Англомовний жарт прецедентного характеру

Інтертекстуальність як семіотичний феномен перебуває на перетині глобальних наукових дисциплін, унаслідок чого являє собою складну багаторівневу ієрархічну структуру.

Як художній феномен інтертекстуальність не виникає на ґрунті словесної творчості XX ст., за ним стоїть давня традиція, яка з’являється чи не одночасно з появою літературного тексту взагалі. Але для того, щоб осягнути роль цієї категорії у культурі людства, необхідно було переосмислити моделі культуротворення і модифікувати аналітичний інструмент досліджень культури.

Осмислення явища міжтекстових взаємодій розпочалося ще в межах позитивізму, а початки інтелектуальної рецепції слід шукати у мовознавстві, психоаналізі, теорії поетики, компаративістичних дослідженнях культурно-історичної школи, а також на помежів’ї цих дисциплін [ див. дет. 2].

Інтертекстуальність – це сукупність формотворчих і смислотворчих взаємодій різноманітних вербальних і невербальних текстів, основною ознакою якої є кратне прочитання тексту, нарощування смислів у місці порушення його лінійного розгортання. Інтертекст – міжтекстовий простір, який виникає між двома або більше творами, що виявляють схожість елементів. Інтертекст – текст довільного обсягу, що включений в основний текст і є прикметою інтертексту. Прецедентний текст – багатократно відтворюваний текст культури, що формує свідомість певної групи мовців, їх асоціативне коло.

Інтертекст – співвідношення одного тексту з іншим, їх діалогічна взаємодія. Полягає в тому, що текст будується з цитат та ремінісценцій до інших текстів. Тематично – фабульні форми інтертекстуальності виявилися досить продуктивними текстотворчими чинниками у сучасному англомовному гуморі. Інтертекстуальність широко представлена в гумористичних текстах, зокрема англомовних жартах.

Як визначає В.О.Самохіна, текст жарту інтертекстуальний і пов’язаний з поняттям традиції: він спирається на стереотипи своїх жанрів, на фольклористичні імплікації. Жарт запозичує з самого фольклору, художньої літератури, Біблії, кіно, пісенного мистецтва. Запозичений інтертекстуальний елемент в жарті типізується [1, с. 418].

Сучасні англомовні жарти пов'язані з різними видами 1)прецедентних феноменів, які мають у своїй основі референціальну, інтертекстуальну функції, які базуються на розумінні елементів тексту і включають:

а) імена та прізвища відомих письменників:

While sitting in a bar Charles Dickens said: "Please, sir, I'd like a martini." Bartender: "Sure thing. Olive or twist?”

б) характерні ознаки літературних героїв:

Potter, silly thing! Get your magic wand out of your plate, we're not having the day of Chinese cuisine today!

в) імена та прізвища відомих акторів:

Richard Gere was driving in his brand new car when suddenly he ran over a very pretty woman: "Julia, you can't get rid of your role still".

г) імена та прізвища політиків, громадських діячів, президентів, монархів, а також відомих вчених:

Descartes is sitting in a bar, having a drink. The bartender asks him if he would like another. "I think not," he says and vanishes in a puff of logic.

2) Цитат, відтворених буквально:

а) цитати з літературних творів:

"God is my witness, God is my witness. I would never be hungry again," said a mouse who finally found a sack of grain.

б) висловлювання літературних героїв:

"No matter where to go if you want to eat everywhere," said Cheshire cat to his fat wife.

в) назви літературних творів та фільмів:

"Farewell to white bread," said a committed dieting woman who loved Hemingway.

г) прислів'я та приказки:

Late to bed, early to rise, makes a fan radio-wise.

Підводячи підсумок, можна припустити, що безпосередньо адресат в процесі його інтерпретації використовує механізми логічного висновку, поряд з когнітивними операціями, які відбуваються в його свідомості при розгляді жартів прецедентного характеру [1, с. 413]. Досягнення гумористичного ефекту здійснюється тільки за наявності у адресата певної когнітивної бази, за допомогою якої він зможе правильно інтерпретувати запропонований йому жарт.