§ 36. Ареальні фразеологізми української мови

У кожному говорі (ареалі), крім літературних, функціонують регіональні фразеологічні одиниці, не зафіксовані загальномовни-ми словниками, або видозмінені загальнонародні чи з локальними значеннєво-формальними ознаками їх вираження ФО. Вони фіксу­валися, документувалися й частково розглядалися ще у XIX — на поч. XX ст. у працях О. Потебні, К. Зіновієва, М. Номиса, Б. Грін-ченка, П. Чубинського, М. Сумцова та ін., проте найчастіше пода­валися "єдиним потоком" з лексикою або пареміями. Особливе міс-

263

Розділу

це у вивченні місцевих виразів займає стаття Б. Ларіна "Про народ­ну фразеологію" (1959). Під терміном "народна фразеологія" уче­ний розуміє ту частину багатющої фразеології національної мови, "яка і створюється, і живе в мові народних мас". Автор коментує Ъемантику, внутрішню форму й компонентний склад багатьох ФО, зокрема дждсу дать "дати прочухана", пізні лягма (у пізні лягови, облягдма приїхав), де лягмо або лягомо "час дня, коли лягають спа­ти"; не хоче як старець гривни, (колись) під школою ночував (про неука), по гамалику заробимо та ін. Б. Ларін окреслив розмежуван­ня народної і книжної фразеології. З погляду уживаності він виді­лив дві групи: загальнонародні й обласні (діалектні). Указав на не­обхідність визначити серед них ще підгрупи професійної фразео­логії [142]. Проте й через 15 років С. Бевзенко зазначав, що діалек­тна українська фразеологія ще й досі "залишається майже поза ува­гою українських діалектологів". Називаючи численні ФО різних ареалів — буков, бракує доти "дурний", пор. бракує клепки, поділ. гладущик розбити, закарпат. розбити горниц' "посваритися", пів­денно-західні дати пуду "налякати, нагнати страху", зполіс. тропу добитис' "додуматися", снад. баглайі напали, баглайі вкинулис' "лі­нощі напали, залінуватися", автор зазначає, що фразеологізми зви­чайно виникають на ґрунті питомого лексичного матеріалу (літера­турного чи діалектного), проте можуть запозичуватись з інших дже­рел, найчастіше із суміжних діалектів. Серед актуальних завдань української діалектної фразеології С Бевзенко визначає необхід­ність широко розгорнути попереднє монографічне дослідження діа­лектної фразеології окремих територій, створити регіональні фра­зеологічні словники [19: 19]. Далі розглянемо деякі місцеві вислови й праці, які представляють усі три наріччя української мови.

Заклик С. Бевзенка (а ще раніше Б. Ларіна) створити спеціальні регіональні фразеологічні словники почав здійснюватися в 90-х ро­ках (ширший аналіз словників подано в розд. 17, тут тільки їх зга­даємо). Назвемо деякі місцеві ФО різної семантики й структури у фрагментах словників, додатках до дисертаційних робіт і в лексич­них зібраннях. Окремо зупинимось на монографічних дисертацій­них дослідженнях.

Північне наріччя. Діалектні фразеологізми цього ареалу пев­ною мірою висвітлені в зібраннях діалекної лексики, хоч і досить обмежене. У "Словнику поліських говорів" (1974) П. Лисенка зу-

264

позалітературна фразеологія

стрінемо глибоко народну перифразу лексеми-концепту "зозуля" — безкровна мати (як натяк на те, що зозуля сама не висиджує, а під­кладає яйця в чужі гнізда). Замість непривабливого "давати хабара" функціонує евфемістичне заносити (занести) Сидора, а замість "померти" — заслепить очи Такі самі й ФО блізкїй на очі "корот­козорий"; прикладать тузіка "ставити на чому-небудь печатку" (гузік старе, іронічне "печатка"); пускат жабки, дитяче "кидати на воду камінці так, щоб вони стрибали по поверхні води".

