3.2.2. Гасло як жанр у функціональній структурі жанрового політичного простору в період передвиборчих кампаній
Політичне життя кожної країни характеризується циклічними і нециклічними календарними (поточними) та спонтанними подіями. Циклічні політичні події здійснюються за чітко встановленим графіком. Календарні, хоча і плануються заздалегідь, і є доволі передбачуваними, але можуть варіюватися за такими параметрами: місце, час, учасники події. Спонтанні взагалі важко передбачити.
До циклічних подій сучасного політичного життя України потрібно віднести насамперед передвиборчу кампанію, тобто ту сукупність подій політичного значення, яка передує виборам і спрямована на досягнення того чи іншого їх результату. Підготовка до виборів (парламентських чи президентських), власне передвиборча кампанія – складний процес, який супроводжується значними змінами інформаційного простору, появою нових жанрів та зміною форм жанрів усталених.
У період передвиборчої кампанії, коли максимально інтенсифікується політично-інформаційне спілкування, особливої ваги набувають такі жанри, як публічні промови (на зустрічах із виборцями та через ЗМК), відповіді на питання електорату, дискусії, гасла у текстових, звукових, візуальних та графічних формах; у декілька разів зростає частота звернення до жанру опитування громадської думки (постійно подаються рейтинги політиків і партій, на підставі цих рейтингів робляться прогнози тощо).
Зосередимо свою увагу на гаслі як одному з найрепрезентабельніших агональних жанрів функціональної структури жанрового політичного простору, розглянувши механізми його перетворення на політичний знак. Порівняльний аналіз актуалізації цього жанру у період виборів 1998 та 2002 років засвідчив істотні зміни в гаслах українських політичних партій і блоків.
Так, скажімо, СДПУ(о) зразка 1998 року на парламентських виборах 2002 року змінила не лише своє керівництво, а й передвиборчу агітаційну політику, напрямок гасел та програмних імперативів. 1998 року СДПУ(о) за своєю програмою була партією “робітників, селян, службовців, підприємців, науковців та студентів”, тобто більшості українського суспільства, на яку й спрямовувала усю програмну політичну пропаганду. У своїх гаслах партія робила акцент на своїх політичних лідерів (Л. Кравчука, В. Медведчука, Є. Марчука, В. Онопенка та Г. Суркіса), котрі на той час уже стали символами влади. Гасло тут набуло візуальних форм, використовуючи вже відомі символи-образи.
Жанрова подвійність програми партії (може бути й агональним жанром, і ритуально-епідейктичним) дає змогу політикам під час передвиборчої кампанії вносити її основні принципи до своїх гасел, що оприлюднюються через листівки, плакати, бігборди, політичні ролики, застосовуються у дебатах у ЗМК з іншими політиками. Основними політичними принципами передвиборчої програми СДПУ(о) зразка 1998 року були:
1. Дотримання Конституції та усіх норм права, які забезпечують рівність прав і обов’язків громадян України.
2. Відповідальність влади перед суспільством, яке її обирає.
3. Солідарність – свобода – справедливість. (Ці три слова як елементи гасла часто використовувались у передвиборчих роликах на телебаченні і на рекламних бігбордах).
4. Економічні зміни: а) економічна реформа в інтересах народу; б) рівні права всіх форм власності; в) захист національного виробника; г) державна підтримка аграрного сектора; ґ) вдосконалення податкової системи та зменшення податку; д) введення фінансово-кредитної системи, яка стимулювала б державу.
5. Соціальна сфера: а) нові робочі місця; б) ні – безробіттю; в) повернення компенсацій; г) безкоштовне лікування, освіта, медицина; ґ) забезпечення молоді житлом (Голос України. – 1998. – 1 березня).
Як бачимо, усі програмні принципи цієї партії є популістськими і розраховані на широкий загал (як, власне, і програмні гасла усіх інших партій, можливо, з незначними відмінностями). Такі гасла сприяють підняттю рейтингу партії, оскільки виражають інтереси, прагнення виборців. Не зорієнтовані на специфічний, вузько окреслений, електорат вони не є науково обґрунтованими і не придатні для адресування специфічній аудиторії, бо можуть бути розвінчані фахівцями з тієї чи іншої галузі (економіки, права тощо). Найчастіше есдеки вдавалися до такого гасла: “Ми реалісти і не обіцяємо неможливого. Ми знаємо, що і як потрібно робити. Разом зможемо зробити більше!”
