Характерні ознаки моделі віртуальної реальності*.
Модальні оператори | Невизначеності | Різноманітні квантори (у тому числі категоричні) |
Публікація 1. | Публікація 1. | Публікація 1. |
• Можливо, колеги, які залишилися на волі, продовжують справу страченого товариша. | • Якщо не брати до уваги відверто піарну заяву вже фактично не-існуючої японської “Чер-воної армії” . |
|
• Ким би не були терористи-самогубці, але вони повинні були знати всі технічні характерис-тики літака. | • Це, певне, най-зухваліший терористич-ний акт, який коли-небудь було здійснено за світову історію. | • Ні ФБР, ні тим більше ЦРУ з його 30-мільярдним річним бюд-жетом, великими штаба-ми та інформаторами у всіх куточках світу нічого не знали про під-готовку замаху. |
• Але означає, що баки машин були макси-мально заповнені авіа-пальним. |
|
|
* На матеріалах: “Хто це зробив?” (Україна молода. – 2001. – 13 вересня); “Terror – значить жах” (Товариш. – 2001. – 13 вересня); “Світ на межі. А Україна з краю?” (Слово Батьківщини. – 2001. – 21 вересня).
Продовження табл. 2.1
Модальні оператори | Невизначеності | Різноманітні квантори (в тому числі категоричні) |
Публікація 2.
| Публікація 2. | Публікація 2. |
• Можливо, його збили сили ППО після того, як стало відомо, що за його штурвалом опинився пілот-камікадзе. | • За різними оцінками, в приміщенні комплексу було від 25 до 60 тисяч осіб. | • На борту всіх цих авіа-лайнерів, виходячи з усього захоплених теро-ристами-самогубцями, було, щонайменше, 266 осіб. |
• Вітчизняні та зарубіжні ЗМІ уже встиг-ли порівняти (напевно, під враженням від но-вого американського ху-дожнього фільму) події 11 вересня з атакою на Перл-Харбор. | • Усього ж, за різними повідомленнями, терорис-ти-самогубці захопили від 5 до 11 літаків. • За деякими даними, атака з повітря супро-воджувалася підриванням і наземних вибухових пристроїв. | • Зовсім неадекватне порівняння. |
Публікація 3. | Публікація 3. | Публікація 3. |
• Генеральний прокурор Сполучених Штатів Джон Ешкрафт висловлює при-пущення, що це може бути лише початком терору. • ...і хоча головним підозрюваним зали-шається Усама бен Ладен, американська місія зай-мається пошуками й інших терористів, котрі, можливо, причетні до подій.
| • Усе говорить про тривалі й добре спла-новані дії, що можуть мати яке завгодно про-довження. • У понеділок президент Буш зазначив, що анти-терористична кампанія відбудеться будь-якою ціною... • Іран відмовився підтримувати будь-які військові акції Сполу-чених Штатів. • .. не зважаючи на бодай якусь активність | • Усе говорить про тривалі й добре спла-новані дії. • Акції окремих компаній впали в ціні до тієї відмітки, до якої вони не падали ще ніколи. • Поки що жодна ін-формація не доводилася до відома широкої гро-мадськості • Маленькі країни зіщулилися в очікуванні неминучих наслідків, які не обійдуть нікого. • Більшість наших спів-вітчизників виправдовує свою бездіяльність, аполі-тичність думкою “від мо-го голосу нічого не залежить”. |
Ці публікації мають вигляд невеличкого дослідження, де в логічній послідовності викладені міркування автора: його версії, припущення. Взагалі можливість використання моделі віртуальної реальності – дуже цінна для журналістів, особливо при викладі фактів з багатьма невідомими. Ця модель лежить в основі більшості аналітично-прогностичних матеріалів, в яких висвітлено проблеми зовнішньої та внутрішньої політики.
Якщо ж статті аналітично-прогностичного плану характеризуються високим ступенем прояву авторської позиції – через оцінку та різні емоційні стани, то в такому разі можна говорити про ще один різновид реальної моделі – оптативну. За цією моделлю формуються переважно власне публіцистичні матеріали, статті-роздуми, критичні статті, нариси тощо.
Обов’язковою рисою оптативного різновиду реальної моделі є наявність операторів типу бажано, треба, не можна, добре б, погано (що), у тому числі й дієслівних: хотіти, надавати перевагу, любити, сумніватися, побоюватись, переживати, вірити, бути впевненим і т. д. Наприклад: “Якщо повертатися до проблеми Афганістану, то для мене не буде несподіванкою, якщо США та їхнім союзникам вдасться усунути існуючий режим... Якщо Америка проведе глибший аналіз тієї ситуації і зробить відповідні висновки, то, я переконаний, їй вдасться нейтралізувати методи боротьби лідера терористичної групи... Тож не сумніваюсь, що центральною проблемою для арабського світу наразі є розв’язання питання взаємин між палестинцями й ізраїльтянами... Якщо це питання буде розв’язане з допомогою США, то це змінить взаємини між країнами ісламського світу й США, якщо ж воно не буде вирішене, то боюся, що коаліція США і союзників зіткнуться із труднощами... при остаточному розв’язанні питання самого Афганістану... Україна долучилась у рамках Об’єднаних Націй до низки заходів, що їх США і союзники вимагали від ООН. Однак не відчувається, щоб Україна самостійно робила ці рішення... Це мене турбує, тому що інтереси Росії є іншими, ніж українські” (Плав’юк М. Терор і глобалізм: час осмислення // Українське слово. – 2001. – 11-17 жовтня).
