Проблема міжмовної лакунарності (на матеріалі української та англійської мов)

В ході міжкультурного спілкування, незалежно від цілей та обставин взаємодії, учасники комунікації неодмінно стикаються з «чужою» культурою і знайомляться з її специфікою. Наявність понять, що не співпадають у двох мовах або є відсутніми в одній з них, у багатьох випадках викликають перешкоди для взаєморозуміння. Процес виникнення та класифікація таких бар’єрів формують сферу наукового інтересу цього дослідження.

Проблема взаємозв’язку дійсності та мови, а також питання розбіжності мов цікавили мовознавців протягом багатьох століть (В. фон Гумбольдт, А.А. Потебня, Ф. де Соссюр, Ф.Ф. Фортунатов та ін.), а сучасна антропоцентрична парадигма в лінгвістиці запропонувала новий погляд на співвідношення мови, мислення та комунікації. Загальноприйнятним зараз вважається той факт, що мислення здійснюється на універсальному предметному коді (коді змісту), а за необхідністю виразити думку суб’єкт перетворює цей предметний код у мовні знаки [6]. В якості загальної назви для всього розмаїття розумових процесів в науці затвердився термін «концепт». В рамках релевантного для цього дослідження лінгвокультурного підходу концепт за Ю.С. Степановим визначається як «згусток культури у людській свідомості; те, у вигляді чого культура залучається до ментального світу людини» [7]. Н.Д. Арутюнова визначає культурний концепт як результат взаємодії низки факторів, таких як національна традиція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий досвід, образи мистецтва, відчуття і система цінностей [1]. Сукупність всіх потенцій концептів носіїв мови, за визначенням акад. Д.С. Лихачева, утворюють концептосферу певного народу. В концептосфері кожного народу є чимало концептів, що мають яскраву національну специфіку. Вона проявляється в двох аспектах: національній відмінності в змісті близьких концептів та наявності незбіжних (власне національних) концептів в концептосфері народу [4].

Зараз для опису розбіжностей як в мовах, так і в культурах, переважно застосовується термін «лакуна», вперше запропонований канадськими лінгвістами Ж.П. Віне та Ж. Дарбельне [2]. Існує багато визначень поняття «лакуна», одним з найбільш влучних є тлумачення терміна В.І. Жельвісом та І.Ю. Марковіною: «… під лакуною розуміється розбіжності, які виникають при зіставленні понятійних, мовних та емотивних категорій двох локальних культур» [3].

Хоча проблема лакунарності є малодослідженою, слід відзначити спроби систематизації та типологізації лакун такими вченими, як Ю.С. Степанов, Ю.А. Сорокін, І.А. Стернін, З.Д. Попова, І.Ю. Марковіна та ін. [2; 3; 5; 7]. Перш за все, лакуни розділяються на внутрішньомовні (в межах парадигми однієї мови) та міжмовні. Міжмовні лакуни визначаються тільки при контрастивному описі пари мов як випадки, коли в одній мові відсутні відповідності одиниці іншої мови. Лакуни можуть бути вмотивовані та невмотивовані. Вмотивовані лакуни зумовлені відсутністю відповідного предмету або явища в культурних реаліях [5]: загальнослов’янські поняття квас, писанка, кватирка (рос. форточка), кисель, бублик, козак (рос. казак), вінегрет (рос. винегрет) на фоні західноєвропейських мов, суто українські кутя, вареники, борщ, кобзар, чумак, англійські scone, pudding, beefeater, yeoman, banjo, kilt. Однак трапляється також, що мислення одного народу може узагальнити у понятті та закріпити в мовному знаку певне явище, в той час як таке саме явище іншим народом нібито не помічається [5]. Це зумовлює присутність в мові невмотивованих лакун, які є не безпосередньо культурними, а скоріш розумовими, концептуальними лакунами. Їх наявність пояснюється тим фактом, що мовні одиниці актуалізують в мові тільки такі розумові образи, які в цій лінгвокультурній спільноті виявляються релевантними для спілкування. Якщо певний концепт в мові представлений лакуною, це свідчить не про його відсутність в національній свідомості носіїв мови, а саме про його комунікативну нерелевантність. Невмотивовані лакуни не можуть бути пояснені відсутністю явища або предмета – відповідні предмети та явища в культурі наявні, а слова, що їх позначають – ні. Наприклад, в англійській мові нема еквівалентів українським поняттям окріп, доба, гостинець, прийми, тощо. В свою чергу, англійські поняття afterthought, by-line, brainstorming, booster, challenge та ін. не знайшли своїх повних відповідників в українській мові.

Збільшення темпів та обсягів міжмовної комунікації в сучасному суспільстві все більше привертає увагу лінгвістів до проблема міжмовної лакунарності, яка ще чекає на своє докладне вивчення. Перспективним також є вивчення причин виникнення та методів усунення лінгвокультурних лакун.