Так політики від СДПУ(о) продемонстрували три свої переваги перед іншими: 1) реалізм в оцінці ситуації і власних можливостей щодо її поліпшення; 2) максимальну чесність (“не обіцяти нічого неможливого” для виборця фактично означає “виконувати те, що обіцяти”); 3) заклик до єдності (крок, яким партія індивідуалізує свої стосунки з аудиторією: пересічному виборцеві дають відчути, що саме він (звичайно, обравши цю партію) творитиме майбутнє).
Така стратегія політичної самореклами цієї партії у ході передвиборчої кампанії 1998 року була зумовлена поставленою політичною метою (подолання 4-відсоткового бар’єру), яка й визначила і напрямок гасел, і масштаб їхнього потенційного впливу.
Зі зміною партійних завдань 2002 року змінився і характер політичної реклами та засобів її створення. Гасла набули індивідуального характеру. Текстовим та візуальним гаслом став політик-лідер, відомий широкій аудиторії. Саме він озвучив основні принципи партії, які змінились тільки у тому, що есдеки говорять про себе як про реальну політичну силу, що не лише йде до влади, а вже багато зробила, перебуваючи там. Основне гасло на рекламних бігбордах те саме (“Ми – реалісти і не обіцяємо неможливого. Ми знаємо, що і як треба робити. Разом зможемо зробити більше”).
Серед програмних завдань названо ті, які не встиг виконати парламент і котрі потребують нагального рішення. Наголошується, що партія довела ефективність своєї діяльності, зберегла свої основні ідеологічні принципи, які буде і надалі відстоювати: “У своїй діяльності партія спирається на ідеологію, що витримала іспит історією і довела свою ефективність у швидко мінливому світі” (із передвиборчої програми СДПУ(о)).
Якщо раніше гасла цієї партії були розраховані на реалізацію суто у соціально-економічній та правовій площинах, то тепер з’явилися і гасла культурно-духовного спрямування. Важливе значення для політичної реклами партії мало також гасло про необхідність інтеграції з Європою (основним зображально-звуковим імперативом СДПУ(о), котрий можна було побачити на телеканалі “Інтер”, стала розповідь про соціал-демократичні країни Євросоюзу, що досягли процвітання завдяки соціал-демократії).
Що ж до персоніфікації гасла, про яке уже частково йшлося і яке було дуже популярним під час парламентських перегонів 2002 року, то тут мова йде про створення образу лідера партії, котрий не тільки своїм іменем, справами, діяльністю, але й індивідуальними рисами репрезентує цілу партію. У передвиборчій кампанії 2002 року СДПУ(о) репрезентував Віктор Медведчук, який озвучив на сторінках друкованих ЗМК, на телебаченні та радіо більшість передвиборчих принципів партії. Наприклад, у матеріалі, опублікованому в газеті “День” за 12 лютого 2002 року під назвою “СДПУ(о) за громадське суспільство” В. Медведчук окреслює основні принципи, котрих дотримується партія у своєму ставленні до інших держав та їхніх громадян. Фактично в особі представника цієї партії було висловлене ставлення України та всього українського народу до цього питання, відбулося своєрідне “вербування” електорату, який поділяє погляди СДПУ(о) на зовнішню політику.
Суттєво змінилася і політична реклама СДПУ(о) на телебаченні. Рекламні ролики партії у 2002 році, що демонструвалися телеканалом “Інтер”, можна класифікувати як історично-політичний тип пропаганди. Якщо у 1998 році популізм гасел партії виявлявся і на рівні телереклами (всі пам’ятають лідерів СДПУ(о) на футбольному полі під відому ностальгійну радянську пісню), то в останній передвиборчій кампанії напрям політичної реклами інший – вони вказують на політичний тип партії. Один із її останніх роликів:
“91-й рік – соціал-демократ Леонід Кравчук стає першим президентом України.
94-й рік – Кравчук демократичним шляхом передає владу Леонідові Кучмі.
98-й рік – Віктор Медведчук – ініціатор “оксамитової революції” у Верховній Раді України.
2000-й рік – соціал-демократ Медведчук завдяки своїм політичним здібностям стає першим віце-спікером українського парламенту.