У середині 70-х років XX ст. з'явилися фрагменти словників. Активно тут виступили дослідники саме північноукраїнського об­разного слова. На прикладі одного села (Лучанка Овруцького р-ну Житомирської обл.) ІІХщіщєнко^ знайомить з діалектними ідіома­ми й пареміями Полісся: виміняв мило на мило, жабеня не наб 'є бусленя, до Михайла дівка хвостом махала "до свята Михайла всім женихам відмовляла", от смерті не отперті Зрідка окремі вирази (поповські очі "про заздрісну людину", водить хвостом "про тих, хто ходить слідком за кимось" [64]) пояснюються. Г. Аркушин у населених пунктах Західного Полісся та суміжних територіях зібрав, а в книжці народних висловів "Сказав — як два зв'язав" (2003) зафіксував чимало питомих поліських фразеологізмів. Від­сіявши словосполучення, у яких "процес фразеологізації ще не за­вершений" (кот 'ача мати), та стійкі вирази з антропонімами, відо­мі в межах одного населеного пункту (тиха йак Мот *ка "сварли­ва"), автор наводить дієслівні ФО (їх найбільше): поставити на бан'ак "даремно щось зробити", бити бат'ка "так приказують, коли просять сусідів допомогти у якійсь роботі", робити биду "гна­ти самогон"; іменні: кот Ъчи бат 'ко "хлопець, який любить гратися з котами"; прислівникові ФО: одним бйгом "дуже швидко; миттю", з вискоком "охоче, з радістю"; стійкі речення: Божа Мати плаче "дощ, коли світить сонце", ше так сдйа у вїґрий вибиралас'а "повільне готування, повільна робота"; евфемістичні вислови: до Бардичива на йармарок "так відповідають, коли не хочуть призна­тися, куди йдуть" [7: 77—133]. Неважко помітити, що умови "життя на болоті", серед води спричинюють внутрішню форму багатьох місцевих висловів, як-от: з булдта да в озеро "з однієї біди та в іншу"; пугувурйли, йак з вулдм в булдти; трасёц ':а, йак жид на болбти; бойатис\ йак мокрий води; бус'ко р'іпи нас'ійау "про

265

Розді/П2

брудні ноги"; вужйвхати завелїґс *а (в кого) "дуже брудно"; набов­тати уйун 'іу "не втримати сечі під час сну (про дітей)".

Серед восьми тисяч постійних народних порівнянь Середнього Полісся та суміжних територій, опублікованих Г. Доброльожею в словнику "Красне слово — як золотий ключ" (2003), відшукаємо й багато місцевих, не знайомих представникові інших ареалів. На­приклад, поняття "дурний" передають ФО тупий як бательня (осли-не копито), розумний як вільхова довбешка (вутка в сараї, як набір дубків, як три китайці разом); "зайвий" — потрібний як бугаю теля (як вовк на небі, як матросу спідниця, як черв 'яку кеди); "свар­ливий, злий" — біситься як чорт з перепою, вередлива як горунка, виглядає як змія з-за пазухи, випаскудив як свиня гарбуз; "чванли­вий" — пишається як жаба болотом (як корова в хомуті, як кропи­ва у колюках, як попівна у гостях) [78]. Доданий "Словник незро­зумілих слів" {бательня — "прилад для биття конопель чи льону", го­рунка — "гірчиця польова, ріпак" та ін.) допомагає зрозуміти внут­рішню форму немотивованих місцевих порівнянь.

Південно-східне наріччя описане в працях Д. Ужченка, Р. Мі­няйла, О. Юрченка, Т. Грици та ін. Фразеологія крайнього сходу України представлена в додатках до дисертаційних робіт Д. Ужчен­ка та Р. Міняйла. Д. Ужченко проаналізував семантику українських зоофразеологізмів, серед яких були й численні ареальні ФО сходу України {гусей ловити "дуже мерзнути", гнати жабу "говорити не­правду", стріляний їжачок "бувала, з досвідом людина", возити свиню "бути п'яним"). Р. Міняйло на прикладі численних східносло-божанських і східностепових фразеологізмів {боби розводити у вухах "мати брудні вуха", горобця спіймати "бути неуважним", п 'яте коліно лівої ноги "далека, несправжня рідня", жаб 'яча кров "людина без емоцій") проаналізував активні процеси в ареальній фразеології сходу України.

