1. За характером інформації:

1) запитання – відповідь (інформація), наприклад: “Яким, на вашу думку, може бути новий курс? – Сили, про які ми говоримо, вже володіють значним фінансовим і майновим ресурсом...” (Дзеркало тижня. – 2001. – 28 квітня);

2) запитання – відповідь (підтвердження / заперечення), на­приклад: “Багато хто каже, що влада дуже слабка, тому що навіть її правильні кроки не завжди адекватно сприймаються су­спільством. Чи ви зустрічалися з Президентом Кучмою і чи була у вас відверта розмова про те, як виходити з цієї ситуації? – Зу­стрічався, звичайно...” (День. – 2001. – 14 березня);

3) запитання – контрзапитання, наприклад: “Нещодав­но Міністерство фінансів підготувало і передало до Кабміну проект закону “Про фінансовий контроль в Україні”. Як би ви прокоментували цей документ? – Хіба це серйозний підхід?...” (Україна і світ сьогодні. – 2001. – 14-20 квітня);

4) стимул – реакція, наприклад: “Нині в органах місце­вого самоврядування керівні посади нерідко обіймають предста­вники тієї чи іншої партії. І, як правило, використовують слу­жбове становище для популяризації і штучної розбудови своєї партії. У Таращі, наприклад, мені розповідали, що голова рай-держадміністрації є і головою райорганізації СДПУ(о), отож всі держслужбовці у “примусово-добровільному” порядку по­повнюють лави цієї партії. – Якби минулі вибори – не тільки парламентські, а й до місцевих органів влади, – проводилися на пропорційній основі, то...” (Україна і світ сьогодні. – 2001. – 12-18 травня);

5) стимул-запитання, наприклад: “Припустимо, може бути, що інтереси інвестора й області не збігаються, а щось змінити вже неможливо, оскільки формальна сторона процесу виконана. – Ви вважаєте, що не праві? Аж ніяк, ми нерідко стаємо заручниками цього процесу” (Дзеркало тижня. – 2001. – 28 квітня);

6) інформація-стимул, наприклад: “Деякі засоби масової інформації повідомляють, що “віз і нині там”. – Ні, неправда, Катерина займається цим питанням” (Дзеркало тижня. – 2001. – 28 квітня) тощо.