§ 18. Творення фразем на базі сполучень слів

Дериваційною базою ФО можуть бути поєднання слів різних службових частин мови (особливо прийменників та часток) зі сло­вами повнозначних частин мови: без упину (без спину); в дошку ^адуже сильно"; для форми, для годиться; до упаду, до голови "ціл­ком, повністю, без залишку"; з хвостиком, з ґедзиком "неврівнова-жений"; між: ділом "принагідно"; на умі (у кого що, кому що,) на харчах (чиїх); під чаркою, під диктовку (чию); по хвилині (по хвилі), по етапу; у формі (якій), у хвості (чого); через голову (кого, чию); не указ (для кого, кому), не штука; ні цурочки, ні гич; хоч умри, хоч хто. Дехто називає їх "мінімальними фразеологізмами", "мінімаль­ними фразеологічними конструкціями" (П. Білоусенко), "міні-ідіо-мами" (Н. Зубець), "мінімальними фразеологічними одиницями" (Ю. Божко).

Буває, що до складу ФО входять декілька службових слів (/ не думати, ні на гран (чого), хоч під греблю, на греця (кому, що), не з добра). Низка ФО утворилася поєднанням слів лише службових частин мови: за і проти, ні гу-гу (кому, про що), ні чичирк. Уживан­ня багатьох з них є однією з національно-специфічних рис українсь­кої мови. Іншою мовою вони часто не перекладаються: укр. без по-спіху — рос. не спеша, з принуки — по принуждению, на виплат — в рассрочку. Серед них виділяються сполуки із соматизмом на зразок під боком, на носі, на волосок, з головою, по вуха, до п 'ят, до колін, по пояс та ін., які відбивають давній спосіб вимірювати реальність частинами тіла: " — Та де ж глибоко, коли тут по кісточки? — Далі буде глибше" (Остап Вишня); "Снігу насипало в коліно, вітри ревли понад Львовом" (І. Франко); "Народ убожів і дичавіла земля. Тіль­ки хопта буяла й бур'ян виростав у хлопа" (Б. Лепкий); "Уже перед світом на волосину зімкнула очі" (Панас Мирний). Те саме в паре-міях, народних піснях: колісник по коліна в трісках, по шию в бор-^гах; правди на ніготь, а прибавиться на лікоть; ой дай коню вівса по самії перса.

Цікавий з цього погляду вираз до зубів, який звузив лексемний набір оточення практично до слів озброєний, озброївшись, озброї­тися: "Коні під ними [чеченцями], як змії... А самі люті, озброєні до

139

Розділ^

зубів" (А. Головко). Деякі дослідники вважають, що він запозиче­ний з французької або німецької мови. І тут мова йде про прозору метафору, оскільки зуби — найприродніша зброя і завжди "під ру­кою". Проте вираз добре вписується в модель типу до колін, до п 'яток, до вух, до шиї.