклад:

«Was haben Sie denn heute Mittag gegessen?»

«Rippchen!»

«Mit Appetit?»

«Nein, mit Sauerkraut!» [6: 234].

На запитання: «Що ви сьогодні їли на обід?» реципієнт отримує відповідь: «Порібнини!» Поставивши чергове запитання: «З апетитом?», він підсвідомо налаштовується на певну відповідь, але отримує від співрозмовника зовсім несподіване повідомлення: «З кислою капустою». На цьому прикладі видно, що комічний ефект у побутовому анекдоті ґрунтується на невідповідності між очікуваним і дійсним.

До основних компонентів композиційної структури анекдоту належить також діалог. Факультативними текстоутворюючими елементами є зачин і кінцівка, які сприяють оформленню тексту як замкнутого цілого, сигналізують про початок та завершення комунікативної ситуації, вводять необхідну для адекватного сприйняття анекдоту систему орієнтації [4: 101].

Основними стилістичними засобами створення комічного ефекту в німецькомовному анекдоті є:

• оксюморон (Oxymoron) – літературно-поетичний прийом, котрий полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, що спільно породжують нове уявлення. Власне завдяки вживанню цього прийому стає кумедною ситуація в наступному анекдоті: «Emma, warum isst du denn nicht mit? Das Pilzgericht schmeckt doch herrlich! Woher hast du das Rezept? – Aus einem Kriminalroman» [6: 87]. Гумористичний ефект породжується контекстуальним зіставленням таких різнорідних об’єктів дійсності, як кулінарний рецепт та детективний роман;

• двозначність (Doppelsinn) – виникає завдяки наявності у одного і того ж слова різних значень, що реалізуються одночасно в певному контексті, наприклад: «Sagen Sie, kennen Sie eigentlich Beethovens Zehnte? – Nein, ich wusste gar nicht, dass er so oft verheiratet war!» [6: 48]. Наявність у лексеми Zehnte багатьох значень є підґрунтям того, що один співрозмовник розуміє сполучення Beethovens Zehnte як «десята симфонія Бетховена», тоді як інший інтерпретує сказане як «десята дружина Бетховена»;

• гра слів (Wortspiel) – виникає при зіставленні й переосмисленні однакових або схожих за звучанням слів, що породжує смислову двоплановість та спричиняє комічний ефект, наприклад: «Warum hat Herr Maier seinen Sohn Hamlet genannt? – Tja, sein oder nicht sein, das ist hier die Frage!» [6: 123]. У цьому випадку засобом каламбуру виступає вживання омонімів – присвійного займенника sein («його») та дієслова sein («бути»). Результатом такого використання є семантична багатоплановість фрази sein oder nicht sein, яка розуміється і як цитата з трагедії В. Шекспіра «Гамлет» – бути чи не бути, і як вираження сумніву стосовно того, чи є пан Майер справжнім батьком хлопця на ім’я Гамлет – його чи не його.

Таким чином, анекдот є продуктом мовленнєво-розумової діяльності ігрового характеру, реалізованим у неримованому тексті малої форми, облігаторним елементом якого є пуант (несподівана розв’язка), що містить кульмінацію оповіді. Досягненню комічного ефекту сприяє використання стилістичних прийомів оксюморона, гри слів, а також смислова двоплановість, що виникає внаслідок актуалізації в одному контексті різних значень слова.