3.2. Жанрова палітра сучасної політичної преси
Принципові зміни, що відбулися у сформованій за роки тоталітаризму системі організації ЗМК, вплинули і на наявну досі класифікацію жанрів. Суттєво посилився процес розмивання жанрових меж, що, як вказували деякі радянські дослідники [226], почався ще із середині 1970-х років. Будучи об’єктивним результатом дедалі складніших взаємин людини із навколишнім світом, ця дифузія жанрів не тільки сприяє їхньому взаємозбагаченню (через взаємопроникнення елементів одних жанрів в інші), а й певною мірою зумовлює появу нових жанрів (журналістське розслідування, сповідь, версія, бесіда, прес-реліз, а також колонка – специфічний жанр, що увібрав у себе риси коментаря, есе, фейлетону). Внаслідок розмивання жанрових меж деякі жанри – звіт, інтерв’ю, кореспонденція, репортаж – уже припинили жорстко атрибутуватися як суто інформаційні чи аналітичні [240] (так, скажімо, інтерв’ю, захопивши значеннєві простори нарису, перестало бути тільки новиною з перших вуст – на перший план вийшов безсумнівний інтерес до особистості співрозмовника). Водночас відбулася переоцінка жанрових цінностей: одні жанри практично зникли з газетних шпальт (нарис, фейлетон, передова стаття, огляд преси), інші, навпаки, перейшли у розряд найчастіше використовуваних журналістами (інтерв’ю, коментар). Невід’ємною прикметою жанрового наповнення більшості періодичних видань стали піарівські та рекламні тексти.
Виходячи з того, що жанр – це, по-перше, специфічний спосіб відображення дійсності, а по-друге, специфічний спосіб її аналізу (інакше кажучи, публіцистичний жанр – це відносно стійка структурно-змістова організація тексту, зумовлена своєрідним відображенням дійсності та характером ставлення до неї автора), а також із того, що будь-який журналістський текст неодмінно складається з трьох основних компонентів: а) повідомлення про новину або проблему; б) фрагментарне або докладне осмислення ситуації; в) прийоми емоційного впливу на аудиторію (на логіко-понятійному або поняттєво-образному рівні), – усі тексти, що з’являються у сучасній пресі, можна класифікувати на:
1) оперативно-інформаційні (замітка у всіх її різновидах); 2) оперативно-дослідницькі (інтерв’ю, репортажі, звіти); 3) дослідницько-інформаційні (кореспонденція, коментар, колонка, рецензія); 4) дослідницькі (стаття, лист, огляд); 5) дослідницько-образні або художньо-публіцистичні (нарис, есе, портрет, фейлетон, памфлет).
Водночас ми не можемо не погодитися і з іншою класифікацією жанрів, яку наводить В. Шкляр [72]. Підставами поділу є: об’єкт відображення; призначення виступу; масштаб охоплення дійсності, масштаб узагальнення; особливості літературно-стилістичних засобів. Таким чином, система жанрів представлена такими групами: інформаційно-публіцистичні (замітка, репортаж, інтерв’ю, звіт); аналітично-публіцистичні (кореспонденція, стаття, рецензія, огляд, огляд преси, коментар, лист); художньо-публіцистичні (нарис, фейлетон, памфлет, етюд, есе).
Жанрова палітра сучасного українського політичного дискурсу настільки багата, що охопити її межами одного дослідження, спеціально не присвяченого цій темі, фактично неможливо. Ширше це питання висвітлено в роботі К.С. Серажим “Особливі жанрові форми втілення політичного дискурсу у сучасній політичній пресі” [203]. Зараз же зосередимося лише на кількох, найцікавіших з дослідницького погляду, аспектах, розглянувши, по-перше, один з найбільш популярних у сфері політики жанр – інтерв’ю, по-друге, жанр, що реалізує себе лише в ідеолого-політичній сфері, – гасло, і по-третє, доволі оригінальний специфічний жанровий прояв політичного дискурсу – політичний фольклор.