Діалектна фразеологія Нижньої Наддніпрянщини стала предме­том уваги В. Чабаненка, який опублікував і фразеологічний слов­ник (про ареальні фразеологічні словники в розділі "Українська фразеографія"), і лексичний. У "Словнику говірок Нижньої Над­дніпрянщини" поряд з лексемами наводяться й нечисленні ідіоми, які: 1) включають діалектні слова: вехи наїстись "одуріти" {веха — блекота), вйлупипїбегіт "витріщитися" {бельки — вульг. очі); 2) міс­тять слова із семантикою, властивою для нижньонаддніпрянського

266

Позалітературна фразеологія

ареалу, як-от: розве"стй базар? "довго не прибираючи в помешканні (дворі), завести в ньому безладдя" {базарь — безладдя, безпорядок); 3) містять слова, уживані лише в складі ідіом: бандури пооббиване "пошкодити або відбити внутрішні органи"; уз^/ат^/ за жгґвег/ "до­шкулити"; зжити з блеску "позбавити доброї слави, людської шани"; брать під благу "догоджати комусь, виконувати забаганки чиїсь"; говорити на вимашку "говорити, показуючи пальцями, як це роблять глухонімі"; вйстаріти розум "втратити розум на старості літ"; 4) зазнали народноетимологічних впливів: Дмитрй^іс/ка вйп 'id "метрика" [323].

Практично кожен фразеологічний вислів фрагмента діалектного словника Харківської області його авторами — О. Юрченком, Л. Ройзензоном та С. Ройзензоном— пояснений {ворон на мосту кинув "про незаконнонародженого"), проілюстрований {готувати сухарі, пор.: "Коли так і далі будеш шахраювати, то відразу готуй сухарГ\ або пояснений і проілюстрований {забирати ключі "від­ставати, бути в чомусь останнім": "Та він завжди забирає ключі") [333].

Найбільше розроблена фразеологія південно-західних говірок. Певне уявлення про неї може дати збірник тез наукової конференції "Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології українсь­кої мови" (Ужгород, 1978), зокрема праці Н. Бабич, Д. Гринчишина, М. Демського, В. Лавера. Лексичні варіанти фразеологічних оди­ниць буковинських говірок Н. Бг^бич порівнює із загальнонародно-мовними: ігабар не мати = і гадки не мати; брати на бричку, брати на штуки, брати на биштифранти, брати на патички = брати на сміх (на глум) "насміхатися" і на матеріалі фразеології цих говірок {на кінський великдень "невідомо коли, ніколи", бий-за-бий "що б там не стало", мінти в голові "бути людиною чуднуватою, несамо­стійною тощо") робить спробу виробити принципи укладання слов­никової статті діалектного словника [11].

Аналізуючи фразеологізми наддністрянських говірок, Д. Грин-чишин указує на їх лексичні, граматичні, фонетичні й композиційні відмінності від літературних: набрати у писок води, сорока на фос'ц'і принесла, куром на с'м'іх. Деякі бойківські регіоналізми, тобто вислови, що мають вузьколокальний ужиток і не виходять за межі названого ареалу, називає М. Демський. Вони поділяються на такі групи: 1) ФО, у яких елементи компонентного складу — за-

267

Розділ_12

гальновживані лексеми, проте вихідні структури в них побудовані всупереч нормам лексичної сполучуваності {говорив з грубшого к 'інц *и)\ 2) ФО, які від літературних різняться лише на фонемному рівні {борону зат 'игати за ким); 3) ФО, що в своєму складі мають вузькодіалектні лексеми {антйпкоун'ім с'ідйт)\ 4) ФО, які семан­тикою одного з компонентів прив'язані до певної території в межах ареалу {бориславску пййтку д 'істав, п 'ішов на гукову гору). Окремі бойківські ФО відрізняються від літературних всіма компонентами {брйндзу пригн 'ітйти — дістати гарбуза).

М. Доленко публікує матеріали для словника діалектних фразео­логізмів Поділля. Серед них вислови різної структури й семантич­ної цілісності — бити блиндй "нічого не робити", буксувати носом "схлипувати, тихо плакати", горластий чванько "хвалько" [79].

