§ 9. Багатозначність фразеологізмів

Багатозначність (полісемію) розуміють як наявність у семан­тичній структурі мовної одиниці двох і більше значень, тобто відне-сеність її до двох чи більше об'єктів позначення. Лексична полі­семія досліджена вже достатньо, наявність же кількох значень фра­зеологізму, образна семантика якого нібито "не допускає варіації значення" (О. Єфімов), деякими дослідниками (Ю. Гепнер, В. Телія та ін.) ставиться під сумнів. Справді, більшості фразеологізмів влас­тива однозначність, оскільки значення ФО переносне, воно конкрет­ніше й вужче за лексичне. Проте багатозначність ФО засвідчується практично всіма фразеологічними словниками, у тому числі й акаде­мічними. Найчастіше серед них трапляються фраземи з двома зна­ченнями: на коленому кроці 1. "Скрізь, усюди", 2. "Весь час, постій­но"; рідше — з трьома: на виду 1. "Відкритий, доступний", 2. "На видному місці", 3. (у кого) "Помітний, очевидний"; ще рідше — з чотирма й більше: виймати душу: 1. (з кого) "Зворушувати", 2. (кому, з кого) "Жорстоко знущатися", 3. "Завдавати страждань", 4. (для кого) "Робити для когось все" [262]. На здатність фразеоло­гізмів мати декілька значень указують Л. Авксентьєв, О. Бабкін, В. Жуков, О. Кунін, Л. Скрипник та ін.

Є смислові й синтаксичні способи виявлення декількох значень фраземи. Смислові включають метод підстановки смислового екві­валента, при якому можливість заміни ФО її тлумаченням у будь-якому контексті свідчить про її однозначність. Якщо ж це без утра­ти смислу зробити неможливо, слід говорити про наявність іншого значення. Так, вираз колоти (випікати, вибивати і т. ін.,) очі (кому) має перше значення "в'їдливо дорікати, докоряти кому-небудь": То це ти мені колеш очі [= дорікаєш] через свою жінку? — крикну­ла Кайдашиха, приступаючи до Карпа..." (І. Нечуй-Левицький), але названа семема не може замінити ФО в реченні "Сирота ж всім очі коле. Скрізь чужий він чоловік..." (І. Манжура), де фразеологізм Ужитий у значенні "дратувати когось, не давати спокою комусь, викликати осуд". Ефективний метод синонімічної й антонімічної субституції, при якому за умови однозначності ФО її можна заміни­ти фразеологізмом-синонімом або антонімом у будь-якому контек-

89

Розділ^

сті. ФО згортати (складати) /згорнути (скласти) руки у значенні "умерти" в реченні "Од'їжджаєш ти, козаче, У непевну путь, Може ж, тобі доведеться І руки згорнуть!" (Олена Пчілка) можна заміни­ти синонімами розлучитися зі світом, піти в землю тощо, чого не можна зробити в реченні "Бачите — не сиджу, не згорнула ж рукіГ (А. Головко), де ФО виступає в значенні "переставати діяти, става­ти пасивним". Важливо зважати й на можливість зв'язків із зовнішні­ми мовними елементами, "словами-супровідниками" певних семан­тичних груп, стилістичну належність ФО та ін. Серед синтаксичних способів називають визначення синтаксичної ролі ФО в реченні, зміни синтаксичного зв'язку, здатність виступати з різними при­йменниковими конструкціями та ін. [246: 199—206; 147: 67—73].

Частка багатозначних лексем і фразеологізмів у мові не однако­ва. За підрахунками І. Лепешева, у білоруській мові четверту части­ну становлять багатозначні лексеми, фразеологізми ж (за "Фразео­логічним словником білоруської мови", 1993) — лише 15 % [147: 62]; у російській мові (за "Фразеологічним словником російської мови", за ред. О. Молоткова) — 17 % (В. Глухов). За "Фразеологіч­ним словником української мови" В. Ужченка та Д. Ужченка, з 3227 ФО 194 багатозначних (~ 6 %). Серед них: 175 двозначних (~ 5,5 %), 18 тризначних (~ 0,6 %), а один навіть чотиризначний (~ 0,03 %): піднімати (зводити і т. ін.,) /підняти (звести і т. ін.,) руку (руки) (на кого): 1. "Бити кого-небудь", 2. з сл. на себе "Кінчати життя самогуб­ством", 3. "Робити замах на кого-небудь", 4. "Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь" . Причинами такого розходження є, очевидно, призначення словника, різні принципи укладання словників і пов­нота розробки цього аспекту. Одне безсумнівно: здатність слів на­бувати нових значень більша, ніж у фразеологізмів, що зумовлене складною структурною організацією фразем, природою значення фразеологізму, утвореного внаслідок метафоричного переосми­слення (перегрупування сем) багатокомпонентного вільного слово­сполучення. Кожне нове значення має бути образнішим і абстракт-нішим, ніж попереднє, а отже — уживатися у вужчому розумінні [94: 193; 240: 208—209; 326: 42-^3 та ін.]. Крім того, лексична полісемія здебільшого супроводжується стилістичним розшаруван­ням одиниць, переважна ж більшість фразеологізмів характери­зується стилістичною однорідністю — вони звичайно розмовні [147:63].

