logo
МАТЕРІАЛИ ІV Всеукраїнської науково-практичн

Особливості реалізації Принципу Кооперації у персонажному мовленні британської прози

На сучасному етапі розвитку мовознавства актуальними є ті розвідки, що досліджують співвідношення між мовою та реальними умовами її функціонування. Саме тому, комунікативно-прагматичний підхід до аналізу мовних даних, коли враховуються екстралінгвістичний контекст функціонування мовних одиниць, мета та ситуація спілкування, характеристики мовця та слухача, є на часі [2].

Спілкування людей відбувається у межах комунікативного акту, складовими якого є адресант і адресат як носії соціальних ролей, психічних, психологічних та інших рис, духовних, естетичних ідеалів, когнітивних особливостей; елементи мовного та паралінгвального кодів; конститутивні елементи спілкування; тематика повідомлення, а також характер ситуації спілкування. Останнє поділяється дослідниками на кооперативне та некооперативне, до якого належать конфліктне та конфронтативне [1: 34].

Під кооперативним (співробітницьким) спілкуванням нами розуміється такий його вид, коли кожний з комунікантів робить свій внесок у досягнення поставлених цілей, враховуючи інтереси співрозмовника. Кооперативне спілкування плідне й конструктивне та базується на врахуванні Принципу кооперації, який об’єднує чотири постулати, що дозволяють будувати процес спілкування на співпраці та врахуванні інтересів як мовця, так і слухача [3: 142].

Під час кооперативної взаємодії комунікант використовує кооперативні стратегії. У сучасному мовознавстві під стратегією розуміють загальне планування процесу спілкування [1: 35]. Кооперативні стратегії, відповідно, направлені на досягнення мети мовця із урахуванням інтересів слухача. Стратегія реалізується завдяки тактиці, яка розглядається як сукупність практичних ходів в реальному процесі мовленнєвої взаємодії.

Гендерний аналіз висловлювань персонажів сучасних англійських драматичних творів показує, що в неформальному міжгендерному спілкуванні значне місце доводиться кооперативній комунікативній поведінці, наприклад, при комунікативній взаємодії закоханих, що збираються одружитись:

JOE. Look, I’ll wait here. I’ll give you ten minutes and then I’ll come along. What’ll you say to them?

LILY. I’ll … I’ll say you want to marry me.

JOE. I’d like it better if you said, I want to marry him, or, I’m going to marry him.

LILY. Well, I’ll say something like that [4: 21].

Як бачимо з прикладу, ситуація є дещо напруженою, що демонструє репліка чоловіка, який вживає інструктив (I’ll give you ten minutes) та прямий квеситив (What’ll you say to them?), що вимагає прямої відповіді. Повтор у відповіді жінки свідчить про її розгубленість та бажання залишатись у зоні кооперації (IllIll say you want to marry me). Непрямий реквестив персонажа-чоловіка, в якому вживається умовний стан (Id like it better if you said), має на меті не заподіювати незручності співрозмовнику і залишає персонажу-жінці право обирати варіант поведінки. Як бачимо, принцип кооперації сприяє успішності й ефективності спілкування.