Модальність як багатоаспектна лінгвістична категорія

Проблема модальності, будучи складним та багатоаспектним явищем, і на сьогоднішній день залишається однією з найактуальніших проблем лінгвістики. Хоча досить тривалий час категорія модальності була предметом вивчення дослідників, у наш час все ж вона залишається мовною категорією, яка характеризується відсутністю єдиної думки з приводу її походження, структури та характеру значень, які вона передає.

Грунтовні дослідження категорії модальності представлені працями В.В. Виноградова, Н.Ю. Шведової, Г.О. Золотової, В.Г. Гака, Н.А. Золототрубової, Н.Д. Зайченко.

Інноваційні підходи в дослідженні цієї категорії репрезентовано в роботах І.Р. Вихованця, А.П. Грищенка, Н.В. Гуйванюк, Г.П. Немця, Б.Є. Арама, Є.А Попова та ін. Проте категорія модальності в лінгвістиці вважається недослідженим до кінця явищем.

Великий енциклопедичний словник надає наступне визначення категорії модальності – це функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлювання до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлення [7: 303].

У зв'язку з тим, що модальність як текстова категорія є мовним вираженням взаємодії людини з об'єктивною дійсністю та маркером суб'єктивної інтерпретації цієї дійсності, категорію модальності диференціюють більшість дослідників, в числі яких: О.М. Ільченко, М.В. Скибницька, В.В. Виноградов, Ш. Баллі, В.З. Панфілов, Л.С. Єрмолаєва, О.І. Бєляєва та ін. Так, В.З. Панфілов зокрема виділяє два основні її типи: об'єктивну і суб'єктивну модальність [6: 39]. Перша розуміється як відношення висловлення до позамовної дійсності, оформлене граматично, друга – як вираження відношення того, хто говорить (пише) до того, що він повідомляє.

Щодо визначення категоріальної належності модальності, то тут думки різняться. Аналіз наукової та періодичної літератури з даної проблеми свідчить, що модальність визначається як граматична, синтаксична або семантична категорія. Так, Р.А. Будагов розглядає модальність як граматичну категорію [1: 204]. Л.С. Єрмолаєва вважає модальність синтаксичною категорією, зазначаючи, що за межами синтаксичної модальності залишаються лексичні засоби [4: 1]. В.В. Виноградов визначає модальність як семантичну категорію [2: 57].

Існують також різні класифікації засобів вираження модальності. Так, наприклад, І.В. Корунець зауважив, що модальність, будучи екстралінгвістичною категорією, яка виражає відшошення мовця до реальності, має загальні в англійській та українській мові засоби реалізації. Науковець виділяє такі засоби як: 1) фонетичні (наголос та інтонація); 2) лексико граматичні (модальні дієслова); 3) лексичні (модальні слова та вирази), що виражають суб’єктивну модальність; 4) граматичні, що виражають граматичну модальність [5: 308].

Дещо схожа класифікація засобів вираження модальності представлена В.В. Євченко та А.В. Сингаївською. Крім фонетичних, лексичних, лексико-граматичних та граматичних засобів, вони виділяють також синтаксичні, що виражаються через структуру речення [3: 5-6].

Отже, різні погляди щодо визначення категорії модальності та засобів її вираження дають нам повніше уявлення про модальність як одне з багатоаспектних лінгвістичних явищ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛIТЕРАТУРИ

1. Будагов Р.А. Введение в науку о языке / Будагов Р.А. – М., 1958. – 436 с.

2. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке / Виноградов В.В. – М., 1975. – 167 с.

3. Євченко В.В., Сингаївська А.В. Як використовувати модальні дієслова сучасної англійської мови. Навч. Посібник. Випуск 1 / В.В. Євченко, А.В. Сингаївська. – Житомир, 1999. – 148 с.

4. Ермолаева Л.С. Система средств выражения модальности в современных германских языках (на материале немецкого, английского, шведского и исландского языков) : – автореф. канд. дис. / Л.С. Ермолаева. – М., 1964. – 15 с.

5. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник / Корунець І.В. – Вінниця: "Нова книга", 2001. – 448 с.

6. Панфилов В.З. Роль модальности в конструировании предложения и суждения / В.З. Панфилов // Вопросы языкознания. – 1977. – № 4. – С. 37-48.

7. Языкознание : большой энциклопедический словарь / [гл.ред. В.Н. Ярцева]. – 2-е изд. – М., 2000. – 668 с.