Аксіологія як категорія оцінки: логіко-філософський та лінгвістичний аспекти

Категорія оцінки пов’язана з багатьма сферами людського життя. Вона допомагає нам адекватно сприймати дійсність, формувати своє ставлення до природних явищ, соціальних та політичних подій, творів мистецтва, поведінки та вчинків інших осіб.

Через свою багатогранність категорія оцінки здавна привертає увагу дослідників різних областей знань: філософія (О. Панін), логіка (О. Івін), лінгвістика (Н. Арутюнова, О. Вольф, В. Телія), психологія та педагогіка (Ш. Амонашвілі, Н. Батурин). В даній статті розглянемо теоретичне підґрунтя категорії оцінки у логіко-філософському та лінгвістичному аспектах.

У філософському аспекті «оцінка» – це категорія, яка відображає аксіологічне ставлення людини, групи, суспільства до матеріальних та духовних результатів людської життєдіяльності (див.3). За часів античності поняття «оцінка» та «цінність» не розмежовувалась і сьогодні, будучи окремою категорією, оцінка завжди залежить від цінності – «характеристика об’єктів і процесів світу, що мають позитивне або негативне значення для життя людини, критерії для оцінки норм» [3: 798]. Особлива роль оцінці відводиться у такій філософській дисципліні як аксіологія, оскільки саме аксіологічна оцінка вказує на здатність чи нездатність певних об’єктів (та їх властивостей) відповідати потребам людини. У логіці під оцінкою розуміють сам процес встановлення цінності, значущості будь-чого. Оцінити – означає висловити думку, судження про цінність або значення предмета, події тощо. Необхідним логічним структурним компонентом будь-якого оцінного висловлювання (окрім суб’єкта, об’єкта, характера та основи оцінки) є аксіологічна модальність, яка передбачає вираження ставлення мовця щодо того, що повідомляється з огляду на його ціннісні орієнтації. Дослідники аксіологічної модальності виділяють абсолютну та порівняльну оцінку (див.1). Абсолютна оцінка містить імпліцитне порівняння, що базується на оцінних стереотипах мовця, наприклад: «Angels and Demons» is the best book I have ever read. Порівняльна оцінка базується на порівнянні об’єктів один з одним, наприклад: «Angels and Demons» is more captivating book than «Harry Potter». Отже, поняття «оцінка» зародилось в царині філософії та поступово перейшло до логіки, лінгвістики та інших наук.

Вивчення мовних одиниць, які містять оцінку, складає особливий інтерес на сучасному етапі розвитку лінгвістики. Згідно з Л.С. Паніною, оцінка – «це універсальна категорія, що виражає позитивне чи негативне ставлення мовця до змісту й реалізується в лексемах, вигуках, модальних частках, словосполученнях, фразеологізмах й мовленнєвих актах» [2: 55]. Складна багатокомпонентна структура оцінки зумовлює існування різноманітних за критеріями та функціями класифікацій: а) загальна, часткова; б) емоційна, раціональна; в) сенсорні,сублімовані, раціоналістичні тощо. Категорію оцінки сучасні лінгвісти розглядають на всіх рівнях мови, пов’язуючи її з модальністю, емоційністю та експресивністю.

З огляду на вищезазначене, можна констатувати, що явище оцінки є багатоаспектним і складним поняттям, яке перебуває у полі зору наукових студій філософії, логіки, лінгвістики тощо. Всі наявні дослідження, присвячені категорії оцінці, є ґрунтовним фундаментом для майбутніх науково-експериментальних пошуків у даній сфері.