76. Відношення до перекладу в Давньому Світі (Рим).

Грецька культура значно впливала на становленя важливих сфер римської культури – такої, наприклад, як література, але одночасно в римської культурі було достатньо самобутності.

Викликає інтерес те, що перші римські історики писали грецькою мовою. першим усним перекладачем став римський сенатор Гай Ацілій.

Першим перекладачем та одночасно засновником великої римської літератури був грек Луцій Лівій Андронік (275-200 рр.). Одною з важливіших заслуг Андроніка можна вважати те, що основи римської поезії він заклав своїм перекладом “Одисеї” Гомера латинською мовою. При перекладі Андронік зустрівся з необхідністю вводити нові слова, які передавали би поняття та реалії, відсутні у римської дійсності та латині. Можна стверджувати, що, таким чином, Андронік став засновником адаптаційного перекладу. На замовлення римських державних діячів він переклав грецькі комедії та трагедії (відомі 12 назв таких творів).

Наприкінці ІІІ – на початку IІ ст. до н.е. після перемоги над Карфагеном у другій Пунічної війні Рим стає могутнішей державою Середземномор’я. Серед поетів у той період виділявся Квінт Єній (239-169 рр.), який однаково добре володів трьома мовами – рідною окською, грецькою та латинською, та займався як самостійною творчістю, так і перекладом. Він перекладав грецькі п’єси.

Тит Макцій Плавт (ІІІ – початок ІІ ст. до н.е.), відомий як комедіограф, використовував прийом контамінації (в основі його творів були грецькі образи).

Цецілій Стацій (220 – 168 рр.) зтворював свої комедії, використовуючи твори греків Менандра, Алексида, Філемона. Він ближче ніж Плавт дотримувався грецьких образів, уникаючи при цьому контамінації.

Публій Теренцій Арф (190 – 159 рр.), який нарівні з Плавтом вважався засновником римської комедії, переклав 108 комедій Менандра. До нашого часу дійшли тільки 4 комедії Теренція. Його часто називають засновником реалістичної драма.

Таким чином, розвиток римської літератури на перших етапах, відбувався під впливом перекладів, переробок із грецької мови. Грецька мова в Римі мала дуже незвичайний статус. З обного боку, грецька мова була мовою самих низьких прошарків, а з другого – вона була у пошані у верхівки римського суспільства. Грецькою мовою володіло багато римських державних діячів, не говорячи вже про поетів. Наприклад, імператор Август писав як латинською, так і грецькою мовою, імператор Клавдій писав грецькою мовою.

У середніх школах у Римі викладали не тільки грецьку мову, але також і переклад з грецької.

І ст. до н.е. наповнене подіями, у результаті яких республіканська форма правління змінилась монархічною. Література вступила у новий етап, який називають “золотим віком” римської літератури. Відповідно, з одного боку, змінюється мета перекладу, та з іншого – поширюється круг перекладаної літератури.

Ціцерон (106 – 43 рр. до н.е.) створив норми латинської літературної мови. Для історії перекладу він дуже цікавий тим, що в своїх творах він торкався теоретичних проблем перекладу. У різні періоди свого життя він сам займався перекладом. У 16 років він переклав з грецької поему Арата “Явище”. У 32 роки переклав твір Ксенофонта “Домострой”. Він також переклав вірші великих грецьких поетів. Ціцерон вважав, що дослівний переклад – це свідоцтво мовної бідності перекладача.

В розвитку давньої літератури поетична творчість передує прозаїчнії. Але вже у І ст. до н.е. з’являються переклади прозаїчні. Історик Синеса (118- 67 рр.) переклав латинською мовою “Мілетські оповідання”.

Поява прозаїчних перекладів відбивала зміни в культурі, та починаючи з І ст. н.е. саме прозаїчний переклад стає ведучим.

До нас дійшло чотири романи ІІІ – ІV ст. н.е. Серед них – “Історія Аполонія, царя Тирського”, “Щоденник Троянської війни”, “Історія падіння Трої”, “Іудейська війна”, перекладені з грецької на латинську.

Анцій Манлій Северин Боецій (480 – 524 рр.) перекладав твори не художньої, а грецької філософської літератури. Доля більшості перекладів Боеція нам невідома, але ми знаємо, що вони значно вплинули на мислителів Середньовіччя та Відродження.

Магн Аврелій Касіодор Сенатор (490 – 575 рр.) брав участь та керував перекладом творів Флавія “Іудейські давності” та “Проти Апіона” з грецької латинською мовою..

Слід підкреслити, що в Римі перекладали головним чином з грецької на латинську.