Роль контекста в перекладі художньої прози

Проблема контексту залишається актуальною в лінгвістиці і перекладознавстві, хоча вона неодноразово обговорювалася в багатьох працях науковців [2; 26]. Під контекстом розуміють безпосереднє лексичне оточення певного слова або виразу в мові, яке робить зрозумілим значення цього слова (виразу) або надає йому нові відтінки [1].

Хдожній переклад покликаний відтворювати засобами мови перекладу все те, про що сказано в тексті мовою оригіналу: зміст, форму, жанрово-стилістичні особливості. Труднощі перекладу пов’язані передусім специфікою самого художнього тексту, його суттєвими відмінностями від інших типів текстів. У художній літературі використовуються всі засоби відтворення образності: художні образи (в широкому значенні терміну), художні засоби, стилістичні фігури та ін., адже мистецтво, до якого належить і література, є мисленням за допомогою образів. Образність створюється письменником різними мовними засобами, і для цього він послуговується всім багатством мови. Тому перекладач повинен з особливою увагою враховувати ті деталі, з яких складається художня канва твору, його неповторність, щоб у перекладі не позбавити твір яскравості, різнобарвності та індивідуальних особливостей авторського стилю. Слід пам'ятати, що художній переклад не допускає буквалістичних висловів та прагнення абсолютної точності відтворення форми і змісту. Отже, для підготовки повноцінного адекватного перекладу художнього твору необхідно, по-перше, проводити обов’язковий перекладацький аналіз оригіналу, визначати його специфіку, характерні властивості, особливості авторського стилю, і, по-друге, на основі цього проектувати повноцінний адекватний переклад з наступним зіставленням його із оригіналом. У такий спосіб, на нашу думку, творчість перекладача буде співнаправленою із творчістю автора, і переклад, бузсумнівно, буде мати успіх.