2001-й рік – Віктора Медведчука, талановитого політика, зраджують і підступно відправляють у відставку.
2002-й рік – у нас все попереду”.
Загалом у процесі передвиборчої кампанії СДПУ(о) послуговувалася чотирма типами гасел:
1. Гасла-скандування (мітинги, партійні з’їзди, зібрання), які неодноразово висвітлювались у ЗМК.
1. Гасла-листівки, гасла-плакати та оголошення.
2. Гасла-образи (Медведчук, Кремінь, Кравчук).
3. Гасла-тексти (матеріали у ЗМК).
Ключовими поняттями цих гасел були: розвиток середнього, малого бізнесу, розробка справедливих законів, досвід світової соціал-демократії, співпраця з іншими політичними силами, соціальна допомога кожному, забезпечення молоді освітою, рівність всіх національностей.
У зовсім іншій площині розгорнуто політичний дискурс блоку “Єдність”, назва якого і стала гаслом, ключовим словом політичної самореклами цього блоку. Текстовий формат гасла доповнює візуальний образ (спільне фото представників блоку на листівці – як символ єднання).
Характер політичної реклами блоку, а отже, і його гасел визначається основним завданням, котре потрібно було виконати у процесі передвиборчої кампанії – запам’ятатися якнайбільшій кількості людей. Не демонструючи свої політичні пропозиції і, відповідно, не доводячи їхню політичну перспективність, блок оперує здебільшого одним типом гасла – закликом, розраховуючи на те, що їхній електорат – виборці, які не мають чітких політичних уподобань.
За типом передачі інформації гасла блоку “Єдність” оформилися у вигляді листівок, плакатів та усних закликів на радіо та ТБ. Подамо їх перелік:
• “Єдність найкращих – для блага усіх” (на плакаті Олександр Омельченко та ще три кандидати – Бойко, Матвієнко, Шалімов і Червонописький);
• “В Єдності – наша доля!”, “В Єдності – наша воля!”;
• “В Єдності – переможемо!”,
* “Наша сила у Єдності” (на фото брати Клички, між ними Омельченко);
• “Все що робимо – робимо для України, для майбутнього народу”.
На противагу “Єдності”, блоки Ю. Тимошенко та В. Ющенка майже не послуговуються популістськими гаслами-закликами. І блок В. Ющенка “Наша Україна”, і блок Ю. Тимошенко обрали інший жанр дискурсу – гасло-програму (тобто програму як сукупність гасел-пропозицій). Зрозуміло, що пріоритети у кожного свої. Блок В. Ющенка виніс ключовим своїм поняттям слово “людина” (“Нашою найвищою цінністю є людина”). Крім того, робиться акцент на попередніх досягненнях В. Ющенка, що знайшло своє відображення у гаслі: “Ми зробили це рік тому – ми відстоїмо інтереси простої людини знову”. Апелювання програми Ющенка до якнайширшої аудиторії відбувається не шляхом загальних обіцянок, а через урахування у програмі інтересів різних груп населення і проблем різних сфер українського економіко-політичного життя. Гасла з програми В. Ющенка:
• Добробут кожного українця для нас є запорукою процвітання держави.
• Свобода приватної ініціативи є головною передумовою достатку українців. Ми дамо можливість кожному реалізувати свої здібності для забезпечення гідного рівня життя.
• Ми побудуємо країну достойних громадян та вільних особистостей.
• Ми доб’ємося, щоб моральність політики стала не гаслом, а справою честі та принципом нової влади.
• Ми побудуємо європейську країну, інтегровану в світ.
• Ми гарантуємо відповідність наших дій проголошеним принципам.
• Чесність – ми обстоюємо порядність, єдність слова і діла у політиці та доброчесність державних службовців.
• Відкритість – ми оприлюднюємо свої політичні наміри, залучаємо інші політичні сили та широкі кола громадськості до вироблення і втілення прозорої політики в державі.
• Відповідальність – ми відповідаємо перед народом України за наслідки реалізації своєї програми.
• Нашою метою є побудова професійної та патріотичної влади.
Ключовими поняттями гасел блоку В. Ющенка, як бачимо, є: моральність влади і політики, людина – найбільша цінність, інтеграція у світову спільноту; чесність, відкритість, відповідальність – принципи блоку.
