logo
Серажим К

Характерні ознаки моделі віртуальної реальності*.

Модальні оператори

Невизначеності

Різноманітні квантори

(у тому числі категоричні)

Публікація 1.

Публікація 1.

Публікація 1.

Можливо, колеги, які залишилися на волі, продовжують справу страченого товариша.

• Якщо не брати до уваги відверто піарну заяву вже фактично не-існуючої японської “Чер-воної армії” .

  1. До цього часу ніх-то не взяв на себе відпо-відальність за замах.

• Ким би не були терористи-самогубці, але вони повинні були знати всі технічні характерис-тики літака.

• Це, певне, най-зухваліший терористич-ний акт, який коли-небудь було здійснено за світову історію.

• Ні ФБР, ні тим більше ЦРУ з його 30-мільярдним річним бюд-жетом, великими штаба-ми та інформаторами у всіх куточках світу нічого не знали про під-готовку замаху.

• Але означає, що баки машин були макси-мально заповнені авіа-пальним.

  1. ..не отримали жод-ного сигналу про можливий замах.

* На матеріалах: “Хто це зробив?” (Україна молода. – 2001. – 13 вересня); “Terror – значить жах” (Товариш. – 2001. – 13 вересня); “Світ на межі. А Україна з краю?” (Слово Батьківщини. – 2001. – 21 вересня).

Продовження табл. 2.1

Модальні оператори

Невизначеності

Різноманітні квантори

(в тому числі категоричні)

Публікація 2.

Публікація 2.

Публікація 2.

Можливо, його збили сили ППО після того, як стало відомо, що за його штурвалом опинився пілот-камікадзе.

За різними оцінками, в приміщенні комплексу було від 25 до 60 тисяч осіб.

• На борту всіх цих авіа-лайнерів, виходячи з усього захоплених теро-ристами-самогубцями, було, щонайменше, 266 осіб.

• Вітчизняні та зарубіжні ЗМІ уже встиг-ли порівняти (напевно, під враженням від но-вого американського ху-дожнього фільму) події 11 вересня з атакою на Перл-Харбор.

• Усього ж, за різними повідомленнями, терорис-ти-самогубці захопили від 5 до 11 літаків.

За деякими даними, атака з повітря супро-воджувалася підриванням і наземних вибухових пристроїв.

Зовсім неадекватне порівняння.

Публікація 3.

Публікація 3.

Публікація 3.

• Генеральний прокурор Сполучених Штатів Джон Ешкрафт висловлює при-пущення, що це може бути лише початком терору.

• ...і хоча головним підозрюваним зали-шається Усама бен Ладен, американська місія зай-мається пошуками й інших терористів, котрі, можливо, причетні до подій.

• Усе говорить про тривалі й добре спла-новані дії, що можуть мати яке завгодно про-довження.

• У понеділок президент Буш зазначив, що анти-терористична кампанія відбудеться будь-якою ціною...

• Іран відмовився підтримувати будь-які військові акції Сполу-чених Штатів.

• .. не зважаючи на бодай якусь активність

Усе говорить про тривалі й добре спла-новані дії.

• Акції окремих компаній впали в ціні до тієї відмітки, до якої вони не падали ще ніколи.

• Поки що жодна ін-формація не доводилася до відома широкої гро-мадськості

• Маленькі країни зіщулилися в очікуванні неминучих наслідків, які не обійдуть нікого.

• Більшість наших спів-вітчизників виправдовує свою бездіяльність, аполі-тичність думкою “від мо-го голосу нічого не залежить”.

Ці публікації мають вигляд невеличкого дослідження, де в логічній послідовності викладені міркування автора: його версії, припущення. Взагалі можливість використання моделі віртуальної реальності – дуже цінна для журналістів, особ­ливо при викладі фактів з багатьма невідомими. Ця модель лежить в основі більшості аналітично-прогностичних матері­алів, в яких висвітлено проблеми зовнішньої та внутрішньої політики.

Якщо ж статті аналітично-прогностичного плану ха­рактеризуються високим ступенем прояву авторської по­зиції – через оцінку та різні емоційні стани, то в такому разі можна говорити про ще один різновид реальної моде­лі – оптативну. За цією моделлю формуються переважно власне публіцистичні матеріали, статті-роздуми, критичні статті, нариси тощо.

Обов’язковою рисою оптативного різновиду реальної моде­лі є наявність опе­раторів типу бажано, треба, не можна, добре б, погано (що), у тому числі й дієслівних: хотіти, надавати перевагу, люби­ти, сумніватися, побоюватись, переживати, вірити, бути впе­вненим і т. д. Наприклад: “Якщо повертатися до проблеми Афганістану, то для мене не буде несподіванкою, якщо США та їхнім союзникам вдасться усунути існуючий режим... Якщо Америка проведе глибший аналіз тієї ситуації і зробить від­повідні висновки, то, я переконаний, їй вдасться нейтралізу­вати методи боротьби лідера терористичної групи... Тож не сумніваюсь, що центральною проблемою для арабсько­го світу наразі є розв’язання питання взаємин між палестинцями й ізраїльтянами... Якщо це питання буде розв’я­зане з допомогою США, то це змінить взаємини між країнами ісламського світу й США, якщо ж воно не буде вирішене, то боюся, що коаліція США і союзників зіткнуть­ся із труднощами... при остаточному розв’язанні питання самого Афганістану... Україна долучилась у рамках Об­єднаних Націй до низки заходів, що їх США і союзники ви­магали від ООН. Однак не відчувається, щоб Україна само­стійно робила ці рішення... Це мене турбує, тому що інтереси Росії є іншими, ніж українські” (Плав’юк М. Терор і глобалізм: час осмислення // Українське слово. – 2001. – 11-17 жовтня).

