Категорія простору в англійській мові: фразеологічний аспект

Категорія простору відіграє домінуючу роль у процесі категорізації світу, що зумовлює її глобальність та особливий міждисциплінарний статус. „Поліфонія” простору як об’єкта дослідження цілої низки гуманітарних дисциплін пов’язана з існуванням простору філософського, міфологічного, семіотичного, символічного, лінгвального, когнітивного [2]. Застосування міждисциплінарного підходу до досліджуваної категорії уможливлює формулювання інтегративної дефініції простору як складного динамічного конструкта етносвідомості, який має онтологічний статус та належить до семантичних примітивів, отримуючи мовну об’єктивацію у вигляді функціонально-семантичної категорії локативності й відповідного фрагмента мовної картини світу [1].

Фразеологічно ПРОСТІР ділиться на категорії internal, external, near, far. Загальна структурація світу може бути представлена таким чином:

1. Внутрішній світ людини, те, що знаходиться усередині самої людини і обмежується тілесними кордонами; тут дуже важливим виявляється соматичний (тілесний) код культури, оскільки універсальними одиницями виміру простору з прадавніх часів були параметри тіла людини: at heart, within a hair. Внутрішній світ розташовується усередині тілесної оболонки, є вмістище (локус) думок, відчуттів, емоцій. Особливу роль тут відіграють різні органи і частини тіла людини, найголовнішими з яких є серце і душа як локус відчуттів (anxiety creeped in heart, to sit heavy on, at heart, in one's heart of hearts) і голова як локус думок (to keep smth in mind, to leap smth out of mind).

2. Фрагмент зовнішнього по відношенню до тіла людини світу, який є «власністю» людини, входить в його особистий простір, утворюючи особисту зону. Особисту зону обкреслюють руки людини (at hand, at one's elbow). Кордон особистої зони проходить по тій лінії, яку можуть провести руки. Таким чином, ця зона утворює деякий півколо-овал: від боків і вперед. Те, що знаходиться за спиною людини, йому вже не належить. Ця сфера знаходиться поза зоною видимості, поза досяжністю, поза зоною свідомого тактильного або візуального контакту. І раз вона невидима і недосяжна, то вона невідома, незрозуміла і небезпечна. Тут йде пересічення зі світом чужих, світом мертвих. Крім того, ці просторові стосунки переносяться і на стосунки тимчасові.

3. Фрагмент зовнішнього світу, що виходить за межі особистої зони, але усвідомлюваний як близький, свій, рідний. Важливим мірилом світу, прилеглого до особистої зони, є крок – мінімальна одиниця, пов'язана з дією, з переходом за кордон особистої зони, виходом в зовнішній світ at a stone's throw. Це не так просто, як здається, звідси і можливість існування таких одиниць, як to set up one's mind to do smth, to be able/unable to do smth.

4. Фрагмент зовнішнього світу, який сприймається і усвідомлюється як чужий, ворожий. Світ чужих, світ мертвих, «інше» царство «може лежати або дуже далеко по горизонталі, або дуже високо або глибоко по вертикалі». Але все-таки домінантним буде розташування по горизонтальній осі: світ чужих знаходиться over the oceans and over the seas, over the hills and far away. Звідси і одна з базових опозицій: «motherland/homeland – strange land». Про це ж свідчать і кордони між світом живих і світом мертвих: поле, ліс, річка, гори, тобто те, що само по собі може мати вертикаль (як ліс або гори), але розташовується на горизонталі. В зв'язку з цим вельми цікавими є зіставлення «land – country», «light – world», «this world – another world».

Таким чином, світ поділяється на зовнішній та внутрішній, у якому людина є відліком у системі координат.