Формування монологічних вмінь студентів молодшого етапу внз на основі диференційованого підходу

Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті передбачає реалізацію принципу гуманізації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на індивідуально-диференційований і особистісно-орієнтований підходи до навчання. Розкриття індивідуальних особливостей кожної особистості можливе лише за диференційованого навчання, а саме врахування індивідуальних особливостей кожного студента в межах групи за певною ознакою: рівень засвоєних предметних знань, умінь, навичок, розумових здібностей; нахили та інші. Метою диференційованого підходу є також корекція розвитку студентів у певній сфері навчання у відповідності до їх реальних навчальних можливостей, інтересів[1].

Серед вчених, які досліджували диференційований підхід, варто зазначити таких, як І.Л Унт, О. В. Святченко, Н. І Мурачковский, О. С. Гуманкова, К. М. Гюнтер, О.С. Дубинчук, В.М.Володько.

На наш погляд, теорія домінуючих когнітивних здібностей розроблена Гарднером, як вид диференціації дозволяє значно оптимізувати ефективність засвоєння студентами навчальної інформації,виключає можливість виникнення когнітивного дисонансу в процесі навчання [2: 5].

Нас цікавить формування монологічних вмінь студентів молодшого етапу ВНЗ, оскільки даний вид мовленнєвої діяльності є найбільш сформованим в ЗНЗ та учні мають певний досвід монологічного мовлення. Молодший етап визначається перехідним етапом від школи до ВНЗ. Згідно з Рекомендаціями Ради Європи, вступники до МВЗО мають володіти іноземною мовою Рівнем В1. При формування вмінь монологічного мовлення студентів на основі диференційованого підходу викладач повинен враховувати різницю між вхідним та вихідним рівнями студентів молодшого етапу ВНЗ. Тому основним принципом програми навчання студентів ранніх етапів ВНЗ є принцип наступності.

Згідно з Програмою іноземних мов для студентів першого курсу мовного ВНЗ практичною метою навчання монологічного мовлення виступає формування мовленнєвих монологічних вмінь[4]. Під монологічними вміннями розуміють вміння правильно в мовному плані, логічно, послідовно, достатньо повно, комунікативно вмотивовано й творчо користуватися мовними засобами іноземної мови.

У дослідженнях останніх років визначився ряд напрямків розробки відбору комунікативних одиниць, необхідних для успішного оволодіння монологічним мовленням, розроблена класифікація основних типів монологічних висловлювань: монолог-опис, монолог-повідомлення, монолог-міркування, монолог-розповідь (І.ВБорисюк, О.Л.Ворожейкіна, В.Л.Скалкіна, Г.В.Рогова); розглянуто деякі питання щодо формування вмінь монологічного мовлення. Проте робіт, присвячених формування монологічних вмінь студентів молодшого етапу ВНЗ на основі диференційованого підходу, на наш погляд, недостатньо. Тому необхідно розробити спеціальну методику формування монологічних вмінь студентів молодшого етапу ВНЗ на основі диференційованого підходу.

Враховуючи домінуючі когнітивні здібності студентів при формуванні монологічних умінь, ми можемо максимально активізувати студентів з різними здібностями, створити внутрішню мотивацію в процесі формування монологічних вмінь та в результаті підвищити його ефективність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛIТЕРАТУРИ

1. Володько В.М. Індивідуалізація і диференціація навчання і виховання // Гуманітарні науки. – 2002. – №4. – С. 54–65.

2. Гуманкова О. С. Диференційований підхід у навчанні на уроках іноземної мови в початковій школі – Харків : Основа, 2009. – 109с.

3. Програма з англійської мови для університетів / інститутів: Проект / Колектив авт.: С.Ю.Ніколаєва, М.І.Соловей та ін.; Київ. держ. лінгв. ун-т та ін. – Київ, 2001.