90

рмптемні відношення у фразеології

фразеологізм є відображенням у свідомості людської діяльно­сті, а отже, з'ясування суті фразеологічної полісемії, на думку О. Се-ліванової, слід починати "з вияву психокогнітивних зв'язків у струк­турі етносвідомості, що опосередкують наявність в одного звороту кількох концептуальних проекцій" [238: 23]. Дослідниця виділяє два типи таких зв'язків — міжконцептуальний і внутрішньоконцеп-туальний. Міжконцептуальний зв'язок традиційно розглядається як метафоризація первинного змісту й ґрунтується на поєднанні двох концептосфер, одна з яких є знаком на позначення іншої. Так, віль­на сполука звити гніздо є знаком концепту птах. Стаючи основою перенесення в концептосферу Людина, вона метафоризується й по­роджує значення "влаштувати затишне житло і завести сім'ю": "Зів 'єш гніздечко та й щаслива будеш, як Вірунька Баглаєва. Тут ді­ло надійне, дитинко" (О. Гончар). Перенесення ж в іншу сферу — негативних явищ — спричинює до витворення значення "зосере­дитися, утвердитися (про певні негативні явища)": "Прощання пе­рейде колись у картини мої, розлука зів 'є собі гніздо в моєму серці" (О. Довженко).

При внутрішньоконцептуальному зв'язку розвиток значень фра­зеологізму відбувається в межах однієї концептуальної сфери: з (від) голови [аж] до ніг (до п'ят): 1. "Повністю, весь, цілком": "Намазатись треба! Все тіло від голови до п 'ят, а потім у жарке міс­це, щоб пропотіти до третього поту" (І. Цюпа); 2. "Великою мірою, дуже": "За ці лошата ми з тобою, голубко, озолотимось від голови до самісіньких п 'ят" (М. Стельмах); по [саме] горло: 1. "Дуже бага­то": "Хоче суд над ближніми творити. Бувши сам по горло у гріхах" (С. Караванський); 2. "Великою мірою, повністю" (на позначення міри): "Там тиша. Тиша там. Суха і чорна. І пишуть кола сиві го­луби. І як не вдатися до ворожби, як ніч по горло мороком огорне?" (В. Стус); морочити [собі (свою)] голову: 1. "Розмірковувати над чимось": "Три дні я морочив голову над цим проектом — і все да­ремно" (3 газ.); 2. "Обманювати, хитрувати" (на позначення розу­мової діяльності): "Що ти голову їй морочиш, голубливій та мо­лодій" (А. Малишко).

Шлях розвитку фразеологічної полісемії подібний до розвитку лексичної: як утворення похідних значень слова відбувається на ос­нові первинного, так і вільне словосполучення-прототип стає дже­релом утворення метафоризованих сполук — фразеологізмів. Біль-

91

Розділ^

шість дослідників указують на два шляхи набуття фразеологізмами багатозначності: 1) вторинна метафоризація (повторне переосмис­лення: вільне словосполучення —* первинне значення ФО —> вто­ринне значення ФО; "послідовне переосмислення" [200: 43]; "по­слідовно-залежний розвиток" [246: 194]) і 2) паралельна метафори­зація (різні переосмислення вільного словосполучення, "паралельне переосмислення" [246: 194]). Перший тип, на думку деяких дослід­ників, найчастіше властивий фразеологічним зрощенням (бабине літо, віддавати кінці), другий — єдностям (роззявляти рот, випус­кати зі своїх рук, крутити хвостом, під зав'язку) [147: 64]. Вторин­на метафоризація організована за ієрархічним принципом: на базі вільного словосполучення виникає так зване первинно-образне зна­чення, на основі якого шляхом повторного переосмислення з'явля­ється вторинно-образне (Л. Скрипник). Кожне наступне значення ніби виводиться з іншого (О. Молотков), при цьому відрізняючись від попереднього ступенем абстрагованості (Т. Варлакова).

