Вживання ідіоматичних одиниць у публіцистичному стилі

Ідіоми англійської мови – це невід’ємна частина мови та культури кожної нації. Вони відображають історію народу, своєрідність його традицій та побуту. Більшість фразеологізмів пов’язана з людиною, різними сферами її діяльності. Швейцарський лінгвіст Ш. Баллі пояснював це явище: „Віковічна недосконалість людського розуму виявляється також і в тому, що людина завжди прагне одухотворити усе, що її оточує. Вона не може уявити собі, що природа мертва та бездушна; її уява постійно наділяє життям неживі предмети, але це ще не все: людина постійно наділяє предмети зовнішнього світу рисами та прагненнями, властивими її особистості” [1; 134].

Ідіоми часто можна почути у мовленні пересічного англійця, побачити на сторінках книг, журналів чи газет. За допомогою періодичних видань як одного із засобів інформації, можна вплинути на широку та неоднорідну аудиторію читачів. Такі видання зазвичай читають в метро, за обідом, після роботи і тощо), тому існує необхідність подавати матеріал стисло, але при цьому вмістити всю необхідну інформацію у дозволений обсяг статті. Отже, використовуючи той або інший фразеологізм у статті потрібно оцінити його зміст, граматичні і лексичні характеристики, а також врахувати, яка приблизна кількість людей зрозуміє його суть.

Дана наукова стаття має на меті проаналізувати структурно-граматичні особливості ідіоматичних виразів англійської мови, що застосовуються в газетно-публіцистичному стилі.

Активний вплив засобів масової інформації на формування суспільної свідомості є очевидним фактом, тому вивчення лінгвістичних проблем (вживання ідіоматичних одиниць, що знаходять своє місце в англійській пресі), пов'язаних із взаємодією людини і періодичних видань, викликає значний інтерес і є актуальним для вивчення. Якщо пересічна людина прочитає в газеті таку фразу: “Some people who met a spouse online and later divorced aren’t losing heart. Some even say they would date online again”, вона зверне увагу на ідіому “to lose heart”, що означає розчаруватися [2]. В даному випадку наголошується і підкреслюється сенс речення і об’єктивність явища, тим самим ще більше зацікавлюючи читача.

Публіцистичному стилю властиві дві основні функції, які невід’ємно пов’язані одна з одною, – інформаційна і експресивна. Експресивна функція (функція впливу),одна з найважливіших для газетно-публіцистичного стилю, зумовлює гостру потребу публіцистики у виразних засобах. Ідіоматичні вирази надають газетному тексту певну впливову силу, допомагають створювати специфічну образність. Вони здатні не тільки висловити відповідну думку більш цілісно, а й передати своєрідне ставлення, оцінку. Наприклад, ідіома „із шкіри пнутися” (to take pains to do something) виражає більше експресивності, ніж звичайне словосполучення: намагатися щось зробити (to try) [3; 381].

Важливо зазначити, що перед читанням будь-яка людина, перш за все, зверне увагу на заголовок статті. Заголовки матеріалів у періодиці – одні з найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить „обличчя” видання. Газетний заголовок являє собою важливий компонент інформації. Його основною метою є залучення уваги читача до найбільш важливої і цікавої частини повідомлення. Таким чином, доцільно вживати ідіоматичні одиниці в шапці статей.

Нерідко для вираження іронії з приводу того, що відбувається або досягнення комічного ефекту автор використовує ідіому, підбираючи контекст таким чином, що компоненти фразеологізму сприймаються в буквальному значенні. Наприклад: “Taking a joke by Dostoevskiy – Достоєвському втерли носа” – читач, заінтригований можливістю творчого суперництва з великим письменником, насправді дізнається, що всього-на-всього пройшов літературний суботник біля пам'ятника відомому російському письменнику Ф.М.Достоєвському, де відомі письменники займалися прибиранням «визначних місць, овіяних літературною славою ». На тій же сторінці газети читаємо: ”The film is from the thin air – Фільм з пустого місця”. Автор нібито критикує фільм, знятий ні про що, однак тут використаний той самий прийом буквалізаціі фразеології: дія фільму даного фільму відбувається в пустині, що символізує екзистенційну пустелю людського життя [4].

Публіцисти звертаються до фразеологічних запасів рідної мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Однак незнання точного значенняідіоми, його лексико-граматичного складу, експресивно-стилістичнихособливостей, сфери вживання, сполучуваності, нарешті, неуважне ставлення до образної природи ідіоматичної одиниці призводять до стилістичних помилок. Тому дуже часто емоційно-експресивне забарвлення і функціонально-стилістична стійкість ідіоми накладають обмеження на їх використання в мові. Більше того, вживання ідіоми без урахування його семантики і граматичних особливостей призводить до порушення лексичного змісту данного виразу. Подібні помилки, по суті, не відрізняються від аналогічних стилістичних помилок при використанні окремих слів.

Отже, на підставі вищевикладеного можна зробити наступний висновок: вміле використання ідіом в текстах сучасної англійської періодики робить мову більш яскравою, виразною, емоційно забарвленою.