Комунікативна цінність (частотність уживання) запропонованих політичних понять у середовищі студентської молоді.
Поняття | % лінгвістично звірених слів-реакцій | % слів-реакцій, що вказують на негативну оцінку слова-стимулу | Загальний % реакцій |
Політика | 14 | 72 | 86 |
Мітинг | 25 | 52 | 77 |
Вибори | 12 | 47 | 59 |
Влада | 12 | 39 | 51 |
Наше дослідження також показало, що поняття, які використовуються в актуальному політичному словнику, можна розділити на кілька груп:
По-перше, це поняття, стосовно яких дискурс можливий, але переважно в негативному емоційному ключі. Така ситуація може бути визнана плідною, оскільки можливість дискурсу є водночас і можливістю зміни політичної свідомості. У нашому прикладі це положення ілюструється поняттям політика.
По-друге, це поняття, стосовно яких дискурс не тільки можливий, але й уже зараз може бути конструктивним, оскільки кількість тих, котрі самовизначилися, приймають чи відкидають його, приблизно однакова і при цьому достатньо велика. Таким поняттям у нашому прикладі виступає мітинг, що не є для респондентів абстрактним політичним поняттям у силу нагромадження ними деякого досвіду, а також обговорення цього досвіду (більшість студентів або брали участь у мітингах, або обговорювали участь інших).
По-третє, виділяються поняття, які поки що не є предметом дискурсу, але можуть стати такими завдяки освітнім і просвітницьким зусиллям. У нашому випадку це стосується понять влада і вибори. Переважна частина респондентів (щонайменше 72%) не самовизначилася щодо цих понять і у своїх асоціаціях здатна лише актуалізувати несуттєві ознаки. Подібне відбувається тоді, коли відсутня широка суспільна дискусія з актуальних проблем політичного життя (у нашому випадку – вибори).
Це ж спостерігається і тоді, коли йдеться про природні поняття та явища, що, ставши загальновідомими, втрачають свою конкретність. У побутовій практиці це характерно для таких “природних” понять, як здоров’я, щастя, життя, смерть, у політичній практиці таким є, наприклад, влада. Дійсно, влада розглядалася нашими респондентами не як інструмент регулювання суспільних відносин, а як природне явище, подібне до вітру, снігу, дощу. Останнє може бути пояснено вітчизняною політичною традицією, що, зрозуміло, повинна обговорюватися, проте це виходить за межі нашого дослідження.
Підсумовуючи наші міркування, можемо констатувати, що “провали” політичного дискурсу стосуються саме тих понять, що ніяк не поєднуються у свідомості суб’єкта з його особистим життям.
Головний висновок, який випливає з контексту наших міркувань, зводиться до того, що якщо ми не можемо зафіксувати цілісний політичний дискурс у соціально однорідній групі, то тим більше проблематичним стає політичний дискурс у великих “горизонтальних” і “вертикальних” загалах. Отже, сьогодні ми виявляємо розриви в ланцюзі політичних комунікацій. Комунікативні системи “політик – виборець”, “виборець – виборець” і навіть ширше – “влада – народ” не працюють на становлення оптимального політичного процесу, що, як відомо, неможливий без ефективних комунікацій. Таким чином, ми фактично констатуємо відсутність політичного ринку, коли попит та пропозиція фатально розходяться, породжуючи невдоволення політиків своїм народом і народу своїми політиками.
- Розділ 1. Методологічні та теоретичні засади аналізу дискурсу
- Теоретичні передумови виникнення дискурсології як науки
- Аналіз дискурсу як основний методологічний інструмент нової наукової парадигми
- 1.3. Сучасні методи дослідження
- 1.4. Дискурс у комунікативному середовищі
- 1.4.1. Комунікативна природа дискурсу
- 1.4.2. Дискурс як породження реальної комунікації
- 1.4.2.1. Визначальні чинники дискурсотворення
- 1.4.2.2. Основні дискурс-моделі
- 1.4.2.3. Комунікативно зумовлені види дискурсу
- 1.5. Значення та співвідношення понять “текст” і “дискурс”
- 1.5.1. Текст як елементарна одиниця дискурсу
- 1.5.2. Диференційні ознаки та межі тексту
- 1.5.3. Теоретичне трактування понять “текст” і “дискурс”, “дискурс” і “мовлення”
- 1.5.4. Основні лінгвістичні категорії дискурсу як “тексту в ситуації”
- 1.6. Висновки до першого розділу
- Розділ 2. Прагматико-семантична організація дискурсу
- 2.1. Прагматика дискурсу
- 2.1.1. Сутність концепції прагматики дискурсу
- 2.1.2. Втілення комунікативної інтенції у дискурсі
- 2.1.3. Прагматично детерміновані характеристики учасників дискурсу
- 2.1.4. Засоби прагматичної організації дискурсу
- 2.1.5. Прагматична структура дискурсу
- 2.1.6. Дискурс як прагматична модель дійсності
- Характерні ознаки моделі віртуальної реальності*.
- Актуальна
- Дискурсивні модел
- Реальност
- Регулятивна
- Ілюзорна
- 2.1.7. Дискурсні можливості мовної особистості та прагматичні стратегії їхньої реалізації
- Форматор рефлексії (Юлія Мостова)
- 2.1.8. Аргументація як засіб відтворення ментальної моделі дійсності та метод досягнення прагматичних цілей дискурсу
- Дискусія
- 2.2. Семантика дискурсу
- 2.2.1. Розвиток теорії семантики: від значення слова до значення дискурсу
- 2.2.2. Семантичні механізми породження дискурсу
- 2.2.3. Змістове поле дискурсу
- 2.2.4. Дискурсивні моделі як відображення семантичних модусів реальності
- 2.2.5. Семантичне розгортання дискурсу
- 2.2.6. Функціонально-семантичні категорії дискурсу
- 2.2.8. Евалюативність дискурсу: семантична актуалізація оцінності та ціннісні домінанти
- 1. Автор-спостерігач 2. Коментатор
- 2.3. Висновки до другого розділу
- Розділ 3. Мовна репрезентація дискурсу (лінгвістичні особливості та жанрові форми політичного дискурсу у сучасному інформаційному просторі України)
- Політична мова як відображення політичної діяльності
- 3.1.1. Основні підходи до аналізу мовної репрезентації політичної діяльності
- 3.1.2. Мовне втілення теми у політичному дискурсі
- 3.1.3. Мовна опозиція як дискурсивний чинник
- 3.1.4. Лексико-фразеологічна характеристика сучасного політичного дискурсу
- 3.1.5. Неоднозначність та езотеричність політичного мовлення
- З містова невизначеність
- 3.1.6. Молодіжний тезаурус політичного дискурсу
- Поняття “політика”.
- Комунікативна цінність (частотність уживання) запропонованих політичних понять у середовищі студентської молоді.
- 3.1.7. Новий стилістичний канон у мові політики
- 3.2. Жанрова палітра сучасної політичної преси
- 3.2.1. Дискурсні можливості та особливості інтерв’ю з політиком
- 1. За характером інформації:
- 2. За типом інтеракції:
- 3. За фактуально-часовою спрямованістю:
- 4. За типом комунікативної стратегії:
- 3.2.2. Гасло як жанр у функціональній структурі жанрового політичного простору в період передвиборчих кампаній
- 3.2.3. Сучасний політичний фольклор
- 3.3. Висновки до третього розділу
- Висновки
- Список використаних джерел