Для останньої з різновидів реальної моделі – ілюзорної – характерні вислови типу здається, неначе, нібито, начебто, немов, що використовуються тоді, коли ситуація-прототип недостатньо чітко сприйнята мовцем. Сюди ж відносимо і ненавмисну неправду, зумовлену тим же фактором. Наприклад: “Хоча людство, здається, повертається до звичного життя з усіма його попередніми ознаками... складається враження, що 11-е вересня стало навіть іще більшою поразкою тих, хто вважає себе геостратегами, аніж 1 вересня 1939-го... Моментально було призначено винного в диких терактах – Усаму бен Ладена, який нібито переховується в стані афганських талібів... Начебто з утратою противаги у вигляді Радянського Союзу США втратили й мотивацію для стримування... Схоже, розуміння цього є в лідерів багатьох країн, що висловили солідарність з народом Сполучених Штатів” (Зам’ятін В. Бумеранг терору // День. – 2001. – 21 вересня).
Через розходження в індивідуальних сприйняттях, реальних моделей тієї ж ситуації – версій – може бути стільки ж, скільки мовців.
У дискурсі, створеному на основі моделі-реалії, мовець може виступати пасивним спостерігачем або активним учасником описуваних ним подій, може викладати інформацію зі слів іншого, з посиланням або без посилання на нього (причому модель, яку повідомлятиме введений автором у дискурс оповідач, не обов’язково повинна бути реальною).
Своє “я” мовець може цілком залишити за кадром, наприклад: “Минула десята, депутати зайшли у зал засідань...”. Чи: “Минула десята, депутати вже, напевно, зайшли у зал засідань...”. Якщо мовець є (чи уявляє себе) активним учасником подій, що описуються, то він уводить власну копію у вигляді займенника “я”: “Минула десята, я зайшов у зал засідань...”.
Активне включення у журналістський матеріал займенника “я” характерне для більшості репортажів. Так, наприклад, у публікації “Нова ера: шокуючий початок” (День. – 2001. – 13 вересня) автор, Джеймс Мейс, саме за допомогою власного “я” показує весь жах того трагічного дня. Читач бачить картину краху будівель-велетнів Міжнародного торговельного центру очима журналіста (до того ж людини, яка там жила і працювала) і ніби читає його думки: “Я ввімкнув телевізор... Знову і знову я бачив на екрані, як два літаки врізаються у вежі-близнюки Міжнародного торгового центру. Люди висовувалися з вікон, волаючи про допомогу. Потім одна за одною вежі обрушилися, хоронячи під собою цих нещасних. Я був у шоці”. Читач знаходить у словах журналіста безліч відтінків власних почуттів, що веде до повного взаєморозуміння. У ьому матеріалі немовби імітується процес обговорення трагедії, зокрема монолог дного зі співбесідників.
Іноді мовець викладає інформацію про реальність зі слів іншої особи чи іншого джерела, з посиланням або без посилання на нього. Тоді він змушений увести в дискурс особливий актант – копію джерела, за якою він буде йти так само, як йшов за ведучою його ситуацією. Та модель, про яку інформує джерело уже не обов’язково буде реальною (вона може бути вигаданою). Реальність для мовця закінчується на моменті введення актанта-оповідача; можна сказати, що далі (у лапках) йде диктальна копія моделі, створеної оповідачем; наприклад: “Один із депутатів повідомив, що на засіданні комісії “було вирішено відкласти розгляд цього питання, оскільки…”…” (ця конструкція містить копію мови, що належить іншій особі).
Другий вид прагматичних моделей дискурсу – квазіреальна модель – створюється за принципом моделі-реалії і формально майже не відрізняється від неї. Це – ігрова модель, “переодягнена” у ділову. Вона може бути абсолютною вигадкою, створеною в уяві автора тексту за подобою реальної моделі. Основна відмінність квазіреальної моделі від реальної полягає у тому, що її побудову визначає не реальність, а сам мовець. Матеріалом для побудови квазіреальної моделі є копії реальних моделей. Беручи за основу моделі-реалії, мовець на власний розсуд змінює та комбінує їх, часто створюючи зміст, який не відповідає ні актуальній, ні віртуальній дійсності (рис. 2.2).
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
Рис. 2.2. Дискурсивна квазіреальна модель.