Для останньої з різновидів реальної моделі – ілюзор­ної – характерні вислови типу здається, неначе, нібито, на­чебто, немов, що використовуються тоді, коли ситуація-про­тотип недостатньо чітко сприйнята мовцем. Сюди ж відносимо і ненавмисну неправду, зумовлену тим же факто­ром. Наприклад: “Хоча людство, здається, повертається до звичного життя з усіма його попередніми ознаками... складається враження, що 11-е вересня стало навіть іще більшою поразкою тих, хто вважає себе геостратегами, аніж 1 верес­ня 1939-го... Моментально було призначено винного в диких терактахУсаму бен Ладена, який нібито переховується в стані афганських талібів... Начебто з утратою противаги у вигляді Радянського Союзу США втратили й мотивацію для стримування... Схоже, розуміння цього є в лідерів багатьох країн, що висловили солідарність з народом Сполучених Шта­тів” (Зам’ятін В. Бумеранг терору // День. – 2001. – 21 верес­ня).

Через розходження в індивідуальних сприйняттях, реа­льних моделей тієї ж ситуації – версій – може бути стільки ж, скільки мовців.

У дискурсі, створеному на основі моделі-реалії, мовець може виступати пасивним спостерігачем або активним учас­ником описуваних ним подій, може викладати інформацію зі слів іншого, з посиланням або без посилання на нього (при­чому модель, яку повідомлятиме введений автором у дискурс оповідач, не обов’язково повинна бути реальною).

Своє “я” мовець може цілком залишити за кадром, на­приклад: “Минула десята, депутати зайшли у зал засідань...”. Чи: “Минула десята, депутати вже, напевно, зайшли у зал за­сідань...”. Якщо мовець є (чи уявляє себе) активним учасни­ком подій, що описуються, то він уводить власну копію у ви­гляді займенника “я”: “Минула десята, я зайшов у зал засідань...”.

Активне включення у журналістський матеріал займен­ника “я” характерне для більшості репортажів. Так, напри­клад, у публікації “Нова ера: шокуючий початок” (День. – 2001. – 13 вересня) автор, Джеймс Мейс, саме за допомогою власного “я” показує весь жах того трагічного дня. Читач бачить картину краху будівель-велетнів Міжнародного тор­говельного центру очима журналіста (до того ж людини, яка там жила і працювала) і ніби читає його думки: “Я ввімкнув теле­візор... Знову і знову я бачив на екрані, як два літаки врізають­ся у вежі-близнюки Міжнародного торгового центру. Люди висовувалися з вікон, волаючи про допомогу. Потім одна за од­ною вежі обрушилися, хоронячи під собою цих нещасних. Я був у шоці”. Читач знаходить у словах журналіста безліч відтін­ків власних почуттів, що веде до по­вного взаєморозуміння. У ьому матеріалі немовби імі­тується процес обговорення трагедії, зокрема монолог дного зі співбесідників.

Іноді мовець викладає інформацію про реальність зі слів іншої особи чи іншого джерела, з посиланням або без поси­лання на нього. Тоді він змушений увести в дискурс особли­вий актант – копію джерела, за якою він буде йти так само, як йшов за ведучою його ситуацією. Та модель, про яку інфо­рмує джерело уже не обов’язково буде реальною (вона може бути вигаданою). Реальність для мовця закінчується на моме­нті введення актанта-оповідача; можна сказати, що далі (у лапках) йде диктальна копія моделі, створеної оповідачем; наприклад: “Один із депутатів повідомив, що на засіданні ко­місії “було вирішено відкласти розгляд цього питання, оскіль­ки…”…” (ця конструкція містить копію мови, що належить ін­шій особі).

Другий вид прагматичних моделей дискурсу – квазіреальна модель – створюється за принципом моделі-реалії і фо­рмально майже не відрізняється від неї. Це – ігрова модель, “переодягнена” у ділову. Вона може бути абсолютною вигад­кою, створеною в уяві автора тексту за подобою реальної моделі. Основна відмінність квазіреальної моделі від реаль­ної полягає у тому, що її побудову визначає не реальність, а сам мовець. Матеріалом для побудови квазіреальної моделі є копії реальних моделей. Беручи за основу моделі-реалії, мо­вець на власний розсуд змінює та комбінує їх, часто створю­ючи зміст, який не відповідає ні актуальній, ні віртуальній дій­сності (рис. 2.2).

— — — — — — — — — — — — — — — — — — — —

Рис. 2.2. Дискурсивна квазіреальна модель.

Серед різновидів цього типу прагматичної організації диску­рсу – правдоподібна модель (категорична за характером настіль­ки, що її зміст може виглядати як повідомлення), експерименталь­на (мисленнєвий експеримент, побудований на довільних припущеннях), експресивна (мовець описує світ у тій тона­льності й тими засобами, які сам вибирає, виражаючи при цьому свій психологічний етан) та імпресивна модель (результат пережи­тих реально подій, інтерпретованих автором). Загалом ці види моделей дискурсу не притаманні жанровій палітрі сучасної преси (вони побутують переважно у сфері художньої літератури), тож докладний аналіз їх виходить за межі нашого дослідження.

Реальна та квазіреальна семантичні моделі дискурсу висту­пають основним матеріалом для побудови третього виду моделей дискурсу, який визначається як модель-метаморфоза (також характер­на для художньої літератури). Крайні підтипи цієї моделі – ірреальна модель (фантасмагорія) й абсурд (будується усупереч логіці) – ви­зрівають у надрах парадоксальної моделі, реальність в якій фор­мулюється так, що виглядає реальною і нереальною водночас.

СПІЛЬНЕ ДЛЯ ВСІХ МОДЕЛЕЙ ВІДМІННІ РИСИ

Логіка обставин, закономірностей

Осмислення інформації