§ 51. Основні фразеологічні словники літературної мови

У другій половині XX ст. інтенсивно видавалися насамперед збірники паремій — "Українські народні прислів'я та приказки" (1955; 1961; 1963); "Вік живи —вік учись" (1961); "Народ скаже, як зав'яже" (1971); "Українські прислів'я та приказки" (1976; 1984); "Шляхами народних приповідок" (1994) та ін. Найповніше з них тритомне зібрання паремій М. Пазяка — "Природа. Господарська діяльність людини", "Людина. Родинне життя. Риси характеру" і "Взаємини між людьми" — публікувалося протягом трьох років (1989—1991). Широко відомі два видання довідника А. Коваль та В. Коптілова "1000 крилатих виразів української літературної мови" (1964) і "Крилаті вислови в українській літературній мові" (1975). Виокремимо й удалу спробу М. Коломійця та Є. Регушевського по­дати одну з груп системно організованих виразів у "Словнику фра­зеологічних синонімів" (1988), в якому опрацьовано понад 300 си­нонімічних рядів, що об'єднують 2000 ФО.

Розглянемо детальніше інші види словників.