Стилістичні засоби реалізації очуднення у науково-фантастичних романах Дугласа Адамса

"The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy" – "трилогія у п’яти частинах", яка у рейтингу "200 найкращих книг" за версією BBC посідає 4 місце, кожна сторінка якої дарує читачеві неймовірні пригоди у жанрі гумористичної фантастики. 10 років після смерті автора ми продовжуємо жити у тому ж Адамсівському Всесвіті. Виняткове почуття гумору, сатира, парадоксальність, абсурд – це саме те, чим підкорив читачів у всьому світі англійський письменник Дуглас Адамс. У своїх романах він проводить паралель між вигаданим життям у Всесвіті та реальним життям на планеті Земля, що допомагає зобразити знайомі читачеві речі, події, місця під іншим кутом зору, аби наголосити на проблемах, які поступово стали звичними для нас, та все ж потребують вирішення.

Мета нашої роботи – визначення стилістичних особливостей романів Дугласа Адамса та труднощів їх перекладу. Адже замість того, щоб слідувати традиціям жанру наукової-фантастики, письменник перевертає усі парадигматичні очікування читача. Наведемо приклад:

The Hitch Hiker's Guide to the Galaxy offers this definition of the word "Infinite". Infinite: Bigger than the biggest thing ever and then some. Much bigger than that in fact, really amazingly immense, a totally stunning size, "wow, that's big", time [4:174]. – "Путівник мандрівників Галактикою" пропонує таке тлумачення слова "безмежний". Безмежний – більший, ніж найбільша річ у світі і ще трішки більший. По суті, набагато більший, ніж щось надзвичайно величезне або цілковито приголомшливого розміру, про що сказали б: "ого, який здоровенний", і навіть більший, ніж час.

Як ми бачимо, письменник створює нагромадження досить нешаблонних епітетів ("amazingly immense", "totally stunning", "staggeringly huge" і т. д.), відкриваючи багатство асоціативних відтінків для розкриття значення лише одного слова "infinite". Тому очевидним є те, що домінантною ознакою стилю Дугласа Адамса є іронічний та парадоксальний характер тропів (little giggle of evil satisfaction, initial flurry of opening hellos, emotionless emotion, he smiled with the curious kind of manic joy і т. д.) Письменник також часто використовує гіперболізацію та применшення у своєму мовленні для більшого акцентування уваги на предметі мовлення (vastly hugely mindboggingly big, utterly insignificant little blue green planet і т. д.) Аналізуючи стилістичні особливості романів, не можна не помітити алюзивний характер іронії Дугласа Адамса, що зустрічається ледь не у кожному розділі (two thousand years after one man had been nailed to a tree for saying how great it would be to be nice to people for a change). Тому, враховуючи спосіб опису пригод героїв «трилогії у п’яти частинах», можна без сумніву сказати, що авторський стиль Д. Адамса відповідає концепції очуднення.

Письменник та літературознавець Віктор Шкловський дає таке визначення "методу очуднення": "не наближення значення до нашого розуміння, а створення особливого сприйняття предмета, створення його "бачення", а не "упізнання" [3]. За його словами, мистецтво повертає нас до розуміння речей, які стали звичними для нас. І найкращим способом, аби привернути увагу читача, є акумуляція тропів, суттю яких і є очуднене бачення світу [2]. Тобто оригінальні метафори, епітети, оксиморони, паралелізм і т. д. – це прояви очуднення. Вони увиразнюють та динамізують емоційне забарвлення художньої мови. Але слід підкреслити, що фігури та тропи є лише частковими випадками реалізації цієї концепції. Незвичайне, дивне сприйняття реальності виникає тільки тоді, коли вони об’єднуються в одне ціле. Саме це явище ми можемо спостерігати у серії романів.

Far out in the uncharted backwaters of the unfashionable end of the western spiral arm of the Galaxy lies a small unregarded yellow sun. Orbiting this at a distance of roughly ninety-two million miles is an utterly insignificant little blue green planet whose ape-descended life forms are so amazingly primitive that they still think digital watches are a pretty neat idea [4:3]. – Далеко-далеко у невідмічених на картах закутках одного старомодного району спірального рукава Галактики знаходиться маленьке і нікому невідоме жовте сонце. А навколо нього приблизно на відстані дев’яноста двох мільйонів миль крутиться нічим непримітна блакитно-зелена планетка, чиї форми життя, які походять від мавп, так вражаюче примітивні, що й досі цифровий годинник для них вважається чудом техніки.

У цій частині зі вступу до першого роману Дугласа Адамса можна прослідкувати те, як письменник майстерно використовує принцип Шкловського та створює нове бачення, описуючи знайомі читачеві речі без кліше та банальностей, освіжаючи їх і при цьому не називаючи. Адже читач усвідомлює сам, що "нічим непримітна блакитно-зелена планетка" – це наша планета Земля, а "форми життя, які походять від мавп" – це люди. Використані Дугласом Адасом стилістичні засоби, парадокс та іронія, викликають нові враження у читача, що є проявом очуднення. Адже, як стверджує російський філолог та лінгвіст Георгій Богін, очуднення – це така техніка розуміння тексту, коли читач розуміє, що можна поставитись із гумором до того, до чого раніше ставився серйозно [1].

Слід зазначити, що актуальність дослідження концепції "очуднення" полягає у тому, що це значно підвищує якість перекладу тексту. Тому слід враховувати те, що усі тропи та фігури, вжиті автором, підпорядковуються створенню одного образу, і їх не можна трактувати окремо. Основною метою перекладача є зберегти цілісність образу, який може наскрізно проходити через усю книгу.

Отже, із книг Д. Адамса стає зрозумілим, що очуднення науки, демократії і самої планети Земля – це якнайкращий спосіб зазирнути у сутність цих явищ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛIТЕРАТУРИ

1. Богин Г. И. Обретение способности понимать: Введение в филологическую герменевтику / Г.И.Богин. – http://www.psycho.ru, 2001.

2. Гинзбург К. Остранение: Предыстория одного литературного приема / Пер. с итал. С. Козлова / К. Гинзбург // Новое литературное обозрение. – 2006. – № 80.

3. Шкловский В. Б. О теории прозы / В. Б. Шкловский. – М: Сов. писатель, 1983. – 380 с.

4. Adams D. The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy / D. Adams. – New York: Random House, 1996. – 684 p.