Інші пріоритети у блоку Ю. Тимошенко. На перший план програми блок висунув гасло: “Наш основний закон – Воля до справедливості”, на якому ґрунтуються всі основні принципи програми. Як і в “Нашої України”, гасла циркулюють у сферах економіки (“Розірвемо фінансовий зв’язок влади і капіталу”, “Закріпимо власність держави на володіння природними монополіями й об’єктами стратегічного значення”, “Перевіримо законність приватизації та проведемо інвентаризацію державної власності”, “Земля буде належати тільки громадянам України, які живуть і працюють на ній”), права (“Звіримо законодавчу базу України з вищими духовними цінностями”, “Зробимо правосуддя доступним для всіх громадян: скасуємо судове мито та запровадимо інститут безкоштовних державних адвокатів для тих, хто цього потребує”, Переглянемо законність та адекватність кримінального покарання”, “Запровадимо суд присяжних”), культури (“Подолаємо свідомо створену несправедливість, яка полягає у фактичній нерівності дітей від народження щодо можливостей формування їхньої особистості”), освіти (“Запровадимо добровільну духовну освіту в школі”, “Забезпечимо школярам справжню правову освіту”, “Організуємо ефективну систему навчання людей тому, як здійснювати владу”), інформації (“ЗМК не можуть бути тільки бізнесом. Введемо новий розділ Конституції, який народить реальну свободу слова”), у соціальній сфері (“Кожна людина отримає комфортабельне житло, повноцінне харчування, транспортні засоби, предмети побуту не під кінець життя, а в молодості – за рахунок підвищення оплати праці та відновлення всеохоплюючого довгострокового пільгового кредитування населення”, “Гарантуємо молоді забезпечення першого робочого місця”) тощо. Починається програма закликом до духовного відродження (“Наша мета – зробити пріоритетом розвиток духовності”). Не останнє місце займає і проблема боротьби з державним рекетом (“Подолаємо державний рекет”, “Земля буде належати тільки громадянам України”). Але, на відміну від В. Ющенка, Ю. Тимошенко має у своєму арсеналі й суто емоційні гасла-заклики (наприклад: “Хто любить мене – за мною!”). Активно використовує блок і гасло-символ, тобто образ самої Ю. Тимошенко як політика, як мужньої вольової жінки.
Ключовими поняттями гасел блоку Ю. Тимошенко є: 1. Земля громадянам України. 2. Малий бізнес. 3. Розрив фінансового зв’язку влади і капіталу. 4. Орієнтація на ЄС. 5. Незалежний суд. 6. Звірення законодавчої бази та духовних цінностей. 7. Рівний доступ до освіти, охорони здоров’я. 8. Житло, харчування, транспорт. 9. Система надомних робіт. 10. Конкурентно спроможна зброя.
Підсумовуючи, окреслимо значення гасла у політичному дискурсі. Складність діалогу “політична сила – суспільство” визначається багатьма моментами: втомленістю суспільства від великого, одноманітного потоку політичної інформації (особливо під час виборів); сформованою за довгі роки невиконання обіцянок недовірою громадськості; жорсткою політичною конкуренцією (наша багатопартійність хибує на одноманітність програм).
Усе це спонукає до пошуку нових жанрових форм вираження політичних поглядів. Сьогодні українські політичні сили мають бути небагатослівними, переконливими та індивідуально-вираженими. У цьому їм може допомогти гасло як жанр політично-громадського заклику, але тільки в тому разі, якщо воно:
• буде коротке, бажано інформаційно-емоційне;
• доповнюватиметься візуальним додатком (фото, малюнок, графіті);
• окреслюватиме основну думку, завдання, переконання політичної партії;
• гармоніюватиме з тим лідером, який його озвучує;
• повторюватиметься у всіх ЗМК, трансформованим, проте впізнанним.
Політичне гасло – це концентрована політична ідея. Розгалуженість сфери політичної реалізації (економіка, політика і т. д.) позначається на тематичному розмаїтті жанру. Так само різноманітні функції гасла: пропонувати, закликати, запевняти, переконувати, інформувати. Різними є й напрямки звертання гасла: до окремої людини (індивіда), до спільноти (суспільства, суспільної групи, визначеної, вузької аудиторії). Усе це сприяє розвитку гасла як жанру, що акумулює на собі зміни суспільно-політичного життя.