- Розділ 1. Методологічні та теоретичні засади аналізу дискурсу
- Теоретичні передумови виникнення дискурсології як науки
- Аналіз дискурсу як основний методологічний інструмент нової наукової парадигми
- 1.3. Сучасні методи дослідження
- 1.4. Дискурс у комунікативному середовищі
- 1.4.1. Комунікативна природа дискурсу
- 1.4.2. Дискурс як породження реальної комунікації
- 1.4.2.1. Визначальні чинники дискурсотворення
- 1.4.2.2. Основні дискурс-моделі
- 1.4.2.3. Комунікативно зумовлені види дискурсу
- 1.5. Значення та співвідношення понять “текст” і “дискурс”
- 1.5.1. Текст як елементарна одиниця дискурсу
- 1.5.2. Диференційні ознаки та межі тексту
- 1.5.3. Теоретичне трактування понять “текст” і “дискурс”, “дискурс” і “мовлення”
- 1.5.4. Основні лінгвістичні категорії дискурсу як “тексту в ситуації”
- 1.6. Висновки до першого розділу
- Розділ 2. Прагматико-семантична організація дискурсу
- 2.1. Прагматика дискурсу
- 2.1.1. Сутність концепції прагматики дискурсу
- 2.1.2. Втілення комунікативної інтенції у дискурсі
- 2.1.3. Прагматично детерміновані характеристики учасників дискурсу
- 2.1.4. Засоби прагматичної організації дискурсу
- 2.1.5. Прагматична структура дискурсу
- 2.1.6. Дискурс як прагматична модель дійсності
- Характерні ознаки моделі віртуальної реальності*.
- Актуальна
- Дискурсивні модел
- Реальност
- Регулятивна
- Ілюзорна
- 2.1.7. Дискурсні можливості мовної особистості та прагматичні стратегії їхньої реалізації
- Форматор рефлексії (Юлія Мостова)
- 2.1.8. Аргументація як засіб відтворення ментальної моделі дійсності та метод досягнення прагматичних цілей дискурсу
- Дискусія
- 2.2. Семантика дискурсу
- 2.2.1. Розвиток теорії семантики: від значення слова до значення дискурсу
- 2.2.2. Семантичні механізми породження дискурсу
- 2.2.3. Змістове поле дискурсу
- 2.2.4. Дискурсивні моделі як відображення семантичних модусів реальності
- 2.2.5. Семантичне розгортання дискурсу
- 2.2.6. Функціонально-семантичні категорії дискурсу
- 2.2.8. Евалюативність дискурсу: семантична актуалізація оцінності та ціннісні домінанти
- 1. Автор-спостерігач 2. Коментатор
- 2.3. Висновки до другого розділу
- Розділ 3. Мовна репрезентація дискурсу (лінгвістичні особливості та жанрові форми політичного дискурсу у сучасному інформаційному просторі України)
- Політична мова як відображення політичної діяльності
- 3.1.1. Основні підходи до аналізу мовної репрезентації політичної діяльності
- 3.1.2. Мовне втілення теми у політичному дискурсі
- 3.1.3. Мовна опозиція як дискурсивний чинник
- 3.1.4. Лексико-фразеологічна характеристика сучасного політичного дискурсу
- 3.1.5. Неоднозначність та езотеричність політичного мовлення
- З містова невизначеність
- 3.1.6. Молодіжний тезаурус політичного дискурсу
- Поняття “політика”.
- Комунікативна цінність (частотність уживання) запропонованих політичних понять у середовищі студентської молоді.
- 3.1.7. Новий стилістичний канон у мові політики
- 3.2. Жанрова палітра сучасної політичної преси
- 3.2.1. Дискурсні можливості та особливості інтерв’ю з політиком
- 1. За характером інформації:
- 2. За типом інтеракції:
- 3. За фактуально-часовою спрямованістю:
- 4. За типом комунікативної стратегії:
- 3.2.2. Гасло як жанр у функціональній структурі жанрового політичного простору в період передвиборчих кампаній
- 3.2.3. Сучасний політичний фольклор
- 3.3. Висновки до третього розділу
- Висновки
- Список використаних джерел