У "Матеріалах до словника західноволинських говірок" (1897) М. Корзонюк вміщує і низку ФО: душі пускатися "тяжко журити­ся", копу літ тому "давно", нюра давате "пірнати", гурубенює мулуко, тобто "горобине молоко" (пор. пташине молоко). Окремі лексеми вживаються лише в складі фразеологізмів: на барана взєте "взяти дитину за спину"; відгалу не дате "не дати спокою"; пдпару ни дате "не дати спокою комусь, квапити когось". їх зафіксовано значно більше й тематично їхнє коло ширше в двотомному "Слов­нику бойківських говірок" (1984) Й. Онишкевича. Серед них — жар­тівливий побутовизм зі значенням "затирати сліди лихого діла" — бити по азбуці, ідіоми, що висвітлюють сімейні стосунки, — на бік оженйтис 'а "перейти жити й працювати на хазяйство жінки", люд­ські стосунки взагалі — на бакир стойати "сваритися"; стан і ха­рактеристику внутрішніх рис людини — зневажл. бейло пйаний "п'янюга", йёнчим бёрдом тканый, не у того бердо тканый "іншої вдачі"; назви деяких обрядів — брйндзу прикітити "дістати гарбу­за", висватати вінд "отримати придане"; назви квітів — бабино літо "флокс". Пор. розгалужене фразеологічне гніздо зі словом ві­тер', вийти на вітер "усе втратити", йакого вітра ти дам? "що тобі дам?", йак вітром надмухане "говорять про людину, що ніби добре виглядає, а насправді хвора".

Деякі мікроструктури стійких сполучень усного діалектного мо­влення, зокрема зі значенням "гордитися", "зазнаватися", уживані в українських говірках Закарпаття, системно описує В. Лавер, розріз­няючи фразеологізми з лексичними діалектизмами (надути /зафо-

268

Позалітературна фразеологія

годити /закотити /закдрчити губы / Тамбы / гёмбы /глёмбы /то-ромбы / тромбы / трдмфы / варги) й діалектні фразеологічні си­ноніми (бьіти в гонорах; нести / вести / держати / гонор / високо; мати гонор "честь") [138].

Новим етапом вивчення діалектної фразеології (90-ті роки XX — поч. %ХІ ст.) став їх монографічний опис, здійснений у ди­сертаційних дослідженнях Т. Грици, Р. Міняйла, Г. Доброльожі, А. Ступінської, Н. Коваленко, Н. Романюк, М. Олійник. Виокреми­мо деякі основні особливості опису (подачі) українських говорів. Необхідність системної подачі приводить до того, що називаються всі ФО, які функціонують у говірці (у говорах) — і літературні, і вузькоговіркові. Тому при аналізі власне діалектних ФО доводить­ся вилучати їх із загального потоку. Діалектні вислови утворюють­ся в основному двома шляхами: на базі загальновживаних сполу­чень, які у своєму складі мають загальновідомі слова (особливо це стосується південно-східного наріччя, менше — північного), і сло­восполучень, які частіше включають лексеми-діалектизми (що ха­рактерніше для говірок південно-західного наріччя).

На Гуляйпільщині (південнонадніпрянські, ширше — степові говірки), за дослідженнями Т. Грици, уживаються вислови хоч ардам падай "ні в якому разі, ні в якому випадку", на бабки сісти "дуже втомитися, виробитися",^ бані водою не обіллєш (кого) "дуже спритний, швидкий", бебзик напав (на кого) "хто-н. безпричинно розгнівався", / бика видоїть "спритний, меткий", боком ходити "сердитися, бути невдоволеним", буром дивитися (на кого) "диви­тися сердито", сім верст по закутках "дуже довго збиратися до ко­гось, повільно йти", з двома вихрами народився "щасливий, везу­чий", вуса на потилиці зав 'язати "утихомирити, приборкати", наду­тися як бабкин гиндик "поводитися пихато", в загін загнати "ви­снажити фізично", під камінь лягти "померти", хоч по кісточках розклади (розбери) "тихий, спокійний" [61].