- Розділ 1. Методологічні та теоретичні засади аналізу дискурсу
- Теоретичні передумови виникнення дискурсології як науки
- Аналіз дискурсу як основний методологічний інструмент нової наукової парадигми
- 1.3. Сучасні методи дослідження
- 1.4. Дискурс у комунікативному середовищі
- 1.4.1. Комунікативна природа дискурсу
- 1.4.2. Дискурс як породження реальної комунікації
- 1.4.2.1. Визначальні чинники дискурсотворення
- 1.4.2.2. Основні дискурс-моделі
- 1.4.2.3. Комунікативно зумовлені види дискурсу
- 1.5. Значення та співвідношення понять “текст” і “дискурс”
- 1.5.1. Текст як елементарна одиниця дискурсу
- 1.5.2. Диференційні ознаки та межі тексту
- 1.5.3. Теоретичне трактування понять “текст” і “дискурс”, “дискурс” і “мовлення”
- 1.5.4. Основні лінгвістичні категорії дискурсу як “тексту в ситуації”
- 1.6. Висновки до першого розділу
- Розділ 2. Прагматико-семантична організація дискурсу
- 2.1. Прагматика дискурсу
- 2.1.1. Сутність концепції прагматики дискурсу
- 2.1.2. Втілення комунікативної інтенції у дискурсі
- 2.1.3. Прагматично детерміновані характеристики учасників дискурсу
- 2.1.4. Засоби прагматичної організації дискурсу
- 2.1.5. Прагматична структура дискурсу
- 2.1.6. Дискурс як прагматична модель дійсності
- Характерні ознаки моделі віртуальної реальності*.
- Актуальна
- Дискурсивні модел
- Реальност
- Регулятивна
- Ілюзорна
- 2.1.7. Дискурсні можливості мовної особистості та прагматичні стратегії їхньої реалізації
- Форматор рефлексії (Юлія Мостова)
- 2.1.8. Аргументація як засіб відтворення ментальної моделі дійсності та метод досягнення прагматичних цілей дискурсу
- Дискусія
- 2.2. Семантика дискурсу
- 2.2.1. Розвиток теорії семантики: від значення слова до значення дискурсу
- 2.2.2. Семантичні механізми породження дискурсу
- 2.2.3. Змістове поле дискурсу
- 2.2.4. Дискурсивні моделі як відображення семантичних модусів реальності
- 2.2.5. Семантичне розгортання дискурсу
- 2.2.6. Функціонально-семантичні категорії дискурсу
- 2.2.8. Евалюативність дискурсу: семантична актуалізація оцінності та ціннісні домінанти
- 1. Автор-спостерігач 2. Коментатор
- 2.3. Висновки до другого розділу
- Розділ 3. Мовна репрезентація дискурсу (лінгвістичні особливості та жанрові форми політичного дискурсу у сучасному інформаційному просторі України)
- Політична мова як відображення політичної діяльності
- 3.1.1. Основні підходи до аналізу мовної репрезентації політичної діяльності
- 3.1.2. Мовне втілення теми у політичному дискурсі
- 3.1.3. Мовна опозиція як дискурсивний чинник
- 3.1.4. Лексико-фразеологічна характеристика сучасного політичного дискурсу
- 3.1.5. Неоднозначність та езотеричність політичного мовлення
- З містова невизначеність
- 3.1.6. Молодіжний тезаурус політичного дискурсу
- Поняття “політика”.
- Комунікативна цінність (частотність уживання) запропонованих політичних понять у середовищі студентської молоді.
- 3.1.7. Новий стилістичний канон у мові політики
- 3.2. Жанрова палітра сучасної політичної преси
- 3.2.1. Дискурсні можливості та особливості інтерв’ю з політиком
- 1. За характером інформації:
- 2. За типом інтеракції:
- 3. За фактуально-часовою спрямованістю:
- 4. За типом комунікативної стратегії:
- 3.2.2. Гасло як жанр у функціональній структурі жанрового політичного простору в період передвиборчих кампаній
- 3.2.3. Сучасний політичний фольклор
- 3.3. Висновки до третього розділу
- Висновки
- Список використаних джерел