Аналізуючи фразеологізм віддавати кінці, що вживається в мо­вленні моряків у значенні "відв'язувати канати, трос або ланцюг, коли судно відходить від причалу у плавання", замість офіційного віддавати швартові, І. Лепешев справедливо вважає похідними значення "утікати" й "помирати" [147: 65]. Усі похідні значення мо­тивуються первинним і мають спільну сему "відходити, залишати": "Значить, і ти віддаєш кінції — похитав головою шофер і пішов до автобуса" (В. Кучер); на семантичний розвиток останнього значен­ня, безсумнівно, впливає семантика слова кінець — "смерть, кончи­на": "Ну, шквар і казку... Шквар, бо, мабуть, ми скоро кінці відда­мо, — хрипить Фрол, хворобливо й сухо покашлюючи" (В. Кучер) (див. ще: 246: 194—195).

Паралельна метафоризація є результатом переосмислення віль­ного словосполучення. В основі семантики фразеологізмів лежить етимологічний елемент змісту, залишкове уявлення про якийсь факт, явище, подію. Актуалізація одного й того самого когнітивно-го фрагмента, вираженого вільним словосполученням, може спри­чинити витворення різних значень фраземи. Усі вони будуть моти­вовані, оскільки виникли в результаті узагальнення одного образу для вираження різних понять, переосмислення вільного словоспо­лучення однакового лексичного складу. При цьому об'єктом мета­форизації стають різні ознаки того самого явища, а сам процес ме-

92

С_Иг.темні відношення у фразеології

тафоризації відбувається паралельно [94: 201]. Так, основою ФО твердий (міцний) горішок є уявлення про те, що горіх дуже важко розколоти. Це й спричинило переосмислення сполуки й утворення значень 1. "Дуже складна справа": "Солдатська наука — горішок дуже міцний" (І. Стаднюк) — справа, яку важко вирішити, і 2. "Лю­дина зі складним характером": "Ця дівчина — твердий горішок, з нею треба поводитися обачніше" (М. Івасюк) — людина, з якою важко спілкуватися. Основою ФО розправляти крила є уявлення про птаха, який, відчувши волю, може легко злетіти, стати самим собою. Звідси й похідні омонімічного вільного словосполучення "розправляти крила": 1. "Повною мірою виявляти свої сили, здіб­ності": "І якщо розгорнути крила Вам поможе цей кволий такт. Знать не дурно ти, серце, билось. І згоріло не просто так!" (С. Кара-ванський) і 2. "Набирати сили, могутності, всебічно розвиватися": "Холодний вітер розправля крила і б'є ними у груди попід кептар" (М. Коцюбинський).

Творення різних значень при паралельному фразеотворенні су­проводжується набуттям специфічного оточення, що виявляється в сполучуваності з окремими семантичними групами слів. Вираз пус­кати (кидати і т. ін.) на вітер у сполученні зі словами гроші, заробіток, добро має значення "легковажно, марно витрача­ти": "Гроші — то велика річ... А заробляти на те, щоби пускати на вітер, — то дуже дурна робота" (І. Франко), а в сполученні з лексе­мою слова — "говорити даремно": "Батька ж любила сильніше, знала, що даремно не кине слів на вітер" (М. Стельмах).

Проте не можна однозначно поділити всі багатозначні ФО за тим чи іншим типом. Іноді буває важко визначити тип утворення нових значень. Наприклад, можна припустити первинність добре Усвідомлюваного значення ФО спіймати (впіймати, дістати і т. ін.,) /ловити облизня "лишитися без того, на що розраховував; не отримати нічого" через необмеженість сфери й частотність його вживання порівняно зі значенням "відмовити при сватанні, залицян­ні". Проте помилково вважати частоту й ареальну поширеність ви­користання мовної одиниці абсолютним критерієм її давності, тому встановити первинно-образне значення цієї фраземи досить важко. Ьільше того, у розвиткові семантики наведеної фраземи можна при­пустити й паралельну метафоризацію. Крім того, у деяких випадках ^можна спостерігати поєднання в одній фраземі різних типів перео-

93

Розділ^

смислення. Так, діал. луг. кіл (кілок) забивати, етн. означає "обря­дову дію, яка здійснюється на 2-й або 3-й день весілля" (1) і пов'язана з реальним забиванням палиці у дворі чи на лінії воріт, як правило, в останній день весілля. Похідним від нього є вторинно-образне значення "випивати" (2), оскільки завжди цей обряд супроводжу­ється випивкою ("Йдемо до Висоцьких кіл забивати"). Шлях мета­форизації третього значення "завершувати весілля" (3) установити важко. Очевидно, що воно розвивається паралельно з (2), але може бути й вторинно-образним стосовно до (1) (рис. 1), і результатом переосмислення вільного словосполучення (рис. 2), оскільки сам обряд є одним із завершальних етапів весілля.

Рис. 2

Полісемія є свідченням постійного живого функціонування фра­зеологізмів, їх зв'язку з життєвими реаліями, що перебувають у без­перервному розвитку.