Фразеологія східнослобожанських і східностепових говірок ста­ла об'єктом дослідження Р. Міняйла, Серед ФО називаються: а) порівняльні фразеологізми: як лом проковтнути "триматися не­природно прямо, виструнчено", як три дуби разом "зовсім дурний", як без лопати по копаному "не так, незвично, неправильно"; б) ка­ламбурні вислови: віють вітри з-під макітри "хто-небудь легко­важний, несерйозний, недосвідчений", видирати лисому волосся

269

Розділ_12

"робити безрезультатну роботу", Іван бабі хрещена мати "дуже да­лекий родич або зовсім не родич"; в) фразеологізми, що постали на основі метафоризації й метонімізації: шахтарське щастя "горілка", заячої крові багато (в кого) "хто-н. дуже боязкий", ноги на вуха повісити "дуже швидко бігти, тікати", у маку не досидів "хворий на голову, дурнуватий", очі в купу збирати "прикидатися нерозумію­чим", розпустити коси "вийти заміж" [172].

Об'єктом дослідження Г. Доброльожі стала поліська компара­тивна фразеологія (північні говори). Поряд із загальновживаними авторка вводить у науковий обіг і місцеві вислови {симпатична як свиня загранична, гарний як собака на морозі, уперся як баран в сіно, у голові яку цебрі з картоплею) [78].

Г. Ступінська наводить місцеві вислови лемківських говірок (пів­денно-західні говори). Наприклад, час передається метонімічно — сонце на хлопа "пізній ранок", тобто "у висоту чоловіка". Побутують вислови на позначення фізичних особливостей людини — боцанув брат "високий, довгоногий", досл. "лелечин брат". Часом діалектні вислови мотивовані лише для обмеженої кількості мовців. ФО впертий як віре дерево означає "дуже впертий". Вірим називали покручене де­рево, що росло біля води й на протязі. Під впливом природних явищ (вітру, води, сонця) стовбур дерева деформується. Така деревина є над­звичайно твердою, її важко розрубати. Уперту людину, яку неможливо переконати, порівнюють саме з вірим деревом [275: 9].

Н. Коваленко описала фразеологізми говірок Західного Поділ­ля. Особливу увагу вона звертає на їх моделювання, а отже, і на численні варіанти місцевих висловів. Скажімо, семантична модель "виконувати марну роботу = ледарювати" має таке фразеологічне наповнення: тоуктй воду у ступ'і; пе^ире"ли^евати с пустого у по-рджн 'є; горопц 'сім дул 'і давати; горопц 'ам дул 7 тйц 'ати; гороп-ц 'ам дул 7 показувати; горопц 'іу шчіґтати; пл 'увати та ловити; пл 'увати у стел 'у; бити брйнз 'у [ 113: 10—11 ].

Досліджуючи фразеологію верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці, Н. Романюк поставила за мету здій­снити комплексний діахронічно-синхронічний аналіз та визначити основні тенденції її розвитку. Серед них — поширення компонентно­го складу (шос' велике в малён 'кому л 'їс 7 здохло); скорочення ком­понентного складу (язик мій — ворог мій —* язик — то ворог); конта-

270

Позалітературна фразеологія

мінація фразеологізмів (наміґлити рёбра <— порахувати ребра + на-милити шию; скалити око <— скалити зуби + вилупити очі) [232].

фразеологію гуцульських говірок (південно-західні говори) опи­сала М. Олійник. Вона виділила місцеві вислови, якими позначають зовнішній вигляд людини, зокрема вроду {красний йех ружа\ йет рожа полонйнска), статуру (суха йахбедрайа, тобто "як суха корова"; круглий йех гарбуз у грёц.и "дуже огрядний"), зріст (йет оборожйна "високий", оборожйна—"стовп, що тримає огорожу"; жебі по пупец "низький"), вік: "молодий" (пшеница це 'іте п 'ід носом; зелена йек трава на весні), "старий" (йех пен зогнйлиї), емоційний стан (йех би квасних йёблук найіуси "сумний") [200].