До питання про поетику літературної казки Оскара Уайльда

Казка як істотна складова певної культури має важливе значення у вивченні мови. Казка являється своєрідною концентрацією всього того, що створено народом протягом століть. Лексичні особливості, семантичне наповнення слів, звукові особливості, граматичні та синтаксичні структури, емоційне забарвлення тощо – усе це вміщує в собі надбання народу.

Казки Оскара Уайльда призначені для дітей різного віку та написані у формі поетичної прози, містять у собі красу авторського мовлення, ритмічні якості тощо. Сам автор часто говорив про страждання та жаль в його казках. О.Уайльд вважав хвилювання, страждання, смуток, жаль частиною людського життя на довгому шляху до щастя. Усі ці душевні хвилювання роблять людину здатною глибоко відчувати емоції, розуміти почуття любові [2: 178]. Уся система художніх засобів, що сприяють створенню чарівної специфіки тексту литературної казки, утворюють поетику цього жанру. Зазначений аспект зумовлює актуальність даної роботи. Дослідженням тексту казок, зокрема особливостей казок О.Уайльда, займаються багато науковців [1; 3; 4].

Мета нашої роботи – визначити характерні риси поетики літературної казки Оскара Уайльда; виокремити своєрідність традиційних та інноваційних рис авторського мовлення.

У зовнішньому вигляді структура казок О.Уайльда композиційно спрощена. Винятки становлять дві казки: “The Birthday of the Infanta”, “The Remarkable Rocket” [5], що демонструють відмову від композиційної побудови казки. Композиція авторських казок ускладнюється за рахунок розгалужених описів, вставних епізодів, обрамлення, прологу або епілогу. До однієї з рис авторського ідіостилю відносять різнобарвність описів зовнішності героя та місця події. Так, контрасний опис злиднів та Єгипту у казці “The Happy Prince” [5] характеризує духовний світ персонажів.

У текстах казок “The Devoted Friend”, “The Birthday of the Infanta”, “The Remarkable Rocket” [5] автор майже не звертається до чарівних сил. Категорія чарівного найяскравіше репрезентована у тексті казки “The Star-Child” [5]: зоряне походження хлопця, падіння зірки, надзвичайні можливості дитини, чарівні трансформації.

Щодо системи персонажів казок О.Уайльда, то вона утворює синтез традиційних та авторських елементів. Так, у казці “The Selfish Giant” [5] велетень ворожо ставиться до дітей (фольклорна риса), що репрезентовано в мовленні героя. У казці “The Birthday of the Infanta” [5] карлик (the Dwarf) наближений до образу ельфів: у авторській картині світу він хоча і має суворий зовнішній вигляд, він здатен до справжніх почуттів. У текстах казок О.Уайльда з’являються нові герої – the Mathematical, Master the Town Councilor.

Назви більшості казок О.Уайльда репрезентують імена головних героїв (“The Young King”) або концентруються на головній ідеї казки (The Selfish Giant). Більшість власних назв – імен героїв казок автора – загальні іменники. Зустрічається декілька винятків: у казці “The Devoted Friend” (little Hans, big Hue the Miller), у “The Birthday of the Infanta” (Don Pedro of Aragon) [5].

Хронотоп уайльдовських казок вибудовує складну систему. Так, типовими побудовами простору постають: топос лісу (“The Star-Child”), топос саду (“The Selfish Giant”), топос морського дна (“The Fisherman and His Soul”) тощo.

Вивчення мовних засобів в казкових текстах О.Уайльда дозволяє звернути увагу на типовість емотивних фраз у текстах казок автора, що характерні для даного жанру і створюють для читача неповторний казковий світ, який існує, діє, думає і відчуває відповідно до казкових законів. Аналіз авторського мовлення дозволяє виокремити різноманітні мовні засоби, що використовує О.Уайльд для репрезентації емоцій героїв його казок. Необхідно зауважити, що тексти казок переповненні емоціями негативного вмісту «печаль», «сум», «смуток», «жаль», «страждання», «хвилювання» тощо, що зумовлює виокремлення характерної особливості мовної картини світу О.Уайльда.

Таким чином, аналізуючи поетику казок О.Уайльда, доходимо висновку, що тексти казок письменника продовжують загальні для британської літературної казки тенденції; категорії чарівного витісняються реалістичними мотивами, що репрезентовано авторським мовленням; відомі образи перероблюються митцем, з’являються нові соціальні типи; тексти казок автора вміщують емоції негативного змісту, що схарактеризовує одну з рис ідіостилю О.Уайльда.