Серед різновидів цього типу прагматичної організації дискурсу – правдоподібна модель (категорична за характером настільки, що її зміст може виглядати як повідомлення), експериментальна (мисленнєвий експеримент, побудований на довільних припущеннях), експресивна (мовець описує світ у тій тональності й тими засобами, які сам вибирає, виражаючи при цьому свій психологічний етан) та імпресивна модель (результат пережитих реально подій, інтерпретованих автором). Загалом ці види моделей дискурсу не притаманні жанровій палітрі сучасної преси (вони побутують переважно у сфері художньої літератури), тож докладний аналіз їх виходить за межі нашого дослідження.
Реальна та квазіреальна семантичні моделі дискурсу виступають основним матеріалом для побудови третього виду моделей дискурсу, який визначається як модель-метаморфоза (також характерна для художньої літератури). Крайні підтипи цієї моделі – ірреальна модель (фантасмагорія) й абсурд (будується усупереч логіці) – визрівають у надрах парадоксальної моделі, реальність в якій формулюється так, що виглядає реальною і нереальною водночас.
СПІЛЬНЕ ДЛЯ ВСІХ МОДЕЛЕЙ ВІДМІННІ РИСИ
Логіка обставин, закономірностей Осмислення інформації
- Розділ 1. Методологічні та теоретичні засади аналізу дискурсу
- Теоретичні передумови виникнення дискурсології як науки
- Аналіз дискурсу як основний методологічний інструмент нової наукової парадигми
- 1.3. Сучасні методи дослідження
- 1.4. Дискурс у комунікативному середовищі
- 1.4.1. Комунікативна природа дискурсу
- 1.4.2. Дискурс як породження реальної комунікації
- 1.4.2.1. Визначальні чинники дискурсотворення
- 1.4.2.2. Основні дискурс-моделі
- 1.4.2.3. Комунікативно зумовлені види дискурсу
- 1.5. Значення та співвідношення понять “текст” і “дискурс”
- 1.5.1. Текст як елементарна одиниця дискурсу
- 1.5.2. Диференційні ознаки та межі тексту
- 1.5.3. Теоретичне трактування понять “текст” і “дискурс”, “дискурс” і “мовлення”
- 1.5.4. Основні лінгвістичні категорії дискурсу як “тексту в ситуації”
- 1.6. Висновки до першого розділу
- Розділ 2. Прагматико-семантична організація дискурсу
- 2.1. Прагматика дискурсу
- 2.1.1. Сутність концепції прагматики дискурсу
- 2.1.2. Втілення комунікативної інтенції у дискурсі
- 2.1.3. Прагматично детерміновані характеристики учасників дискурсу
- 2.1.4. Засоби прагматичної організації дискурсу
- 2.1.5. Прагматична структура дискурсу
- 2.1.6. Дискурс як прагматична модель дійсності
- Характерні ознаки моделі віртуальної реальності*.
- Актуальна
- Дискурсивні модел
- Реальност
- Регулятивна
- Ілюзорна
- 2.1.7. Дискурсні можливості мовної особистості та прагматичні стратегії їхньої реалізації
- Форматор рефлексії (Юлія Мостова)
- 2.1.8. Аргументація як засіб відтворення ментальної моделі дійсності та метод досягнення прагматичних цілей дискурсу
- Дискусія
- 2.2. Семантика дискурсу
- 2.2.1. Розвиток теорії семантики: від значення слова до значення дискурсу
- 2.2.2. Семантичні механізми породження дискурсу
- 2.2.3. Змістове поле дискурсу
- 2.2.4. Дискурсивні моделі як відображення семантичних модусів реальності
- 2.2.5. Семантичне розгортання дискурсу
- 2.2.6. Функціонально-семантичні категорії дискурсу
- 2.2.8. Евалюативність дискурсу: семантична актуалізація оцінності та ціннісні домінанти
- 1. Автор-спостерігач 2. Коментатор
- 2.3. Висновки до другого розділу
- Розділ 3. Мовна репрезентація дискурсу (лінгвістичні особливості та жанрові форми політичного дискурсу у сучасному інформаційному просторі України)
- Політична мова як відображення політичної діяльності
- 3.1.1. Основні підходи до аналізу мовної репрезентації політичної діяльності
- 3.1.2. Мовне втілення теми у політичному дискурсі
- 3.1.3. Мовна опозиція як дискурсивний чинник
- 3.1.4. Лексико-фразеологічна характеристика сучасного політичного дискурсу
- 3.1.5. Неоднозначність та езотеричність політичного мовлення
- З містова невизначеність
- 3.1.6. Молодіжний тезаурус політичного дискурсу
- Поняття “політика”.
- Комунікативна цінність (частотність уживання) запропонованих політичних понять у середовищі студентської молоді.
- 3.1.7. Новий стилістичний канон у мові політики
- 3.2. Жанрова палітра сучасної політичної преси
- 3.2.1. Дискурсні можливості та особливості інтерв’ю з політиком
- 1. За характером інформації:
- 2. За типом інтеракції:
- 3. За фактуально-часовою спрямованістю:
- 4. За типом комунікативної стратегії:
- 3.2.2. Гасло як жанр у функціональній структурі жанрового політичного простору в період передвиборчих кампаній
- 3.2.3. Сучасний політичний фольклор
- 3.3. Висновки до третього розділу
- Висновки
- Список використаних джерел